Справа № 2-1136  /2010 рік

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

15 липня 2010 року   м. Сімферополь  

  Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:  

головуючого, судді Онищенко Т.С.,

при секретарі Ревенко-Котовської Н.Г.,

розглянувши   у відкритому  судовому засіданні   цивільну справу   за позовом     ОСОБА_3   до ОСОБА_4   про розірвання шлюбу  , -

  ВСТАНОВИВ:  

 Позивач звернувся до суду з даної позовною заявою, обґрунтовуючи  свої вимоги тим, що між нею та її чоловіком втрачено відчуття любові і взаєморозуміння, у зв'язку з чим збереження шлюбу з відповідачем вважає неможливим.

Ухвалою суду від 15.01.2010 сторонам призначено строк – п’ять місяців для примирення.  

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити та пояснила, що  у неї це перший шлюб, подружні стосунки між нею та відповідачем припинені з серпня 2009 року, основна причина розпаду сім'ї це втрата відчуття любові і взаєморозуміння, вона з відповідачем не примирилася та наполягає на розірванні шлюбу.

Відповідач  в судовому засіданні проти позову не заперечував, погодився на розірвання шлюбу та зазначив, що у нього це перший шлюб, подружні стосунки між ним та позивачем припинені з серпня 2009 року.

Матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони 23.08.2002 зареєстрували законний шлюб, про що Родниківською сільською радою Сімферопольського району Автономної Республіки Крим  зроблено відповідний актовий запис №24 та видано свідоцтво про одруження /арк. с. 12/.

У кожної зі сторін це перший шлюб.

Від шлюбу подружжя мають неповнолітню дитину – дочку  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 / арк. с. 6/.

Подружні стосунки між сторонами припинені з серпня 2009 року.

Основна причина розпаду сім'ї це різниця характерів, відсутність взаєморозуміння і довір'я.  

Позивач не примирення не згодна, а відповідач погоджується на розірвання шлюбу.

Правовідносини сторін регулюються статтями 104, 105, 110-112  Сімейного кодексу України.

На підставі вищевикладеного, вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, оцінивши докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Задовольняючи позов суд виходить з того, що добровільність шлюбу – одна з основних його засад. Шлюб – це сімейний союз, при цьому  слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується  на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання.  

Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.  

Позивач скористувався даним правом та звернулась до суду з цим позовом і наполягає на розірванні шлюбу.

У зв'язку з тим, що другий з подружжя – відповідач по справі категорично не погоджувався розірвати шлюб, судом були вжити заходи до примирення подружжя.

Проте призначений судом подружжю строк для примирення та не згода відповідача лише  тимчасово відстрочили розірвання шлюбу, але не виправили ситуацію, що склалася тому, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб з відповідачем, а навпроти наполягає на розірванні шлюбу.

Таким чином, суд при розгляді справи встановлено, що сторони, як сім'я спільно не проживають тривалий час і збереження цього шлюбу не можливо у зв'язку з втратою позивачем почуття любові до відповідача та відсутністю у позивача будь-якого наміру на збереження подружніх стосунків з відповідачем.

Приймаючи відсутність згоди позивача на примирення, суд вважає що  причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і  подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення, в наслідок чого позов підлягає задоволенню.

Державне мито при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу у розмірі 17,00 грн. суд покладає на відповідача.  

Судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

З урахуванням викладеного,  керуючись статтями  10,  60, 88, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -  

  ВИРІШИВ:  

  1.   Позов задовольнити  повністю.  

2.   Шлюб    між    ОСОБА_3                          та    ОСОБА_4  , зареєстрований 23.08.2002 Родниківською сільською радою Сімферопольського району Автономної Республіки Крим (актовий запис №24),   розірвати.  

3.   Стягнути  при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу державне мито в доход держави     з   ОСОБА_4    – 17,00    грн.,  ОСОБА_3 від сплати державного мита  при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу   –  звільнити.

 Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому частиною 4 статті 295  Цивільного процесуального кодексу України.

  Суддя                   Онищенко Т.С.