Справа №2а-7998/2010р
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2010 року м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Закаблука О.В.,
при секретарі - Кузьмінській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 м. Біла Церква справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ м.Біла Церква Литвина Максима Леонідовича, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи його тим, що 02.06.2010 року стосовно нього відповідачем винесено постанову АІ № 264554 про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожньою руху та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430 грн.. Із зазначеною постановою позивач не погоджується, оскільки вона винесена із порушення норм права, у зв’язку з чим просить суд визнати її скасувати.
В судовому засіданні позивач повністю підтримав свої позовні вимоги, просить їх задовольнити, суду показав, що рухався на автомобілі «Хюндай», коли намагався здійснити поворот ліворуч на регульованому перехресті, на світлофорі ввімкнулось жовте світло, а тому з метою не порушувати правил дорожнього руху, не створювати аварійної обстановки, застосував гальмування та зупинився перед проїжджою частиною дороги, на яку виїжджав, але автомобіль зміг зупинити лише за світлофором, який залишився позаду із-за віддаленості від перехрестя та часу, який був відведений йому на гальмування з часу включення забороняю чого рух, жовтого сигнала світлофора. Ніяких перешкод руху пішоходів та іншим транспортним засобам своїм автомобілем він не вчиняв, дорожня розмітка на місці зупинки була відсутня, а тому, дочекавшись дозволяючого рух, зеленого сигнала світлофора, він розпочав рух, і, здійснивши поворот ліворуч, був зупинений інспектором ДАІ, відповідачем у справі, який без розмов та пояснень склав протокол про адміністративне правопорушення, наклавши на нього стягнення у вигляді штрафу в сумі 430 грн. Вважає, що правил дорожнього руху він не порушував, за перехрестя виїхав близько двох метрів, але на проїжджу частину дороги, куди повертав, не виїжджав, правопорушення сталось не з його вини, так як часу на гальмування у нього фактично вже не було, а на жовтий сигнал світлофора рухатись він не міг, а тому просить скасувати постанову відповідача як протиправну, позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, надав суду письмові заперечення, які приєднані до матеріалів справи, а тому суд вважає можливим вирішити справу за відсутності відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, відеозапис правопорушення, який наданий відповідачем, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою від 02.06. 2010 року серії АІ № 264554 про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожньою руху на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430 грн. за невиконання позивачем вимог дорожнього знаку 5.62(місце зупинки) та виїзд на перехрестя на забороняючий рух сигнал світлофора,порушення вимог п.16.3 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.2 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду вказаної вище постанови по справі про адміністративне правопорушення, не вбачається визначених законодавством підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме в постанові зазначено, що позивач при проїзді перехрестя не виконав вимоги дорожнього знаку 5.62, заїхав на перехрестя на забороняючий рух сигнала світлофора, що суперечить відеозапису, який наданий суду відповідачем на відеоносії та переглянутий в судовому засіданні, відповідно до якого відповідач розпочав фіксацію автомобіля позивача, коли автомобіль вже перебував у стоячому положенні на забороняючий рух сигнал світлофора, за світлофором, який розташований на відстані близько 8 м. від перехрещення проїжджих частин двох доріг, тобто у суду немає підстав вважати, що позивач здійснив рух на перехрестя на забороняючий сигнал світлофора.
Суд вважає, що показання позивача в частині того, що він вчинив гальмування в час вмикання забороняю чого рух жовтого сигнала світлофора, відповідають дійсності, так як для повної зупинки автомобіля необхідний гальмівний шлях, а тому зупинка автомобіля відбулась за світлофором, умислу на порушення правил дорожнього руху у позивача не було, так як вчиняючи рух через перехрестя на забороняючий рух, жовтий сигнал світлофора, позивач також би вчинив адміністративне правопорушення. Як вбачається з пояснень в протоколі про адміністративне правопорушення, позивач не визнавав вини у вчиненні адмінправопорушення, давав послідовні пояснення по суті виїзду його на перехрестя, а тому суд прийшов до висновку, що в діях позивача відсутня вина та склад про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.2 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача винесена відповідачем без належних на це підстав.
Згідно із ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами .
Відповідно до ст. 280 КУпАП о рган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували вину позивача, а тому суд приймає до уваги та вважає достовірними показання позивача в частині того, що ним не вчинювалось адміністративне правопорушення, позов слід задовольнити.
Враховуючи наведене, суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прийшов до висновку про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП в діях позивача ОСОБА_1.
За таких обставин суд вважає, що постанова щодо позивача винесена протиправно та не ґрунтується на зібраних у справі доказах, а тому рішення про притягнення до адміністративної відповідальності є таким, що прийняте не у спосіб передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення – закриттю за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, позов підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 61 Конституції України, ст.ст. 6, 9, 17, 71, 158-163, 167,185,186 КАС України, ст. 7,ч.2 ст.122 ст. 251, 252, 258, 280, 283, 288 КУпАП, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення від 02.06.2010 року серії
АІ № 264554 визнати протиправною та скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя: О.В. Закаблук