Справа № 2-1719/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М ‘ Я М У К Р А Ї Н И
6 жовтня 2010 року. м. Запоріжжя.
Заводський районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді Федоренко Р.Г.,
секретаря Васильченко Н.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», суд, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя, в якой просить суд поновити строк позовної давності, як пропущений з поважної причини, визнати відмову відповідача щодо нарахування та виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 2006року по теперішній час- противоправною, зобов*язати відповідача провести перерахунок її пенсії з 2006 року по теперішній час з урахуванням підвищення її на 30% від мінімальної пенсії за віком як дитині війни, зобов*язавши сплатити недоплачену суму за цей строк.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни». Статус дитини війни наданий їй згідно ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004р. №2195-ІV, який набув чинності з 01.01.2006 року.
Згідно ст.6 Закону №2195 дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Від 01.01.2006 року по теперішній час пенсія їй не підвищувалась на 30% мінімальної пенсії за віком.
Скасування підвищення пенсій, згідно ст.6 Закону №2195 дітям війни пенсії на 30% суперечить вимогам ч.2 ст.3,ч.2 ст.8, ч.З ст.22, ч.1, 3, 4, ст.41, ст.68 Конституції України, Рішенню Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007, від 2008 року, та ст. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя» де вказано, що оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точку зору його відповідності Конституції України в усіх необхідних випадках застосувати Конституцію України як акт прямої дії.
Пенсія дітям війни повинна підвищуватися з 01.10.2006р. на 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону №2195. Дію ст.6 Закону №2195 було протиправно зупинено на 2006 рік згідно п. 17 ст.77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005р. №3235- IV (далі - Закон №3235).
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2007року №3367-ІV (далі - Закон №3367) дію ст. 6 Закону №2195 відновлено, у зв'язку з виключенням п.17 ст.77 із Закону №3235, а ст.110 викладено в такій редакції: "Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1.01.2006р., а ст.6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету". Положення ст. 11О, в редакції Закону №3367 щодо підвищення пенсій дітям війни у 2006 році, всі органи виконавчої влади, а також законодавча влада не виконали.
Дію ст. 6 Закону №2195 на 2007 рік зупинено п. 12 ст.71, з урахуванням ст. 111, Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. №489- V (далі -Закон №489). В ст. 111 Закону №489 вказано: "Установити, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни".
Конституційний Суд України своїм Рішенням від 09.07.2007 року №.6-рп/2007, та від 2008 року, визнав неконституційними положення п. 12 ст,71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік, та на 2008 рік". В абзаці 8 п.4 мотивувальної частини цього Рішення зазначено, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. У відповідній частині абзацу 3 п. 3.2 мотивувальної частини цього Рішення вказано, що "ревізія законами про Державний бюджет України пільг, компенсацій і гарантій, яку започатковано у 1995 році, набула системного характеру”. Згідно ч.З ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Для 30% підвищення пенсії дітям війни, з 01.01.2006 року повинна застосовуватися мінімальна пенсія за віком встановлена на рівні наведених прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Але відповідач за 2006 та за 2007 роки виплати не проводив, а тільки з 01.01.2008 року почав виплачувати 10%, що не відповідає Конституції України та Рішенням Конституційного Суду Україні від 09.07.2007 року, та від 22.05. 2008 року № 10-рп/2008.
Позивачка в судове засідання не з*явилася, але надала суду письмову заяву в якій просить суд розглянути справу в її відсутності, позовні вимоги підтримує.
Представник Відповідача в судове засідання не прибув, однак, надіслав суду заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову ОСОБА_1, відмовити та просить суд розглянути справу без їх участі з урахуванням заперечень.
В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивачка у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. У відповідності до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання з 01.01.2006р. щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
З набранням чинності 01.01.2006 Закону № 2195 дія ст.6 цього закону була призупинена на 2006 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а після внесення до останнього змін — було передбачено поетапне запровадження такого підвищення.
Протягом 2007 року підвищення пенсій дітям війни виплачувалось в порядку встановленому ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачала виплату такого підвищення особам, що є інвалідами війни у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Водночас п.12 ст.71 вказаного закону дія ст.6 Закону .№ 2195 була призупинена на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 були визнанні такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст. 71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Отже, стаття 6 Закону №2195, якою передбачена виплата підвищення пенсій дітям війни виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, відновила дію з 09.07.2007.
Але, органами Пенсійного фонду України вказане підвищення пенсій виплачується тільки з 01.01.2008 з урахуванням вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Підстави для призначення та виплати вказаного підвищення пенсії за період з 09.07.2007 по 01.01.2008 у органів Пенсійного фонду відсутні з наступних причин:
1 . Відповідно до ст. 7 Закону № 2195 фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений роботи те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений законодавством України.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 № 1261 ( далі -Положення). Відповідно до п. 15 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку його територіальні управління.
Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України. Бюджет Пенсійного фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пункт 9 Положення передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають.
Враховуючи, що фінансування виплат за Законом №2195 проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, дії останнього щодо відмови у виплаті підвищення пенсій дітям війни за період з 09.07.2007 по 01.01.2008 не порушують діюче законодавство.
2. Законодавством до 01.01.2008 не було встановлено величини, з якої мало обчислюватися вказане підвищення, що не давало можливості визначити його розмір.
Єдиним нормативно — правовим актом, що визначає мінімальний розмір пенсії за віком, є Закон України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі — Закон № 1058). Але статтею 28 Закону № 1058, де встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, передбачені обмеження щодо його застосування. Так, ч. З ст.28 Закону № 1058 зазначає, що даний розмір мінімальної пенсії' за віком застосовується виключно до пенсій, що призначаються на умовах цього Закону.
Таким чином з 09.07.2007, тобто з моменту відновлення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний —захист дітей війни» до 01.01.2008, законодавством не було визначено механізму розрахунку підвищення пенсії дітям війни.
Позивачка просить суд поновити пропущенний строк позовної давності, як пропущений з поважної причини, оскільки про порушення її прав їй стало відомо від інших постраждалих від порушень відповідачем ст.3, ст.19 Конституції України за період з 01.01.2006 року .до 31.12.2008 року.
Враховуючи вище наведене та той факт, що рішення Конституційного суду від 09 липня 2007 року № 6-рп2007 було опубліковане в офіційних виданнях та таким чином доведено до населення та те, що позивач не надав доказів про наявність поважних причин пропущення строку звернення просимо суд відмовити в задоволенні позову. Враховуючи те, що рішення Конституційного суду стосується лише бюджету за 2007 рік просимо суд відмовити в задоволенні позову за 2008 рік.
В 2009 році позивачці виплачується 10 % надбавки до пенсії згідно Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року. Державними бюджетами на 2007-2009 роки не були перебачені кошти на виплату Пенсійним фондом підвищення пенсій дітям війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обовязок з їх виділення належить органам Державного казначейства України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Позивачка, яка народилася 1938р., відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні, та підтверджується її паспортом, копії яких є у матеріалах справи та не заперечується відповідачем (а.с.5-6). Згідно із ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статус дитини війни має особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років.
Позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя, отримує пенсію за віком та має правовий статус «дитини війни», що надає їй права на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст.10 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" №497 від 11.04.2000р., пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затверджене Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001р., Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (у редакції від 18.11.2004р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007р. була призупинена п.12 ст.71 і ст.111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Проте, рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 9 липня 2007р. положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо призупинення дії положення ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані неконституційними.
Отже, управління Пенсійного фонду України повинно було зробити перерахунок пенсії позивачці починаючи з 09 липня 2007р. Підстави для перерахунку за період з січня по 9 липня 2007р. були відсутні, оскільки дії відповідача щодо невиплати у цей період підвищення до пенсії ґрунтувалися на Законі України “Про Державний бюджет України на 2007р.”, який діяв на той час.
З матеріалів справи та письмових заперечень відповідача вбачається, що управління будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачці в частині її підвищення відповідно до положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у 2007 році не здійснював, а також не проводив виплату.
За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” починаючи з 09.07.2007р.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тому, підстави для підвищення пенсії за період з 01 січня по 22 травня 2008р. були відсутні, оскільки позивачці пенсія з підвищенням на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність виплачувалася.
Проте, рішенням Конституційного суду України №10-рп від 22 травня 2008р. визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо викладення положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції. Таким чином, дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відновлено, тому суд вважає правомірними вимоги позивачки також в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату підвищення з 22.05.2008р.
Так, судом приймається до уваги факт протиправності бездіяльності відповідача по відношенню до позивачки і недоведеність відповідачем законності своєї бездіяльності.
З дня прийняття Рішень Конституційного Суду України №6-рп/2007 та №10-рп/2008 відповідач повинен був керуватися його положеннями в своїй діяльності, а також був зобов'язаний роз'яснити позивачці про відновлення її права отримувати суми пенсії, підвищеної відповідно до вимог ст.6 Закону №2195-IV від 18.11.2004р. Проте, відповідач не роз'яснював позивачці про чинність положень ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004р. у період з 09.07.2007р. та з 22.05.2008р.
Суд, проаналізувавши наведені позивачкою причини пропущення строку звернення до суду, з урахуванням інших обставин по справі, приходить до висновку, що не мається законних підстав для застосування негативних юридичних наслідків пропуску процесуального строку, а тому приймається до уваги похилий вік позивачки, неодноразовість внесення законодавцем змін до ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004р., якими призупинялася дія цієї норми та змінювався розмір підвищення до пенсії «дітям війни», що вочевидь заважало позивачки розумітися в нормах Законів, періоду їх дії, умов та порядку застосування строку позовної давнини, а також початку і закінчення процесуальних строків звернення до суду до того часу, поки в засобах масової інформації не стали масово обговорюватися питання про порушення прав «дітей війни» та про не виконання рішень Конституційного Суду.
Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на усій території України, та є остаточними і не можуть бути оскаржені.
Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004р.
У 2009 році будь-яких змін до ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004р. не вносилося, а тому відповідно підвищення до пенсії осіб зі статусом «дитини війни» складає 30% мінімальної пенсії за віком.
За положеннями чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Не визначеність у Законі іншого, ніж вищенаведеній нормі Закону, розміру для обчислення підвищення до пенсії особам зі статусом «дитина війни», не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як про це визначено у ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За таких обставин, посилання відповідача на положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є недоречними та судом до уваги не приймається.
Таким чином з 22 травня 2008р. вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вираховувався виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто у 2008р. - статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на певний рік, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Протиправність бездіяльності відповідача підтверджується протидією позивачці у реалізації прав на отримання визначеної Законом соціальної допомоги, ігноруванням на протязі тривалого часу вимог ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004р., письмовою відповіддю про відсутність у органів пенсійного фонду підстав для перерахунку та виплати підвищення до пенсії як дитині війни, а також не виконання відповідачем покладених на нього Законом обов'язків по роз'ясненню особам, що перебувають на обліку ПФУ про належні їм за Законом підвищення до пенсії, а також про внесення змін до положень чинного законодавства, які стосуються цих осіб. Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтвердили правомірність його дій щодо відмови в перерахунку та виплати підвищення до пенсії позивачці, як дитині війни у відповідні періоди після прийняття Конституційним Судом України рішень № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008.
Поновивши позивачці строк звернення до суду, суд вважає за необхідне задовольнити також її вимоги щодо відновлення порушених прав на отримання недоплачених сум підвищення до пенсії згідно до ст.6 № 2195-IV від 18.11.2004р. за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.208р. з 01.01.2009р. по день постановлення рішення суду 06.10.2010р.
Враховуючи наведене, вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії позивачці з 09 липня 2007р. суд вважає правильним мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» повинен вираховуватися виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто у 2007р. – ч.3 ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Ч.3 ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 15.03.2007р. встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз.5 ч..1 цієї статті, збільшений на 1%, що складає відповідно 410 грн. 06 коп., 415 грн. 11 коп.
Доводи заперечення про відсутність у відповідача коштів на виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеної ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004р. не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки навіть при відсутності належного фінансування державою даного виду виплат, відповідач був зобов'язаний діяти на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і використовувати надані йому повноваження з метою, з якою ці повноваження надані. Проте відповідачем не надано жодного доказу про вчення ним будь-яких дії, направлених на отримання цих коштів для виконання покладених на нього державою обов'язків, саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступних їх погашенням з Державного бюджету України.
В Прикінцевих положеннях Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Кабінету Міністрів України було дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Невиконання Кабінетом Міністрів України наведених норм Закону не може слугувати підставою для порушення прав позивача стосовно належної, гарантованої державою соціальної підтримки.
Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (у редакції від 18.11.2004р., чинній у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009р. встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009р. дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
У 2009р. та 2010р. дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р. щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.
Згідно ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття “мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», ст. 8, 22, 98 Конституції України, ст.261 ЦК України, ст. ст. 58-60, 88, 209, 212-215, 218, ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Заводському районі м.Запоріжжя щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком у розмірах, встановлених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004р. за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010р. по 06.10.2010р.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Заводському районі м.Запоріжжя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010р. по 06.10.2010р. суму пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004р. та вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати у період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010р. по 06.10.2010р. з урахуванням вже сплачених на користь ОСОБА_1 виплат.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі на протязі 10 днів апеляйної скарги.
Суддя