Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2010 року м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
в складі: головуючого - судді Закаблука О.В.,
при секретарі судового засідання: Кузьмінській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у м.Біла Церква, про визнання права, зобов»язання проведення перерахунку та виплати доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з названим позовом, мотивуючи тим, що відповідач безпідставно не нараховує їй доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно вимог Закону, як непрацюючому пенсіонеру, просить суд визнати незаконними дії відповідача відносно відмови в проведенні перерахунку та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити доплату до пенсії з 01.01.2007 року згідно ст. 39 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В судовому засіданні позивач позов підтримала, просить суд зобов’язати відповідача провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії згідно ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за проживання на території радіоактивного забруднення з 01.01.2007р. в розмірі одної мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на відповідний період.
Представник відповідача, попереджений належним чином про час і місце розгляду справи, до суду не з’явився, надав письмові заперечення, які приєднані до справи, просить справу розглянути у відсутність представника відповідача, а тому суд вважає можливим вирішити справу у відсутність відповідача.
Як вбачається з письмових заперечень відповідача, Управління Пенсійного фонду України у м.Біла Церква позовні вимоги не визнає та зазначає, що порядок обчислення додаткових пенсій за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю визначається КМ України. Доплата до пенсії відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" проводиться в розмірі, визначеному постановою КМ України від 26.07.1996 року № 836, що становить 5 грн. 20 коп., а саме КМ України надано право встановлювати розміри соціальних виплат та здійснювати видатки на реалізацію положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в межах асигнувань, затверджених Верховною Радою України в Законі "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, крім того, згідно ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" його застосування провадиться у порядку, визначеному КМ України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. А тому відповідач діє в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Заслухавши показання позивача, оглянувши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд приходить до висновків, які мотивує наступним чином.
Так, по справі встановлено, що позивач є такою, що постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, являється постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесена до 4 категорії, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1, перебуває на обліку в управлінні ПФУ у м.Біла Церква, являється непрацюючим пенсіонером.
До пенсії позивача відповідачем проводиться доплата відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 грн.20 коп., передбаченому постановою КМ України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Всі ці обставини сторонами не заперечуються.
З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрована і постійно проживає в м. Біла Церква, яке згідно постанови КМ України від за № 106 від 23.07.1991 року віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується копією паспорта позивача, являється непрацюючим пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням та не заперечується відповідачем. П озивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок її додаткового пенсійного забезпечення та 12.05.2010 року отримала відмову в проведенні перерахунку доплати до пенсії, що підтверджує факт існування спору про право на додаткове пенсійне забезпечення, який підлягає вирішенню судом в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення , підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
А згідно ч.1 даної статті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
-у зоні посиленого радіоекологічного контролю-одна мінімальна заробітна плата.
Отже, позивач, як непрацюючий пенсіонер, відповідно до Закону має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Судом також встановлено, що вказана доплата до пенсії проводиться відповідачем у розмірі 5 грн. 20 коп., передбаченому постановою КМ України від 26.07.1996 року за № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розмір доплати до пенсії, визначений вказаною вище постановою КМ України, суперечить вимогам ст.39 Закону та іншим нормам Законів.
Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови КМ України .
Згідно ч.4 ст.8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.
Слід зазначити, що дію положень ст.39 вказаного Закону було зупинено на 2006 рік і на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік… було внесено зміни в ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до цього Верховна Рада України ніяких законів з цих питань не приймала.
Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було доповнено вказаний Закон ст.71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.
За рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", в т.ч. п.30 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи із зазначених положень, позивач має право на виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2007 рік, починаючи з 09.07.2007 р.
Однак, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік… було внесено зміни в ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до даних змін було визначено, що "Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік…", в т.ч. внесення змін до ст.39 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині того, що розміри щорічної допомоги на оздоровлення визначаються Кабінетом Міністрів України та обмежено право непрацюючих пенсіонерів на отримання встановленої Законом доплати до пенсійного забезпечення за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Рішення Конституційного Суду є обов'язковими до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, виходячи із зазначених положень, позивач має право на виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2008 рік, починаючи з 22.05.2008 р.
Законом України "Про державний бюджет на 2007 р.", ст.76 встановлено розміри мінімальної заробітної плати з 1 січня 2007 року - 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень та з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень.
Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік…", ст.59 встановлено розміри мінімальної заробітної плати з 01 січня 2008 року - 515 грн., з 01 квітня 2008 року -525 грн., з 1 жовтня 2008 року - 545 грн., з 1 грудня - 605 грн.
Відповідно до ст. 55 Закону України " Про Державний бюджет України на 2009 рік", з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становить 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 грудня 2009 року - 669 гривень на місяць.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20.10.2009 р., розмір мінімальної заробітної плати з 1 листопада 2009 року - 744 гривні, з 1 січня 2010 року - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.
Однак, як вже зазначалося вище, враховуючи дати прийняття рішень Конституційного суду України, суд вважає, що відповідача необхідно зобов’язати провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., а також починаючи з 22.05.2008 року без зазначення кінцевого терміну перерахунку, так як нарахування доплати здійснюються щомісячно, кожний акт цивільного законодавства не має зворотної сили, в 2009,2010 роках законодавством не передбачалось обмежень у виплаті доплати до пенсійного забезпечення позивача відповідно до ст. 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Крім цього, суд вважає, що вимоги позивачки про зобов»язання відповідача нарахування та виплати доплати до пенсійного забезпечення в подальшому не підлягають до задоволення, так як суду позивачкою не надано будь яких доказів про порушення її прав в майбутньому відповідачем, який вже в силу Закону та Конституції України зобов»язаний під час нарахування доплати до пенсійного забезпечення позивачки керуватись вимогами закону.
Враховуючи все вищенаведене, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково.
Сторони звільнені від сплати судового збору.
Керуючись ст. 46 Конституції України, ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп, Законом України від 15.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 55 Закону України " Про Державний бюджет України на 2009 рік", ст. 2 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", ст. 267 ЦК України, ст.ст. 10,11,88,208,209,215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Управління пенсійного фонду України у м.Біла Церква в частині відмови в проведенні перерахунку доплати до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Визнати право на проведення перерахунку доплати до пенсії та зобов'язати Управління пенсійного фонду України у м. Біла Церква провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі одної мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на відповідний період, згідно ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., а також починаючи з 22.05.2008 року з врахуванням нарахованих та виплачених сум.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з часу проголошення рішення, відповідачем - з часу отримання копії рішення.
Суддя: Закаблук О.В.