Справа № 2-а-18/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2010 року                                                                        Турійський районний суд

                                                                                                          Волинської області

в складі: головуючого-судді                                                           Воробей І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в смт.Турійськ Волинської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області Данелюк Валентини Федорівни про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, посилаючись на те, що начальник управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області Данелюк В.Ф. 31 березня 2010 року винесла постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425.00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.1651 КУпАП, яке полягало у тому, що він як голова правління відкритого акціонерного товариства “Луківський комбінат будівельних матеріалів” сплатив страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за лютий 2010 року в сумі 1 164.83 грн. 24 березня 2010 року, а не 22 березня 2010 року, як того вимагають ч.6 ст.20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV та п.5.1.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1. Беручи до уваги наявність у відкритого акціонерного товариства “Луківський комбінат будівельних матеріалів” станом на 22 березня 2010 року заборгованості з виплати заробітної плати його працівникам  за листопад і грудень 2009 року та січень 2010 року, своєчасну сплату товариством страхових внесків, нарахованих на неї, нездійснення комбінатом виплати заробітної плати протягом лютого й березня 2010 року, пріоритетність зобов’язань щодо її виплати перед усіма іншими зобов’язаннями і відсутність у товариства коштів на рахунку, вважає свої дії щодо сплати страхових внесків за лютий 2010 року 24 березня 2010 року такими, що не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.1651 КУпАП, а оскаржувану постанову – такою, що суперечить вимогам абз.2, абз.3 ч.12 ст.20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.97 КЗпП України і ст.ст.15, 24 Закону України “Про оплату праці”. В зв’язку з цим просив визнати протиправною і скасувати постанову начальника управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області Данелюк В.Ф. від 31 березня 2010 року № 4 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425.00 грн. за ч.3 ст.1651 КУпАП та закрити провадження у справі про це адміністративне правопорушення через відсутність у його діях складу останнього.    

Відповідачем Данелюк В.Ф. подано письмове заперечення проти даного позову, у якому зазначено, що несвоєчасна сплата ОСОБА_1 24 березня 2010 року страхових внесків відкритого акціонерного товариства “Луківський комбінат будівельних матеріалів” на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за лютий 2010 року в сумі 1 164.83 грн. через відсутність коштів на виплату заробітної плати його працівникам не виключає наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.1651 КУпАП, оскільки відповідно до п.5.1.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкції), такі страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати і використання та того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати, а згідно з п.5.1.4 цієї ж Інструкції й абз.1 ч.12 ст.20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються внески, і підлягають сплаті незалежно від фінансового стану їх платника. З огляду на викладене вище та те, що протягом лютого і березня 2010 року відкрите акціонерне товариство “Луківський комбінат будівельних матеріалів” взагалі не здійснювало виплату заробітної плати його працівникам, вважає оскаржувану ОСОБА_1 постанову правомірною й такою, що не суперечить вимогам абз.2, абз.3 ч.12 ст.20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.97 КЗпП України та ст.ст.15, 24 Закону України “Про оплату праці”. В зв’язку з цим просила повністю відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позову.  

Сторони подали заяви про розгляд справи за їх відсутності та не з’явилися в судове засідання, у зв’язку з чим судом, відповідно до вимог ч.3 ст.122 КАС України, визнано за доцільне та можливе здійснювати розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами письмові докази, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні і що стверджується матеріалами справи, зокрема, картками особового рахунку відкритого акціонерного товариства “Луківський комбінат будівельних матеріалів”, дійсно, страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за лютий 2010 року в сумі 1 164.83 грн. були сплачені зазначеним страхувальником 24 березня 2010 року в той час, як термін їх сплати припадав на 22 березня 2010 року.

25 березня 2010 року заступник начальника – начальник відділу обліку надходження платежів управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області Стасюк Г.В. склала щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.1651 КУпАП, яке полягало у тому, що він як голова правління відкритого акціонерного товариства “Луківський комбінат будівельних матеріалів” допустив несвоєчасну сплату зазначеним страхувальником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за лютий 2010 року в сумі 1 164.83 грн. 24 березня 2010 року всупереч вимогам ч.6 ст.20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV та п.5.1.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та

2

застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.

Зі змісту цього ж протоколу видно, що ОСОБА_1 25 березня 2010 року був повідомлений про час і місце розгляду 31 березня 2010 року справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.1651 КУпАП й пояснював несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за лютий 2010 року очолюваним ним відкритим акціонерним товариством “Луківський комбінат будівельних матеріалів” відсутністю у останнього коштів на рахунку станом на 22 березня 2010 року.

31 березня 2010 року начальник управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області Данелюк В.Ф. винесла постанову про накладення на голову правління відкритого акціонерного товариства “Луківський комбінат будівельних матеріалів” ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425.00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.1651 КУпАП.

Відповідно до абз.1 ч.6 ст.20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.  

Згідно зі ст.1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

У відповідності до ст.1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання.

Згідно з п.1 ст.14 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Пунктами 1, 10, 15 статті 11 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV передбачено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях за договорами цивільно-правового характеру, а також – особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу, та особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до абз.2 ч.6 ст.20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, для страхувальників, зазначених у пункті 1 статті 14 цього Закону, базовим звітним періодом є календарний місяць.

Згідно з п.6 ч.2 ст.17 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 10 статті 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV передбачено, що посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Адміністративна відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, передбачена ч.3 ст.1651 КУпАП та п.7 ч.16 ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV.

Згідно з ч.1 ст.2442 КУпАП, органи Пенсійного фонду України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням законодавства у сфері  загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (стаття 1651).

Від імені органів Пенсійного фонду України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, відповідно до ч.2 ст.2442 КУпАП та ч.17 ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, серед інших мають право також начальники управлінь Пенсійного фонду України в районах та їх заступники.

У відповідності до ч.2 ст.255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.2442 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.

Згідно з п.1 постанови правління Пенсійного фонду України від 12 квітня 2006 року № 4-6 “Про визначення посадових осіб, що мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення”, в управліннях Пенсійного фонду України в районах начальники їх відділів надходження доходів мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.1651 КУпАП.

На підставі викладеного вище суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені вищезазначеними законами України, з використанням повноваження з метою, з якою воно надано, з дотриманням принципу рівності перед законом, своєчасно, а також - з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Разом з тим, з інформації про розмір нарахованого щомісяця фонду оплати праці та суми страхових внесків відкритого акціонерного товариства “Луківський комбінат будівельних матеріалів” за 2009 рік і за 2010 рік вбачається, що останнім була нарахована заробітна плата його працівникам за листопад 2009 року на суму 3 470.01 грн., за грудень

3

2009 року на суму 4 940.61 грн., за січень 2010 року на суму 4 718.98 грн., а за лютий 2010 року на суму 4 119.91 грн.

Як видно з карток особового рахунку відкритого акціонерного товариства “Луківський комбінат будівельних матеріалів”, станом на 22 березня 2010 року останнім були сплачені страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, нараховані на суми заробітної плати, нарахованої його працівникам за листопад і грудень 2009 року та січень 2010 року.

З довідки відкритого акціонерного товариства “Луківський комбінат будівельних матеріалів” від 09 липня 2010 року № 73 вбачається, що станом на 22 березня 2010 року заборгованість останнього з виплати заробітної плати його працівникам за грудень 2009 року складала 4 064.92 грн., за січень 2010 року – 8 231.10 грн., а за лютий 2010 року  – 15 313.39 грн.

Як видно з довідки відкритого акціонерного товариства “Луківський комбінат будівельних матеріалів” від 09 липня 2010 року № 74, останнє не здійснювало виплату заробітної плати його працівникам протягом лютого й березня 2010 року.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, для роботодавця страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці працівників.

Згідно з ч.6 ст.19 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, п.5.1.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663  (далі - Інструкції), страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

У відповідності з ч.5 ст.20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Згідно з абз.8 ч.6 ст.20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці  (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Відповідно до абз.2 ч.12 ст.20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків.

Пунктом 5.1.4 вищезазначеної Інструкції передбачено, що нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками (крім гірничих підприємств) шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Викладене вище дає суду підстави вважати, що лише одержання (перерахування) страхувальником коштів на оплату праці (виплати доходу) повинно здійснюватися одночасно з перерахуванням ним страхових внесків, однак перерахування страхувальником страхових внесків можливе без одночасного одержання (перерахування) ним коштів на оплату праці (виплати доходу).

В зв’язку з цим суд вважає, що нездійснення відкритим акціонерним товариством “Луківський комбінат будівельних матеріалів” протягом лютого 2010 року виплати заробітної плати, нарахованої його працівникам за лютий 2010 року, не звільняло позивача як голову правління товариства від виконання обов’язку щодо забезпечення сплати зазначеним страхувальником  нарахованих на неї страхових внесків, а тому з цієї підстави позов ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

Разом з тим, абзацом 3 частини 12 статті 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, який набрав чинності 01 січня 2004 року, передбачено, що у разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов’язаннями із сплати страхових внесків зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.5 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків.  

Частинами 1 та 2 розділу І Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати” від 21 жовтня 2004 року № 2103-ІV, котрий набрав чинності 09 листопада 2004 року, статтю 97 Кодексу законів про працю України доповнено частиною п’ятою, згідно з якою оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку і всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов’язань щодо оплати праці, частину третю статті 15 Закону України “Про оплату праці” викладено в редакції, відповідно до якої оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку і всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов’язань щодо оплати праці, а статтю 24 Закону України “Про оплату праці” доповнено частиною п’ятою, згідно з якою своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

4

У відповідності до частини 2 розділу ІІ Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати”, закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, оскільки абзац 3 частини 12 статті 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV не суперечить частинам 1 та 2 розділу І Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати” від 21 жовтня 2004 року № 2103-ІV, суд вважає, що дія останніх поширюється на відносини, які виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, зокрема, з приводу сплати страхових внесків.

Однак, оскільки ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за несвоєчасну сплату страхових внесків, а не за їх несплату і така несвоєчасна сплата страхових внесків не була зумовлена першочерговою виплатою заробітної плати, то суд приходить до висновку, що наявність у відкритого акціонерного товариства “Луківський комбінат будівельних матеріалів” станом на 22 березня 2010 року заборгованості з виплати заробітної плати його працівникам за листопад і грудень 2009 року та січень 2010 року, своєчасна сплата товариством страхових внесків, нарахованих на неї, нездійснення комбінатом виплати заробітної плати протягом лютого й березня 2010 року, пріоритетність зобов’язань щодо її виплати перед усіма іншими зобов’язаннями в даному випадку не виключають наявності в зазначених вище діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.1651 КУпАП.

Разом з тим, з довідки відкритого акціонерного товариства “Луківський комбінат будівельних матеріалів” від 09 липня 2010 року № 75 вбачається, що станом на 22 березня 2010 року на його рахунку були відсутні кошти.

Відповідно до абз.1 ч.12 ст.20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.  

З огляду на викладене вище, відсутність на рахунку відкритого акціонерного товариства “Луківський комбінат будівельних матеріалів” коштів станом на 22 березня 2010 року, на думку суду, свідчить про невжиття відповідальним за його фінансово-господарську діяльність ОСОБА_1 заходів до покращення фінансового стану зазначеного страхувальника, достатніх для забезпечення сплати ним в установлені строки та в повному обсязі нарахованих страхових внесків, та також дає підстави вважати, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.1651 КУпАП.

Крім цього, статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч.3 ст.1651 КУпАП, несвоєчасна сплата страхових внесків на  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому ч.3 ст.1651 КУпАП, дає суду підстави вважати, що відповідачем при цьому було дотримано вимоги ст.23 і ч.2 ст.33 КУпАП та враховано те, що ОСОБА_1 вперше притягається до відповідальності за порушення законодавства у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування і допустив прострочення сплати страхових внесків лише на два дні.  

Таким чином, на підставі викладеного вище суд вважає, що постанова начальника управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області Данелюк В.Ф. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425.00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.1651 КУпАП, винесена 31 березня 2010 року відповідачем обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо та пропорційно, а тому вона є правомірною і в зв’язку з цим слід повністю відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позову.

Керуючись ст.ст.23, 33, ч.3 ст.1651, ст.2442, ч.2 ст.255 КУпАП, ст.1, ч.ч.1, 2 ст.5, п.п.1, 10, 15 ст.11, п.1 ст.14, п.6 ч.2 ст.17, ч.ч.1, 6 ст.19, ч.5, абз.абз.1, 2, 8 ч.6, ч.10, ч.12 ст.20, п.7 ч.16, ч.17 ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, ч.ч.1, 2 р.І, ч.2 р.ІІ Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати” від 21 жовтня 2004 року № 2103-ІV, п.п.5.1.3, 5.1.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, п.1 постанови правління Пенсійного фонду України від 12 квітня 2006 року №  4-6 “Про визначення посадових осіб, що мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення”, ч.3 ст.2, ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.122, ст.ст.159, 161, ч.1 ст.162, ст.163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Турійський районний суд протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Турійський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, однак апеляційна скарга не подавалась у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання

5

апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий: