< Копия >
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
29.09.10Справа №2а-2737/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Плієвої Н.Г.,
при секретарі - Зарапіні О.В.,
за участю:
представника позивача - Петрова В.Ю., довіреність б/н від 01.09.2010
представників відповідача - Шульга К.В., довіреність № 7110/9/10-0 від 17.11.2009 Бойко І.В., довіреність № 356/10-004 від 11.06.2010
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнафта-Крим"
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя
про визнання дій незаконними та зобов`язання здійснити певні дії,
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнафта-Крим" (далі- ТОВ "Татнафта-Крим" ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя (далі –ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя) про визнання дій щодо невизнання податкових декларацій з податку на прибуток та на додану вартість-незаконними та зобов`язання відповідача визнати подані позивачем податкові декларації.
Позовні вимоги мотивовані тим, що подані позивачем у встановленому законом порядку податкові декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року та з податку на додану вартість за липень 2010 року не визнані ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя як податкові декларації без зазначення будь-яких правових підстав, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 17.09.2010 відкрито провадження у адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 29.09.2010.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представники відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечували, вважають що підстави для задоволення позову відсутні.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
02.08.2010 ТОВ "Татнафта-Крим" надало до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року, про що свідчить вхідний штам відповідача (а.с.10).
20.08.2010 позивачем поштою було направлено на адресу відповідача податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 із додатками, що вбачається з опису вкладеного (а.с. 24).
10.08.2010 листом відповідача за вих. № 5224/10/28-206 ТОВ «Татнафта-Крим»було повідомлено, що декларації з податку на прибуток за 1 півріччя присвоєно статус «Не визнано, як податкова декларація»(а.с. 9).
Листом відповідача від 03.09.2010 за вих. № 6301/10/28-2-6 позивача повідомлено, що декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року присвоєно статус «Не визнано, як податкова декларація».
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III (далі - Закон № 2181) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Пп. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону України N 2181 встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.
Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.
Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09 липня 1992 р. за N 250/2054 (Порядок N 166).
Пунктом 1.1 Порядку N 166 визначено, що подання податкової декларації з податку на додану вартість (далі - декларація) передбачено пунктом 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181). Пунктом 1.2 - декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".
Відповідно до пункту 1.3 Порядку N 166 декларація складається із вступної частини, службових полів та чотирьох розділів, з них платником заповнюються перші три розділи, службові поля та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.
Відповідно до пункту 3.1 Порядку N 166 декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти E-mail; поштовими відправленнями.
Пунктом 3.4 встановлено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.
Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003, № 143, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592 (далі-Порядок № 143).
Відповідно до п. 1.6. Порядку № 143 у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації.
Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).
Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.
Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4. Подання копій декларації та додатків не дозволяється. Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).
Пунктом 1.7. Порядку № 143 передбачено, що декларація заповнюється таким чином, що забезпечує вільне читання тексту (цифр) та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності (друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі). Заповнення олівцем не дозволяється.
У декларації не повинно бути підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень (крім передбачених формою декларації). У декларації не повинні міститися текст або цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.
Під час розгляду справи судом було досліджено оригінал декларації з податку на додану вартість ТОВ "Татнафта-Крим" за липень 2010, яка надавалась позивачем відповідачу та копію декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року, при цьому судом не було встановлено невідповідність зазначених декларацій вищенаведеним вимогам Порядків заповнення декларацій.
Представники відповідача у судовому засіданні не могли надати пояснень з яких підстав поданим позивачем деклараціям було присвоєно статус «не визнано, як податкова декларація».
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідачем суду не надано належні та допустимих доказів, що розгляду поданих позивачем декларацій він діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.
Отже, враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач при прийняті оскаржуваних рішень у формі відповідних листів діяв з використанням повноваження не з метою, з якою це повноваження надано та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Аналізуючи вказані обставини справи та норми законодавства України, суд вважає позовні вимоги про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнафта-Крим" за липень 2010 року та з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне керуючись ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача зареєструвати податкові декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року та з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року ТОВ «Татнафта-Крим»датою їх фактичного надходження до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Частиною 2 статті 89 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлений законодавством, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила. Позивач з клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору до суду не звертався. За таких обставин, з Державного бюджету України на користь позивача підлягає поверненню 3,40 грн.
Відповідно до частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана у порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 04.10.2010 о 17-00 годин.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнафта-Крим" за липень 2010 року.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста щодо невизнання податкової декларації з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнафта-Крим" за перше півріччя 2010 року.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Севастополя зареєструвати податкові декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року та з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнафта-Крим" датою їх фактичного надходження до ДПІ у Ленінському районі міста Севастополя.
Стягнути з Державного бюджету України (Ленінський район м. Севастополя, код ЄДРПОУ 24035598, МФО 824509, р/р 31113095700007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнафта-Крим" (99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 4, р/р 26008031186701 в АКІБ "Укрсіббанк" м. Харків, МФО 351005, ОКПО 32776885) сплачений ним судовий збір за квитанцією № 39 від 15.09.2010 у розмірі 03 (три) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Для суб'єкта владних повноважень 10 денний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту повідомлення його про можливість отримання копії постанови безпосередньо у суді.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Суддя < підпис > Н.Г. Плієва
< підпис > < Суддя >
< З оригіналом згідно >
< підпис >
< підпис > < Суддя >