Справа № 2-2100/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 вересня 2010 року                                   Солом’янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді           Оксюти Т.Г.

                при секретарі           Уваровій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, –

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась з позовом до відповідача та просила поділити майно, а саме квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_1, що є спільною сумісною власністю подружжя, виділивши їй ? частину вказаної квартири, ? частину ОСОБА_2 та стягнути з відповідача судові витрати.

В ході розгляду справи позивач збільшила позовні вимоги та просила поділити майно, а саме квартиру, яка знаходиться у АДРЕСА_1, що є спільною сумісною власністю подружжя, виділивши їй 2/3 частини вказаної квартири, а ОСОБА_2 1/3 частину квартири.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 14.09.2007 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб Відділом реєстрації актів цивільного стану Обухівського районного управління юстиції Київської області

Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Подружнє життя з відповідачем не склалося.

19.02.2010 року рішенням Солом'янського районного суду м. Києва шлюб між сторонами було розірвано.

За час проживання у шлюбі, сторонами була придбана квартира, загальною площею 42,60 кв.м., що складається з двох жилих кімнат, житловою площею 29,60 кв.м., яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.

Зазначила, що малолітній син ОСОБА_3, 2008 р.н. поживає разом з нею у спірній квартирі, а тому відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України вона має більшу частку у спільному майні подружжя.

На підставі вищевикладеного просила позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, та просив поділити спірну квартиру в рівних частинах, а саме виділивши позивачу ОСОБА_1 ? частину вказаної квартири та ОСОБА_2 ? частину вказаної квартири.

Суд, вислухавши думку позивач та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Обухівського районного управління юстиції Київської області між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 14.09.2007 року було зареєстровано шлюб за актовим записом №329.

Від даного шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19.02.2010 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Встановлено, що сторони за час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі подружжя спільно набули нерухоме майно.

Згідно договору купівлі – продажу від 08.05.2009 року, ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 за 232000,00 грн., що на той час становило близько 30000,00 доларів США.

Вказана квартира загальною площею 42,60 кв.м. складається з двох жилих кімнат житловою площею 29,60 кв.м. та підсобних приміщень.

Позивач просила поділити майно, а саме квартиру, яка знаходиться у АДРЕСА_1, що є спільною сумісною власністю подружжя, виділивши їй 2/3 частини спірної квартири, а відповідачу ОСОБА_2 1/3 частину спірної квартири.

Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що їх малолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з нею у спірній квартирі, а тому відповідно до ст. 70 СК України її частка у квартирі повинна бути більшою ніж у відповідача, на що слід зазначити наступне.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішення спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Суд може присудити одному з подружжя меншу частку за обставин, що мають істотне значення.

У ч.2 ст. 70 СК України встановлений приблизний перелік цих обставин, кожна з яких пов’язана з протиправною поведінкою одного з подружжя. Зменшення його частки у спільній сумісній власності – це санкція за невиконання обов’язків як дружини чи чоловіка, зокрема обов’язку дбати про матеріальне  забезпечення сім'ї, і, водночас, це санкція до одного з них як співвласника.

З прямої вказівки закону випливає, що частка в праві на майно того з подружжя, з яким залишається дитина, може бути збільшена лише у разі, якщо недостатнім є розмір аліментів, які вони одержують. Таким чином, закон передбачає такий розвиток подій: дитині призначаються аліменти; розмір аліментів, які вона одержує, недостатній для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування; при поділі майна подружжя частка в майні того з них, хто опікується дитиною, за рішенням суду збільшується.

Однак, Пленум Верховного Суду України неодноразово звертав увагу судів на те, що самого факту проживання дитини з одним із подружжя недостатньо для збільшення його частки. В рішенні суду обов’язково зазначається, який саме інтерес дитини був взятий судом до уваги.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні сторони не заперечували того, що відповідач сплатив за спірну квартиру зі своїх коштів 30000,00 доларів США.

Встановлено, що в період шлюбу сторін, а саме 15.05.2009 року між ОСОБА_2 та ДП «СпецБудІнвест» було укладено договір №27/0509 на виконання ремонтно – будівельних робіт в приміщенні за адресою : АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що оплата ремонтно – будівельних робіт у спірній квартирі здійснювалась ОСОБА_2, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру №6 від 15.05.2009 року, №7 від 23.05.2009 року, №9 від 10.06.2009 року, розпискою від 14.05.2009 року, договором – заявкою №5948 на надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 12.05.2009 року та ін.

Крім того, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01.06.2010 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 аліменти в розмірі ? частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.03.2010 року, до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09.08.2010 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 19.02.2010 року до 19.02.2013 року.

Встановлено, що за рішеннями суду відповідач сплачує аліменти на утримання як сина так і колишньої дружини.

Із заявами про збільшення їх розміру вони до суду не звертались, заборгованості по сплаті аліментів відповідач не має, а тому відсутні правові підстави для збільшення частини позивача у спірній квартирі.

Таким чином, підстав, визначених у ст. 70 СК України, для збільшення частки позивача при поділі спільного сумісного майна подружжя судом не встановлено, а тому суд приходить до висновку про необхідність визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1, в рівних частинах.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами  є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для  вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті  обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 частково довела ті обставини на які посилалась як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого нею судового збору 1700,00 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 60, 70 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 4, 10, 27, 28, 29, 30, 57, 60, 64, 88, 212-215, 218, 378 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, який проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_6., АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка проживає за адресою : 03087 АДРЕСА_1 судовий збір в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя