Справа № 2-2696/2010 р.

   Р І Ш Е Н Н Я

      і м е н е м   У к р а ї н и

06 жовтня 2010 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

    головуючого судді                                             Кафтанова В.В.,

    при секретарі                             Змаженко Н.Ю.,

  розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області про  перерахунок та виплату пенсійних виплат, -

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду в серпні 2010 р. звернувся ОСОБА_1 із зазначеним вище позовом, який мотивував тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом 1-ї групи із встановленим причинно-наслідковим зв’язком між захворюванням, пов’язаним з Чорнобильською катастрофою та втратою працездатності. Відповідно до ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» його державна пенсія не може бути нижчою 10 мінімальних пенсій за віком. Згідно з ст. 50 цього Закону йому як потерпілому від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інваліду 1 групи, повинна призначатись додаткова щомісячна пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком. Однак, виплати пенсій, передбачені зазначеними нормами, йому проводились в неповному обсязі. Вказує, що він звернувся до відповідача з проханням про перерахунок пенсії та встановлення йому пенсії в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам І групи – у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, але отримав відмову.

           Просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області щодо відмови в перерахунку йому, як особі яка є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС І категорії, інваліда І групи, пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, неправомірними. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області провести перерахунок та виплатити йому пенсію відповідно до ч. 4 ст. 54 ЗУ  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 10-ти мінімальних пенсій за віком з урахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та ЗУ “Про державний бюджет України” на відповідний рік, починаючи з 22 жовтня 2009 року. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області провести перерахунок та виплатити йому додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та ЗУ “Про державний бюджет України” на відповідний рік, починаючи з 22 жовтня 2009 року.  

Позивач в судове засідання не з’явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, позов просив задовольнити.

           Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заперечення на позов, в якому посилається на те, що основою в розрахунку пенсії є розмір мінімальної пенсії за віком, а не прожитковий мінімум. Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», але п. 3 даної статті визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом, отже, для визначення основного розміру пенсії та розміру додаткової пенсії особам, що отримують пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неможливо застосувати розмір мінімальної пенсії за віком. У відповідності до ч. 1 ст. 67 даного Закону, конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України. З 01.01.2006 року згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року № 1293 розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим таких розмірів, зокрема, для інвалідів І групи, учасників ліквідації аварії – 440 грн. З 01.01.2008 року Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розрахунок додаткової пенсії змінено, а саме встановлено у відсотках від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, так, для інвалідів І групи – 130 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Окрім того, відповідачем проводилися виплати пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах повноважень та в межах виділених коштів з державного бюджету для проведення виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи. Просив відмовити в задоволенні позову і розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом І групи, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, знаходиться на обліку в управлінні ПФУ в м. Ірпені та отримує пенсію по інвалідності (а.с.1, 7-9).

12.05.2010р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та встановлення йому пенсії в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам І групи – у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, але отримав відмову листом № 237/О-З від 25.05.2010р. (а.с.9).

Встановлені судом обставини визнаються сторонами, а тому відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а)державної пенсії, б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами I групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч. 4 ст. 54 цього ж Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів I групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено, що інвалідам I групи, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (підпункт 12 пункту 28 розділу ІІ Закону), а у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів I групи інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (підпункт 15 пункту 28 розділу ІІ Закону).

Зазначені норми були визнані неконституційними рішенням Конституційного суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008, а тому після винесення цього рішення відновили свою дію норми ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що діяли до внесення в них змін.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що відповідач незаконно нараховував та виплачував позивачу пенсію в меншому розмірі ніж вимагають норми ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Доводи відповідача у письмовому запереченні про необхідність застосування постанов Кабінету Міністрів України від 03.01.02 № 1, від 13.07.04 № 894, від 27.12.05 № 1293, від 28.05.08 № 530, від 16.07.08 № 654 для визначення розміру пенсії позивачу необґрунтовані, оскільки зазначеними постановами встановлено розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в меншому розмірі та в твердій грошовій сумі, що суперечить ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими встановлено розмір пенсії у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком.

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п. 60).

Норма ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, не береться судом до уваги, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, та інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача, що розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише для призначення пенсії вперше за правилами, передбаченими частиною першою ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вивчивши доводи позивача та заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що дії відповідача по нарахуванню позивачу пенсії в розмірі меншому, ніж встановлено законом, є незаконними, а тому з метою захисту прав позивача такі дії слід припинити, зобов’язавши відповідача зробити позивачу перерахунок пенсії відповідно до вимог ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно поданої позовної заяви та в межах заявлених позовних вимог.

            Суд вважає такий спосіб захисту прав позивача найбільш оптимальним та таким, що гарантуватиме дотримання і захист прав позивача.

            Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги.

            Позивача, як постраждалого від аварії на ЧАЕС, звільнено ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито» від сплати судового збору.

Суд також звільняє Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області від сплати судового збору згідно з п. 34 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» і відносить витрати по судовому збору за рахунок держави.

              Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з’явились, відповідно до ст. 197 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу не здійснювалось.

            На підставі ст. 19 Конституції України, ст. 14, 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

                                                                    п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

           Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1, як особі яка є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС І категорії, інваліда І групи, пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, неправомірними.

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч. 4 ст. 54 ЗУ  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 10-ти мінімальних пенсій за віком з урахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та ЗУ “Про державний бюджет України” на відповідний рік, починаючи з 22 жовтня 2009 року по 03.08.2010 р. з урахуванням вже проведених виплат.                                                      

           Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та ЗУ “Про державний бюджет України” на відповідний рік, починаючи з 22 жовтня 2009 року по 03.08.2010 р. з урахуванням вже проведених виплат.

Копію рішення направити сторонам для відома

           Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.

           Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                            Суддя                                                                                                В.В. Кафтанов