2-3241/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    13 вересня  2010 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді Толкачовій Л.А.,

при секретарі Духота ЛВ.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області про поновлення пропущеного строку та про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

В С Т А Н О В И В:

    Позивачка звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 1 січня 2006 року до 2010 року вона – як дитина війни, не отримувала соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, а в 2008 році їй допомога виплачувалась не в повному обсязі, тому просила зобов’язати відповідача зробити перерахунок та виплатити недоплачену суму, як різницю між фактично виплаченою сумою пенсії та належною позивачці відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дитини війни» за період 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.08.2010 року виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

    У судовому засіданні позивачка не була присутня, суду надала заяву у якій просила проводити розгляд справи за її відсутності за наявними матеріалами у справі. Позов підтримала та просила задовольнити.

    Представник відповідача проти позову заперечила, підстав до його задоволення не вбачала.

    Заслухавши представника відповідача і дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

    З матеріалів справи вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням Пенсійного фонду України у Вишгородському районі та позивачкою з приводу виплати державної соціальної щомісячної допомоги на дітей війни.

    При вирішенні цієї справи суд застосовує Закон України „Про соціальний захист дітей війни ”, який набрав чинності 1 січня 2006 року і є чинним на час розгляду справи (далі Закон), та Конституцію України.

      Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Судом установлено, що позивач згідно ст. 1 Закону є дитиною війни, який знаходяться на обліку у відповідача, як пенсіонер та має право на державну соціальну підтримку в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, запроваджену з 1 січня 2006 року ст. 6 цього ж Закону.

    У 2006-2010 роках така допомога позивачу не виплачувалася внаслідок зупинення дії ст. 6 Закону пунктом 17 ст. 77 та ст. 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік ” та пунктом 12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік ”.

    Суд зазначає, що відповідно до статей 21 і 22 Конституції України конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.

    Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” державні соціальні гарантії дітей війни встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

    Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі прав дітей на отримання соціальних виплат у вказаних вище розрахункових величинах.

    Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту Основного Закону в жодному разі не може бути порушена. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі прав осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи на отримання ними соціальних виплат.

    Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему,  пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, (про що зазначено у рішеннях № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року та № 6-рп від 9 липня 2007 року), від 22 травня 2008 року № 10-рп, від  27 листопада 2008 року № 26-рп), і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать і особи, які стали інвалідами від захворювання, пов’язаного із наслідками Чорнобильської катастрофи, та яким призначається пенсія за спеціальним законом.

    До них зокрема, належать й дійти війни, яким призначається доплата до пенсії за спеціальним законом про їх статус.

    У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів статтею 22 Конституції України не допускається.

    Згідно ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а тому питання визначення розрахункової величини, що використовується для підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, є також предметом виключно законів України.

    За висновком Конституційного Суду України зупинення законом України про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України не відповідає статтям 1,3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статі 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

    При цьому зазначено й те, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

    Таким чином, суд вважає, що дії Управління щодо невиплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст. 6 Закону.

    Згідно статей 1 і 2 Закону України „Про прожитковий мінімум ” прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсій за віком, та який щорічно затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет на відповідний рік.

    При цьому прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом (ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ”), який визначається виключно законами України.

    Таким чином, прожитковий мінімум на 2006-2009 роки згідно зі статями 65 і 62 Законів України „Про державний бюджет України ” у відповідні періоди становить 350 грн., 359 грн., 366 грн., 380 грн., 406 грн. і 411 грн., а тому такий розмір коштів повинен бути взятий за основу при вирахуванні 30 % мінімальної пенсії за віком.

    Враховує суд і те, що п. 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік ” від 28 грудня 2008 року згадану редакцію ст. 6 Закону змінено, і такі зміни втратили чинність лише з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп від 22 травня 2008 року.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 212- 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області про поновлення пропущеного строку та про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, - задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії і виплаті за попередній період ОСОБА_3 неправомірними.

Зобов’язати  Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області зробити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_3 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни за 09.07.2007 року – 31.12. 2007 року та з 22.05.2008 року по 31.08.2010 року виходячи з розміру встновленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня складання рішення у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги через Вишгородський районний суд.

Суддя