Справа № 2-966/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2010 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючої Л.А.Толкачової
при секретарі Л.В.Духота
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ опіки та піклування при Вишгородській міській раді про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 12.08.2006 року між позивачем та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. У шлюбі у них народився син – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. 20.11.2008 року шлюб між сторонами було розірвано за рішенням Деснянського районного суду м. Києва. Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати разом з матір’ю. Позивач стверджує, що постійно перераховує кошти на утримання сина колишній дружині, та намагається якомога частіше бачитися з дитиною, проте відповідача постійно створює перешкоди у спілкування позивача з сином, навіть не зважаючи на рішення органу опіки та піклування, тому позивач просить зобов’язати відповідачку усунути перешкоди у спілкуванні позивача з малолітнім сином – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, участі у його вихованні та визначити такі способи участі позивача у вихованні дитини: встановити ОСОБА_1 систематичні побачення з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в суботу та неділю з 16:00 год. до 20:00 год., без присутності матері, з можливістю відвідування дитиною місця окремого проживання позивача, та встановити позивачу можливість спільного відпочинку з сином один раз на рік, тривалістю до 14 діб, без присутності матері.
Позивач – ОСОБА_3 позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі. Суду пояснив, що постійно надає допомогу у вихованні сина, та намагається безпосередньо брати участь у його вихованні, тому просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідачка – ОСОБА_2, позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні на підставі того, що причиною того, що відповідачка звернулася до суду про розірвання шлюбу оскільки ОСОБА_1 не виконував свої батьківські обв’язки щодо виховання та розвитку дитини, не надавав матеріальної допомоги, зловживав спиртними напоями, та практично не проживав разом з сім’єю. Пояснила, що періодичне спілкування його з дитиною лише перешкоджало нормальному розвитку дитини, а після розірвання шлюбу позивач у вихованні дитини ніякої участі не приймав, життям дитини не цікавився, зустрічатися з нею не хотів, матеріальну допомогу на утримання дитини надавити не хотів, тому відповідачка була вимушена звернутися до суду для стягнення аліментів з ОСОБА_1 Під час судового провадження, ОСОБА_1 неодноразово у судове засідання не з’являвся, а перші кошти на утримання дитини направив лише після отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі про стягнення аліментів. І тільки після прийняття судом рішення про стягнення аліментів, позивач ні різу не звертаючись до відповідачки про побачення з сином, звернувся до відділу опіки та піклування при Вишгородській міській раді рішення, позивач на зустріч з сином жодного разу не з’являвся і бажання мати такі зустрічі не висловлював, а перешкод йому у спілкування з дитиною ніхто не створював.
Представник відповідача – ОСОБА_4 суду пояснив, що позивач ніколи не займався вихованням дитини, а перешкод у користування йому ніхто не чинив.
Представник третьої особи – ОСОБА_5, вважає позов обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_3 є рідним сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про що свідчить свідоцтво про народження серії 1-ОК НОМЕР_1.
Відповідно до п.1 ст.141 СК України, мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Згідно п.2 цієї ж статті розірванні шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 12.08.2006 року відділом РАЦС Вишгородського районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 152.
Відповідно до ст.153 СК України, мати, батька та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків з яким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Позивач перераховує кошти на користь ОСОБА_2 на утримання сина – ОСОБА_3, що підтверджується квитанціями по перерахунку грошей від 21.04.2009 року, 20.05.2009 року, 10.06.2009 року, 14.07.2009 року, 15.08.2009 року в матеріалах справи та не заперечується відповідачем.
Рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 20.08.2009 року № 219 ОСОБА_1 встановлено години зустрічей з малолітнім сином – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, в суботу та неділю з 16:00 год., до 18:00 год. в присутності матері.
Відповідно до ст. 159 СК України, передбачено право на звернення до суду, в разі якщо той із батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною, та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування. Суд вивчає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров’я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров’я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Позивач стверджує, що ОСОБА_2 створює перешкоди у його спілкуванні з сином – ОСОБА_3, проте данні обставини заперечуються відповідачкою, котра в свою чергу повідомила суд про те, що позивач не виявляв бажання на зустрічі з сином, і ніхто йому перешкод не чинив. Також відповідачка стверджує, що позивач зловживає алкоголем, та ніколи не займався вихованням сина, проте на підтвердження даного факту доказів надати не може.
Відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлений ст. 61 ЦПК України.
При винесенні рішення суд бере до уваги вік неповнолітньої дитини, особи батьків та обставини справи. Суд вважає, що позивач має право приймати участь у вихованні дитини, спілкуванні з дитиною, що не повинні розриватися родинні відносини між батьком та сином. Суд враховує те, що ОСОБА_1 проживає разом зі своєю мамою в АДРЕСА_1 а ОСОБА_2 з сином проживають в АДРЕСА_2, тому оскільки сторони проживають в одному місті,суд вважає можливим відвідування дитиною місця окремого проживання ОСОБА_1. Разом з тим, між позивачем та відповідачкою виникли ворожі неприязні стосунки, суд вважає, що ворожість матері до батька може негативно вплинути на відношення малолітнього ОСОБА_3 до свого батька ОСОБА_1 тому суд вважає, що вимогу позивача про систематичні побачення ОСОБА_1 з ОСОБА_3 в суботу та неділю з 16 до 19 години без присутності матері слід задовольнити.
Враховуючи інтереси малолітнього хлопчика, котрому ще не виповнилося три роки, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про встановлення ОСОБА_1 можливості спільного відпочинку з сином один раз на рік тривалістю до 14 діб без присутності матері слід відмовити, оскільки розлука з матір’ю, котра перебуває постійно поруч може послужити у будь якому випадку стресом для дитини.
На підставі ст.136,141,153,159 СК України, керуючись ст.ст.15, 30, 60,62,202,209 ЦПК України,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ опіки та піклування при Вишгородській міській раді про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,- задовольнити частково.
Зобов’язати ОСОБА_2 не перешкоджати спілкуванню ОСОБА_1 з його неповнолітньою дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Встановити систематичні побачення ОСОБА_1 з ОСОБА_3 в суботу та неділю з 16 до 19 години без присутності матері з можливістю відвідування дитиною місця окремого проживання ОСОБА_1.
В задоволенні позовних вимог про встановлення ОСОБА_1 можливості спільного відпочинку з сином один раз на рік тривалістю до 14 діб без присутності матері – відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вишгородський районний суд Київської області.
Суддя: Л.А.Толкачова
Копія згідно з оригіналом: Л.А.Толкачова
Станом на 05.03.2010 року рішення не набрало законної сили. Суддя:
- Номер: 2/2407/2766/11
- Опис: про розірвання шлюбу
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 2-966
- Суд: Новоселицький районний суд Чернівецької області
- Суддя: Толкачова Людмила Анатоліївна
- Результати справи: залишено без розгляду
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 26.09.2011
- Дата етапу: 18.04.2012