Справа № 2-106/2007р.

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ    УКРАЇНИ

04 квітня 2007 року                         Місцевий Корюківський районний суд Чернігівської області

у складі:

головуючого - судді Чурупченко М.І.,

при секретарі - Макуха О.О.,

позивачки - ОСОБА_1,

представників відповідача - Проява О.В., Нечаева Г.Ф., Кубрак О.В.,

третьої особи на боці відповідача - Демченко О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Корюківці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Холминського держлісгоспу про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення недоплат до мінімальної зарплати, моральної шкоди та усунення порушень трудових прав, -

встановив:

25 липня 2006 року позивачка звернулася до суду з цим позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 1965 року вона працювала у відповідача на різних посадах, азі квітня 2000 року -охоронцем. За час роботи охоронцем адміністрація відповідача систематично порушувала її трудові права. Так з 2 лютого 2004 року вона, перебуваючи у черговій відпустці, поїхала до дочки за межі області, де захворіла та змушена була звернутися до лікувального закладу, де отримала лікарняний. Таким чином чергова відпустка була перервана лікарняним листом, а тому відповідно до діючого законодавства дні лікарняного в період відпустки не враховуються. 11 червня 2004 року відповідач наказом № 83-к від 2.07.2004 року незаконно звільнив її з роботи за прогули. Прогулу, як такого позивачка вважає що не було, а звільнення в період відпустки взагалі забороняється трудовим законодавством.

Також позивачка зазначила, що їй недоплачували мінімальну заробітну плату, в тому числі виплати за відпустку, не проводились виплати за роботу у вихідні та святкові дні, а також у нічний час, тому позивачка просить поновити її на роботі охоронцем, скасувати наказ про її звільнення №83-к від 2.07.2004р., стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням, стягнути всі доплати за час роботи охоронцем, розмір яких буде вирахуваний після отримання актів перевірки інспекції праці також моральну шкоду 10000 грн.

В судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги і просить скасувати наказ про звільнення, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за вимушений прогул, виплатити винагороду за вислугу років, оплатити години надурочної роботи за період роботи, компенсацію за невикористані відпустки, вихідну допомогу, моральну і матеріальну шкоду, стягнути грошову виплату за 20 років з врученням знаку, визнати пенсіонером Холминського держлісгоспу та надати всі пенсійні пільги.

Представники відповідача Нечаева, Проява, Кубрак заперечують проти задоволення вимог позивачки, оскільки вимог трудового законодавства Холминським держлісгоспом не порушено. Звільнено на законних підставах позивачку та відповідно перевірки інспекції праці, їх припису повністю проведено розрахунок з нею, станом 2005 рік.

Третя особа на боці відповідача Демченко О.Г. показав, що позивачку звільнено належним чином, підстав на поновлення на роботі не має, але додав, що якщо б позивачка звернулась до керівництва лісгоспу за топ нормою, то їй би її надали.

Опитана в судовому засіданні державний інспектор праці Анищенко В.А., показала, що в 2004 році вона згідно запиту позивачки та суду проводила перевірку Холминського держлісгоспу де були

2

встановлені неповні розрахунки з позивачкою, було винесено керівництву припис та складено адмінматеріал. За період 2004-2005 рік припис по усуненню недоліків було виконано відповідачем.

Як встановлено судом, позивачка, працюючи охоронцем у відповідача, 4 травня 2004 року подала на ім'я директора Холминського держлісгоспу заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати з 6 травня. її прохання було задоволено і їй надана відпустка строком на 15 календарних днів (до 21 травня 2004р.) без збереження заробітної плати.

В цей час вона виїжджає до родичів за межі області, де будучи в них захворіла та звернулася до лікувального закладу за наданням медичної допомоги. їй був наданий лікарняний лист загальною тривалістю з 11 травня 2004 року по 11 червня 2004 року. Вважаючи свою відпустку черговою позивачка не враховувала в строк відпустки лікарняні і станом до 30 червня 2004 року не вийшла на роботу і не повідомила адміністрацію відповідача про причину відсутності, за що була звільнена з посади за прогули без поважних причин, згідно п.4 ст.40 КзПП України. На засіданні профкому 02.07.2004 року позивачка просила звільнити за власним бажанням, але заяви такої не надала, хоча члени профкому не заперечували про звільнення її за власним бажанням.

Щодо визначення розміру стягнень по недоплатах до мінімальної заробітної плати та роботу в нічний, надурочний час, святкові та вихідні дні позивачка посилається на висновок територіальної державної інспекції праці. Згідно цього висновку з боку відповідача дійсно мали місце неістотні порушення трудового законодавства з боку відповідача, а саме неповний розрахунок за виконану роботу. На час розгляду справи всі виплати з позивачкою адміністрацією відповідача проведені. Державний інспектор праці Анищенко та представники відповідача підтвердили, дані виплати проведені, що вимагалося приписом державної інспекції праці та трудовим законодавством.

02 липня 2004 року згідно наказу №83-к позивачку було звільнено з роботи за ст.40 п.4 КзПП України. До суду позивачка звернулась 25 липня 2006 року просить скасувати наказ про звільнення, поновити на роботі, виплатити нарахування пов"язані зі звільненням та передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 233 КзПП України, працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору до суду - в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Трудову книжку та наказ №83-к від 02.07.2004 року позивачка отримала рекомендованим листом в 2004 році, що підтверджується свідченнями позивачки, а також підтверджується актом перевірки інспекції праці №20 від 13.08.2004 року, то вона пропустила тримісячний та місячний строк звернення до суду (більше 2-хроків), а також в позові вимог про поновлення строку позивачка не ставить.

Виходячи з вищевказаного, суд приходить до висновку позовні вимоги позивачки безпідставні і такі, що не підлягають задоволенню, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а також позивачка пропустила встановлені трудовим законодавством строки звернення до суду з даним позовом.

Позивачка по даній категорії справ звільнена від сплати судових витрат, а позов задоволенню не підлягає, позивачка є пенсіонеркою, та особою похилого віку, тому судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 235, 237-1, 238 КЗпП України, ст.ст. 81, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Холминського держлісгоспу про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення недоплат до мінімальної зарплати, моральної шкоди та усунення порушень трудових прав, - відмовити.

Звільнити сторони від сплати судових витрат, тому ці витрати віднести за рахунок держави.

На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подано заяву про апеляційне оскарження, після надання якої на протязі двадцяти днів може бути подана апеляційна скарга.