Справа № 2 – 1799/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2010 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

          головуючого - судді               Демчика Р.В.

          при секретарі                           Васильченко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Сміла  цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль», приватного нотаріуса Смілянського міського нотаріального округу Черкаської області – ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Національний Банк України, зустрічним позовом  Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк  «Аваль»  до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитними договорами,-

встановив:

24 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» була укладена генеральна кредитна угода № 010/02-2/981-07, відповідно до умов якої, банк взяв на себе зобов’язання надати ОСОБА_1 кредитні кошти  в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди і які є її невід’ємними частинами.

В рамках генеральної кредитної угоди, 24 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» був укладений кредитний договір № 010/02-2/981/01-07, відповідно до якого, ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 360000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитом 12,5 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту  21 липня 2017 року.

В забезпечення вказаного зобов’язання, 25 липня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» та  ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого, ОСОБА_5 передала ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль»  в іпотеку нерухоме майно - торгівельно-житловий комплекс, що розташований на земельній ділянці за адресою: м. Сміла, вул. Лумумби Патріса, 4.

В рамках генеральної кредитної угоди, 19 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» був укладений кредитний договір № 010/02-2/981/03-08, відповідно до якого, ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 220000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитом 16,8 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту  21 липня 2017 року.

В забезпечення вказаного зобов’язання, 19 вересня 2008 року, між ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» був укладений договір поруки № 010/02-2/981/03-08п, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 взяла на себе зобов’язання відповідати перед ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль»  за належне виконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором.

Позивачі, посилаючись на те,  що правочини – кредитні договори, були вчинені ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» без відповідного дозволу (ліцензії), а тому банк не мав права видавати кредити в іноземній валюті, а договір іпотеки не містить в собі істотних умов, оскільки укладений в рамках Генеральної кредитної угоди від 24 липня 2007 року      звернулися в суд з позовом про визнання зазначених договорів недійсними.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги збільшила, просила визнати недійсним договір поруки від 19 вересня 2008 року оскільки вона не була присутня при його укладанні та договір не підписувала..  

Представник ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» позов не визнав, подав зустрічний позов   до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитними договорами.

Ухвалою суду від 17 вересня 2010 року     зустрічний позов залишено без розгляду.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву, в якій справу просить розглянути в її відсутність.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, надав суду заяву в якій справу просить розглянути в їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

24 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» була укладена генеральна кредитна угода № 010/02-2/981-07, відповідно до умов якої, банк взяв на себе зобов’язання надати ОСОБА_1 кредитні кошти  в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди і які є її невід’ємними частинами.

В рамках генеральної кредитної угоди, 24 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» був укладений кредитний договір № 010/02-2/981/01-07, відповідно до якого, ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 360000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитом 12,5 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту  21 липня 2017 року.

В забезпечення вказаного зобов’язання, 25 липня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» та  ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого, ОСОБА_5 передала ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль»  в іпотеку нерухоме майно - торгівельно-житловий комплекс, що розташований на земельній ділянці за адресою: м. Сміла, вул. Лумумби Патріса, 4.

В рамках генеральної кредитної угоди, 19 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» був укладений кредитний договір № 010/02-2/981/03-08, відповідно до якого, ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 220000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитом 16,8 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту  21 липня 2017 року.

В забезпечення вказаного зобов’язання, 19 вересня 2008 року, між ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» був укладений договір поруки № 010/02-2/981/03-08п, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 взяла на себе зобов’язання відповідати перед ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль»  за належне виконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором.

На виконання умов кредитних договорів № 010/02-2/981/01-07 та  № 010/02-2/981/03-08,  банк передав ОСОБА_1 зазначені суми, а він частково здійснив погашення кредиторської заборгованості.

Посилання позивача на те, що банк не вправі видавати кредити в іноземній валюті без ліцензії  та що єдиним засобом платежу в Україні є гривня – безпідставні, оскільки відповідно до ч.2  ст. 192 ЦК України, іноземна валюта  може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України,  за кредитним договором банк або інша фінансова установа  зобов’язується надати  грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кошти – це  гроші у  національній  або  іноземній  валюті  чи  їх еквівалент.  

Згідно п.3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», на підставі банківської   ліцензії   банки   мають право здійснювати  розміщення  залучених  коштів від свого імені,  на власних умовах та на власний ризик, а відповідно з ч.1 ст. 49 цього Закону,  розміщення  залучених  коштів від свого імені,  на власних умовах та на власний ризик є кредитною операцію.

Відповідно до  ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати  операції з валютними цінностями.

Пунктом 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» передбачено, що операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями.

 Відповідач здійснює банківські операції на підставі банківської ліцензії №  10 від 11 жовтня 2006 року та на підставі Дозволу  № 10-4 від 11 жовтня 2006 року, виданого НБУ, а тому має право видавати кредити в іноземній валюті.    

Відповідно п.7 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року  «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою  статті 203 ЦК України, а саме – зміст правочину не може суперечити цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки кредитні договори № 010/02-2/981/01-07 від 24 липня 2007 року та № 010/02-2/981/03-08   від 19 вересня 2008 року укладені між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» не суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особи, які вчиняли вказані правочини мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочини були спрямовані  на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому не можуть бути визнані судом недійсними.

Не може бути  прийнято до уваги судом твердження представника позивача про те, що договір іпотеки від 25 липня 2007 року був  укладений в рамках Генеральної кредитної угоди, в якій не зазначено розмір кредиту та його відсоткова ставка, а тому його слід визнати недійсним,  оскільки, як вбачається з п.1.1  договору іпотеки  від 25 липня 2007 року, він забезпечує вимоги  іпотекодержателя що витікають з генеральної кредитної угоди № 010/02-2/981-07 від 24 липня 2007 року та кредитних договорів, укладених в межах Генеральної кредитної угоди (надалі - Кредитний договір), укладеного між іпотекодержателем та боржником, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому.  

Крім того, як вбачається з пункту 2 частини 1 кредитного договору № 010/02-2/981/01-07  від 24 липня 2007 року він укладений в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/02-2/981-07 від 24 липня 2007 року, а договір іпотеки, яким забезпечене виконання зобов’язання за цим кредитним договором  містить в собі всі істотні умови, передбачені ст. 18 Закону України «Про іпотеку», а тому він не може бути  визнаний судом недійсним.  

Підлягає до задоволення вимога ОСОБА_2 про визнання договору поруки від 19 вересня 2008 року недійсним, оскільки ОСОБА_2, хоча і є стороною договору поруки № 010/02-2/981/03-08п від 19 вересня 2008 року, але не підписувала цей договір що визнали в судовому засіданні сторони, і це відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доведенню,  а тому суд вважає, що в порушення ч.3 ст. 203 ЦК України було відсутнє волевиявлення ОСОБА_2 на укладання цього договору, а тому він може бути визнаний судом недійсним.

На підставі наведеного, Закону України «Про банки та банківську діяльність», «Про іпотеку» ст.ст.  203, 215, 192, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 14, 212, 213, ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль», приватного нотаріуса Смілянського міського нотаріального округу Черкаської області – ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Національний Банк України задовольнити частково.

Визнати недійсним договір поруки № 010/02-2/981/03-08п укладений 19 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2.

В задоволенні  решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

Головуючий: