Справа № 22ц/4971 Головуючий в 1 інст. Ярмоленко
Категорія 41 Доповідач Микитюк
РІШЕННЯ
Іменем України
04 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Товянської О.В..
Омельчука М.І.
при секретарі Сапінській Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до виконавчого комітету Коростенської міської ради, ОСОБА_4 (треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7) про визнання нечинним рішення про розподіл особових рахунків, визнання недійсними довідок та охоронних свідоцтв, визнання нечинним рішення про видачу ордера, визнання недійсним ордера та виселення
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
на рішення Коростенського міськрайонного суду від 22 червня 2010 року,
встановила:
В грудні 2006 року представник ОСОБА_2 на підставі довіреності ОСОБА_3 (а.с.14, 78) звернувся до суду із позовом до виконавчого комітету Коростенської міської ради. Просив визнати нечинним рішення виконкому № 600 від 23 жовтня 2002 року в частині видачі ордеру на право зайняття ОСОБА_5 із сім’єю двох жилих кімнат площею 27,53 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 та визнати недійсним ордер. В серпні 2008 року ОСОБА_3 доповнив позовні вимоги і просив(а.с.107-110) визнати нечинним рішення виконавчого комітету Коростенської міської ради №245 від 18.08.1993 року в частині розподілу особових рахунків в зазначеній квартирі між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 В жовтні 2009 року ОСОБА_3 знову доповнив позовні вимоги і просив(а.с.185-187): - визнати недійсними видані ОСОБА_4 довідки ВЖРЕП №1 м.Коростеня від 29.01.1992 року №258 та від 14.12.1993 року №5951; визнати нечинними охоронні свідоцтва на ім’я ОСОБА_4 №21 від 29.01.1992 року та №132 від 15.12.1993 року; виселити сім’ю ОСОБА_5 в складі шести осіб із спірних приміщень. Ухвалою суду від 04.09.2008 року до участі в справі в якості відповідача притягнутий ОСОБА_4
В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_2 незаконно була позбавлена права користування двома з трьох жилих кімнат в квартирі, договір найму із ОСОБА_4 міськвиконком не розірвав. Заяву про згоду на проживання ОСОБА_5 позивачка написала під примусом.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 22 червня 2010 року в позові про визнання нечинним рішення виконкому № 600 від 23 жовтня 2002 року та визнання недійсним ордеру відмовлено за пропуском строку позовної давності. В решті вимог відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із змісту позовних заяв (а.с. 1-5, 107-110, 185 -197) ОСОБА_3 не зазначив в якості відповідачів по справі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, до яких заявлені вимоги про визнання недійсним ордеру та виселення, та КВЖРЕП №1, до якого заявлена вимога про визнання недійсними довідок, клопотання про притягнення вказаних осіб до участі в справі в якості відповідачів не заявляв. Відповідно до ч.1,2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог. Особа, яка бере участь в справі, розпоряджається правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За таких обставин суд правильно відмовив за безпідставністю у визнанні недійсними довідок. В позові про визнання нечинним рішення виконкому № 600 від 23 жовтня 2002 року та визнання недійсним ордеру слід відмовити за безпідставністю, ухваливши в цій частині нове рішення.
Встановлено, що в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 після смерті у 1992 році наймача ОСОБА_8 залишилась прописаною його друга дружина ОСОБА_2 Син ОСОБА_4 виписався із квартири у 1985 році в зв’язку з виїздом на роботу в район Крайньої Півночі. Згідно охоронного свідоцтва №21 від 29 січня 1992 року(а.с.121) за ним заброньоване жиле приміщення у спірній квартирі з січня 1992 року по 01 січня 1994 року. Жодних доказів на підтвердження незаконності видачі даного свідоцтва позивачка та її представник не надали.
На підставі власноручних заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 02.08.2003 року(а.с.98, 99) виконком Коростенської міської ради 18.08.1993 року прийняв рішення № 245 про розподіл особових рахунків в квартирі АДРЕСА_1 площею 44,95 в.м., закріпив за ОСОБА_2 кімнату площею 17,42 кв.м., а за ОСОБА_4 – дві кімнати площею 27,53 кв.м.(а.с.97). На підставі даного рішення були відкриті окремі особові рахунки. Рішення про розподіл рахунків прийнято із дотриманням вимог ст.103, 104 ЖК України. За загальним правилом підставою для зміни договору найму жилого приміщення є взаємна згода членів сім’ї наймача.
Що стосується охоронного свідоцтва № 132 від 15 грудня 1993 року (а.с.117), виданого на строк до 01 жовтня 1996 року, то з огляду на викладене вище ОСОБА_2 не є особою, яка вправі його оспорювати.
Суд першої інстанції правильно відмовив за безпідставністю у позові про визнання нечинними охоронних свідоцтв і рішення виконкому міської ради про розподіл особових рахунків, а також у позові про виселення.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду від 22 червня 2010 року в частині відмови за пропуском строку в позові про визнання нечинним рішення виконкому № 600 від 23 жовтня 2002 року та визнання недійсним ордеру і ухвалити в цій частині нове рішення. Відмовити представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в позові про визнання нечинним рішення про видачу ордера, визнання недійсним ордера за безпідставністю.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча: Судді: