Справа № 2-456/2010р.

             Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

26 cерпня 2010 року     Сколівський районний суд Львівської області в складі:                                                                                                                                                                                                      

головуючого-судді       Гуменної Н.М.

при секретарі                Трембач М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сколе Львівської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину за заповітом та справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Славської селищної ради Сколівського району Львівської області про визнання права власності за заповітом.

                                                                    в с т а н о в и в:

             ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить  визнати за нею право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 мав житловий будинок, в якому проживав з дружиною. Від шлюбу дітей у них не було. 04.01.1997 року ОСОБА_3 у Славській селищній раді склав заповіт на племінника ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і в будинку залишився проживати ОСОБА_4, який прийняв спадщину після смерті спадкодавця, однак не оформив свідцтво про право власності. Ще за життя ОСОБА_4 склав заповіт, згідно якого заповів їй все належне йому майно. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Коли вона звернулась в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини нотаріус відмовив, оскільки не було свідоцтва про право власності на вищезгаданий будинок.

             26 серпня 2010 року справу за позовом ОСОБА_1 до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину за заповітом об»єднано із справою за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Славської селищної ради Сколівського району Львівської області про визнання права власності за заповітом.

  В поданому позові ОСОБА_2 просить скасувати cвідоцтво про право власності видане ОСОБА_1 та анулювати запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок та господарські будівлі в АДРЕСА_1, Сколівського району Львівської області та визнати за ним право власності на вищезгаданий житловий будинок та господарські будівлі. Свої вимоги мотивує тим, що спірний будинок  повинен належати йому з таких підстав: будинок по АДРЕСА_1 був збудований ОСОБА_5 Факт проживання ОСОБА_5 в спірному будинку підтверджується: записами в будинковій книзі, відмітками у паспорті та ін. За життя, а саме 09.02.2009 р. ОСОБА_5 склав заповіт на його ім»я. ОСОБА_1 незаконно заводоліла будинком. Рішення Сколівського районного суду від 20.09.2007 року, яким за ОСОБА_6 визнано право власності на будинок в АДРЕСА_1, скасовано ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14.12.2009 року. Вважає, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає. Поданий  ним позов підтримує в повному обсязі та просить задоволити.

              ОСОБА_1 в судовому засіданні позов ОСОБА_2 не визнала та подала заперечення, згідно якого вимоги ОСОБА_2 вважає безпідставними, оскільки ні він ні ОСОБА_5 не мають жодного відношення до спірного будинку. Вважає, що власником будинковолодіння був ОСОБА_3 ОСОБА_5 проживав у спірному будинку з 15.05.       2008 року, вселившись туди самовільно. Після смерті ОСОБА_3 в будинку залишився проживати ОСОБА_4, на якого ОСОБА_3 склав заповіт 04.01.1997 року. В свою чергу     ОСОБА_4, теж склав заповіт на її ім»я 13.06.2007 року. Обидва заповіти не змінено та не скасовано.

               Представник Славської селищної ради в судовому засіданні позов ОСОБА_1 підтримує та просить задоволити. У позові ОСОБА_2 просить відмовити, вважає, що такий заявлено безпідставно.

              Суд, заслухавши пояснення сторін та, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину за заповітом та позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Славської селищної ради Сколівського району Львівської області про визнання права власності за заповітом, задоволенню не підлягають  з наступних підстав.

               Як вбачається з матеріалів справи, а саме інформації Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації №2637 від 10.11.2008 року відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на території обслуговування Стрийського МБТІ за громадянинами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні.

               Крім того, інформацією Стрийського МБТІ №13 від 05.01.2009 року стверджується, що згідно даних технічного архіву Стрийського МБТІ право власності на житловий АДРЕСА_1 вперше було зареєстровано 01.11.2007 року на підставі рішення Сколівського районного суду Львівської області від 20.09.2007 року за ОСОБА_1

               Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 20.09.2007 року на підставі якого за ОСОБА_1 було визнано право власності на житловий АДРЕСА_1 скасовано ухвалою апеляційного суду Львіської області від 14.12.2009 року. Ухвала апеляційного суду набрала законної сили.

               В судовому засіданні встановлено, що правовстановлюючих документів, зокрема, свідоцтва про право власності  на АДРЕСА_1 ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 ні  ОСОБА_5 не мали, що і не заперечила представник Славської селищної ради.

               Вищевикладене дає суду зробити висновок, що  АДРЕСА_1 має статус самочинного будівництва, а тому вирішення питання щодо узаконення самочинного будівництва. є дотримання адміністративної процедури.

                Відповідно до ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

                Стаття 376 ЦК України визначає загальні умови, за яких будівництво є самочинним, та правові наслідки його здійснення. Однак ЦК України регулює відносини суто приватно правового характеру, а тому ст.376 згаданого кодексу не можна вважати такою, що регламентує самочинне будівництво вичерпно та всебічно: зазначена стаття регулює лише один з аспектів самочинного будівництва, що пов»язаний з правом власності.

                Згідно з п.п.6, п.»б» ч.1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування належить до повноважень виконавчих органів сільських, селещних, міських рад та їх виконавчих органів. Таким чином, загальною процедурою вирішення справ щодо самочинного будівництва є адміністративна процедура, передбачена відповідними нормативно-правовими актами, а компетентними органами для її здійснення є органи місцевого самоврядування.

               Крім того, право власності на самочинне будівництво може бути визнане за особою, що вимагає такого визнання, виключно за умовами наявості документів про право власності на землю або право користування земельною ділянкою, що визначають цілове призначення такої земельної ділянки.

               Такими документами є державні акти на право власності на землю або (відповідно) на право постійного користування землею, видачі яких передує відповідна процедура, яка передбачена чинним земельним законодавством.

               В судовому засіданні встановлено, що в сторін відсутні документи на право власності на землю або право користування земельною ділянкою.

                Щодо вимоги ОСОБА_2 про скасування свідоцтва про право власності виданого ОСОБА_1 та анулювання запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок та господарські будівлі в АДРЕСА_1, Сколівського району Львівської області суд вважає, що таке питання вирішується у позасудовому порядку, оскільки внесення змін чи анулювання записів у свідоцтві про право власності здійснює той орган, який видає свідоцтво.

Керуючись ст.ст. 10-12,60,88,213,215,218 ЦПК України,  ст.376 ЦК України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд

в и р і ш и в:

У позові ОСОБА_1 до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину за заповітом, відмовити.

У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Славської селищної ради Сколівського району Львівської області про визнання права власності за заповітом, відмовити.

  Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                        Суддя                     Н. Гуменна