Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2010 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Закаблук О.В.,
при секретарі судового засідання – Кузьмінській В.О.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, про визнання дій незаконними, зобов"язання перерахунку та виплати суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має посвідчення інваліда 2 групи і згідно законодавства має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати, але відповідачем виплачено вказану допомогу за 2007,2008,2009 роки у значно нижчому розмірі.
Оскільки відповідач відмовляється провести доплату вказаної грошової допомоги, то позивач просив суд зобов»язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради нарахувати та виплатити недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 -2009 роки.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, суду показав, що має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дію якої було зупинено п.30 ст.71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік". Рішеннями Конституційного суду України № 6-рп/2007 року від 9 липня 2007 року, №10-рп/2008 року від 22.05.2008 року, які мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді спорів, які виникли у зв"язку з застосуванням положень законів, які визнані неконституційними,визнано неконституційними положення Законів України «Про державний бюджет України» на 2007,2008 роки в частині зупинення названих виплат. Позивачу відповідачем проведено виплату одноразової грошової допомоги за 2007 рік-29.12.2007 року, після прийняття рішення Конституційним судом України, в розмірах, які встановлені постановою Кабінету Міністрів України всупереч вимогам закону в сумі 120 грн., за 2008 рік- 29.01.2008 року, в 2009 році- 29.01.2010 року в сумі по 120 грн.,тоді як сума нарахування та виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення відповідно до Законів України "Про державний бюджет України " повинна бути значно більшою, а тому просить зобов"язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену суму одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення згідно вимог Закону, позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника, подав до суду письмові заперечення, в яких позов не визнав та вказав, що виплата вказаної допомоги на оздоровлення позивачу проведена у розмірах, визначених постановою КМ України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", управління соціального захисту населення є розпорядником бюджетних коштів, діє в межах наданих йому асигнувань і не може виходити за межі бюджетних призначень, визначених Державним бюджетом України, а тому підстав для нарахування та виплати позивачу допомоги в розмірах, які встановлені законом, не було. Зміни до Законів України "Про державний бюджет України на 2007,2008роки" не вносились, а тому рішення Конституційного суду України не можуть бути реалізовані. Зазначають, що Законом України "Про державний бюджет України на 2007рік" було зупинено дію ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік….» було внесено зміни до ст.48 Закону, а тому підстав для нарахування в більшому розмірі допомоги на оздоровлення позивача в 2007,2008 роках не було, відповідач діяв правомірно. Просять відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню частково по таким підставам.
Як встановлено в судовому засіданні, не заперечується сторонами, позивач ОСОБА_1 є особою, потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС, має посвідчення інваліда 2 групи , та перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС серії А НОМЕР_1, відповіддю Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради від 09.06.2010 року № 4650 на звернення позивача від 28.05.2010 року.
Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії – п»ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Судом встановлено, що щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2007 рік позивачу відповідачем виплачено 27.12.2007 року, після прийняття рішення Конституційним судом України № 6-рп/2007р., за 2008 рік -14.03.2008 року, до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, в 2009 році- 29.01.2010 року, в розмірах, які встановлені постановою Кабінету Міністрів України в розмірі по 120 грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується довідкою УСЗН про отримання щорічної допомоги на оздоровлення позивачем від 29.06.2010 року, відповідає витягу з особового рахунку позивача «Ощадного Банку України» від 27.05.2010 року.
Зазначена допомога на оздоровлення виплачена позивачу в тому розмірі, який встановлено постановою КМ України від 12.07.2005 року за № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що суперечить вимогам ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати названої допомоги в розмірі 5 мінімальних заробітних плат на момент виплати, а тому між сторонами виник спір про право на отримання грошової допомоги на оздоровлення в більшому розмірі, який підлягає вирішенню судом в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Відповідно до ст. 152 Конституції України нормативні акти, їх окремі положення, визнані рішенням Конституційного Суду України неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп від 09.07.2007 року визнані неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т.ч. п.30 ст.71, яким зупинено дію ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, дія абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" почала знову діяти з 09.07.2007 року, відповідачі, які нарахували та виплатили позивачу допомогу на оздоровлення за 2007 рік, повинні були керуватись вимогами законодавства, а саме, ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та вимогами ст. 76 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якою встановлено розмір мінімальної заробітної плати , що ними не було вчинено, а тому їх дії в частині недонарахування та невиплати належної допомоги позивачеві слід визнати незаконними .
Під час виплати позивачеві одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 рік, яку було здійснено 14.03.2008 року, відповідач діяв в межах наданих йому законодавством, а саме, змінами до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які були внесені Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та….», а тому в задоволенні позовних вимог щодо перерахування та виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення позивача в цій частині слід відмовити.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік…", в т.ч. внесення змін до ст.48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині того, що розміри щорічної допомоги на оздоровлення визначаються Кабінетом Міністрів України, тобто при виплаті одноразової щорічної допомоги на оздоровлення після рішення Конституційного Суду України розмір грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен був визначати згідно вимог ст.48 Закону.
Ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, однак при визначенні розміру одноразової грошової допомоги на оздоровлення в 2009 році відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12липня 2005 року, тобто в 2009 році, після прийняття Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" Кабінет Міністрів України не приймав рішень щодо встановлення розмірів соціальних виплат в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, а тому суд вважає, що відповідач діяв незаконно під час визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачу за 2009 рік, відповідача слід зобов"язати донарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати в 2010 році, так як грошова допомога на оздоровлення позивачем за 2009 рік отримана 29.01.2010року, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Розмір мінімальної заробітної плати для визначення розміру одноразової грошової допомоги відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в 2007 році визначений ст.76 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", в 2009 -2010 роках –ст.2 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20.10.2009 року, які мають переважну силу в застосуванні над Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд прийшов до висновку щодо незаконності дій відповідача під час виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення позивача згідно вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в 2007 та 2009 роках, а тому позов підлягає до задоволення частково, Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради слід зобов»язати перерахувати та виплатити позивачу названу допомогу за вказаний період з врахуванням виплачених сум.
Сторони звільнені від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.19, 46, 95, 113,152 Конституції України, ст.48, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законами України «Про Державний бюджет України»на 2007,2008,2009 роки, Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20.10.2009 року, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 року та № 10-рп/2008р, ст.16 ЦК України, ст.ст. 10,60,61, 208,209,212-215 ЦПК України, суд-
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради в частині нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007,2009 роки ОСОБА_1 в розмірі, передбаченому ст.48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" – незаконними.
Зобов"язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007,2009 роки виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час виплати, яка встановлена ст.76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та ст.2 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20.10.2009 року, з врахуванням виплачених сум.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з часу проголошення рішення, відповідачем- з часу отримання копії рішення.
Суддя: ______________________________ Закаблук О.В.