Справа № 2 – 3281/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е  М   У К Р А Ї Н И

27 вересня 2010  року        Солом’янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого  -  судді     Оксюти Т.Г.

при секретарі:                             Уваровій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремп – ЛТД» про стягнення боргу та визнання права власності та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремп – ЛТД» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ТОВ «Тремп – ЛТД» про стягнення боргу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01.03.2008 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно якого ОСОБА_2 отримав грошову позику в сумі 200000,00 грн.

Відповідно до умов надання позики, відповідач зобов’язався повернути позичені кошти до 31.12.2009 року.

Крім того, відповідно до умов вищевказаного договору позики ОСОБА_2 зобов’язався витратити позичені кошти на фінансування будівництва ТОВ «Тремп – ЛТД» нерухомого майна, що знаходиться за адресами: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 14 Б; м. Київ, просп. Гагаріна, 12/1 Е; м. Київ, вул. Стальського, 22/10 З; м. Київ, просп. Возз’єднання, 1 Д.

Зазначила, що ТОВ «Тремп ЛТД» завершено будівництво даних об’єктів.

Вищевказані кошти ОСОБА_2 не повернув у встановлений строк, тим самим порушивши умови надання позики.

На підставі вищевикладеного просила позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні уточнила позовні вимоги та просила стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Тремп ЛТД» заборгованість в сумі 200000,00 грн.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будівлі, що знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 14 Б; м. Київ, просп. Гагаріна, 12/1 Е, Ж; м. Київ, вул. Стальського, 22/10 З, К; м. Київ, просп. Возз’єднання, 1 Д та стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

ТОВ «Тремп ЛТД» заперечуючи проти вимог ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та просив визнати за ТОВ «Тремп ЛТД» право власності на об’єкти нерухомого майна: нежитлову будівлю, загальною площею 52,95 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Возз’єднання, 1 Д; нежитлову будівлю, загальною площею 84,25 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Гагаріна, 12/1 Е; нежитлову будівлю, загальною площею 83,75 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Стальського, 22/10 З; нежитлову будівлю, загальною площею 100 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 14 Б.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01.03.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, в результаті укладання якого ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 200000,00 грн., згідно даного договору позичальник зобов’язався повернути грошові кошти до 31.12.2009 року.

ТОВ «Тремп ЛТД» не має жодного відношення до договірних відносин, що склалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки ТОВ «Тремп ЛТД» не було стороною даного договору позики, а відповідно і не зобов’язаний повертати позичені грошові кошти.

Право власності ТОВ «Тремп ЛТД» на спірні об’єкти нерухомості вже визнавалося рішенням Господарського суду м. Києва у справі №34/332 від 17.10.2008 року та рішенням Господарського суду Київської області по справі №21/084-09 від 27.04.2009 року.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

На підставі вищевикладеного просив зустрічний позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, у зустрічному позові просила відмовити.

Представник відповідачів за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ТОВ «Тремп ЛТД», в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала та просила у їх задоволенні відмовити. Зустрічний позов просила задовольнити у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічний задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного .

Судом встановлено, що 01.03.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики.

Згідно умов вищевказаного договору позики ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 200000,00 грн. з терміном виплати до 31.12.2009 року.

Сторони домовились, що цільовим використанням позичених грошових коштів буде фінансування ОСОБА_2 будівництва ТОВ «Тремп ЛТД» нерухомого майна, що знаходиться за адресами: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 14 Б; м. Київ, просп. Гагаріна, 12/1 Е; м. Київ, вул. Стальського, 22/10 З; м. Київ, просп. Возз’єднання, 1 Д.

Встановлено, що будівництво вищевказаного нерухомого майна завершено, однак ОСОБА_2 в порушення умов договору позики від 01.03.2008 року суму позики ОСОБА_1 не повернув.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача за первісним позовом, на неодноразові звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з вимогою про повернення суми позики, останній відповідав відмовою, обґрунтовуючи її відсутністю коштів, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи те, що 01.03.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики грошей, суд приходить до висновку, що вони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов’язання щодо виконання даного договору.

Оскільки ТОВ «Тремп ЛТД» не має жодного відношення до договірних відносин, що склалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ТОВ «Тремп ЛТД» не було стороною даного договору позики, то суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 200000,00 грн.

У вимогах ОСОБА_1 до ТОВ «Тремп ЛТД» про стягнення заборгованості слід відмовити.

Позивач за первісним позовом також просила  визнати за нею право власності на будівлі, що знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 14 Б; м. Київ, просп. Гагаріна, 12/1 Е, Ж; м. Київ, вул. Стальського, 22/10 З, К; м. Київ, просп. Возз’єднання, 1 Д .

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що позичені нею кошти ОСОБА_2 були використані на фінансування будівництва ТОВ «Тремп ЛТД» нерухомого майна, що знаходиться за вищевказаними адресами.

Однак, суд критично оцінює вищевказану вимогу ОСОБА_1 з наступних підстав.

Аналіз спірних правовідносин, а також відповідних норм, які їх регулюють свідчить, що ОСОБА_2 набув право власності на грошові кошти, отримані ним на підставі договору позики, а отже мав розпоряджатися ними як своїми. В той же час, на виконання договору позики він був зобов’язаний повернути ОСОБА_1 грошові кошти в тому ж самому розмірі.

Отже, суд не вбачає наявності у ОСОБА_1 права вимоги іншого майна, аніж грошових коштів, в сумі, яка була отримана на підставі договору позики.

Таким чином, посилання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 фактично побудував вказані об’єкти нерухомості за її гроші, не відповідає зазначеним вище положенням параграфу 1 глави 71 ЦК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на будівлі, що знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 14 Б; м. Київ, просп. Гагаріна, 12/1 Е, Ж; м. Київ, вул. Стальського, 22/10 З, К; м. Київ, просп. Возз’єднання, 1 Д, задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог зустрічного позову ТОВ «Тремп ЛТД» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, то суд приходить до висновку про їх обґрунтованість і як наслідок його задоволення виходячи з наступного.

Як на підставу своїх позовних вимог ТОВ «Тремп ЛТД» посилалось на те, що його право власності на вищевказані об’єкти нерухомого майна не визнаються та оспорюються ОСОБА_1, а тому відповідно до ст. 392 ЦК України за ним слід визнати право власності на ці об’єкти нерухомого майна, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема,  визнання права.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 17.10.2008 року за ТОВ «Тремп ЛТД» визнано право власності на нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, просп. Гагаріна, 21/1 Е, загальною площею 27,2 кв.м.; м. Київ, вул. Панельна, 1 Д, загальною площею 27,2 кв.м.; м. Київ, вул. Стальського, 22/10 З, загальною площею 27,1 кв.м.; м. Київ, вул. Раскової Марини, 3 С, загальною площею 21,2 кв.м.; м. Київ, вул. Новоросійська,1 А, біля станції м. «Чернігівська», загальною площею 49,1 кв.м.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.04.2009 року за ТОВ «Тремп ЛТД» визнано право власності на нежилі приміщення, що знаходяться  за адресою: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 14 Б, загальною площею 27,1 кв.м.; м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 14 В, загальною площею 27,1 кв.м.; м. Київ, вул. Бойченка, 19 Е, загальною площею 27,2 кв.м.; м. Київ, просп. Возз’єднання, 1 Д, загальною площею 21,2 кв.м.; м. Київ, вул. П.Запорожця, 21 В, загальною площею 50 кв.м.; м. Київ, вул. Панельна, 1 Е, загальною площею 83,4 кв.м.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами  є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для  вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті  обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Згідно ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач за зустрічним позовом довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому за ТОВ «Тремп ЛТД» слід визнати право власності на об’єкти нерухомого майна: нежитлову будівлю, загальною площею 52,95 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Возз’єднання, 1 Д; нежитлову будівлю, загальною площею 84,25 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Гагаріна, 12/1 Е; нежитлову будівлю, загальною площею 83,75 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Італьського, 22/10 З; нежитлову будівлю, загальною площею 100 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 14 Б.

Слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 123 ЦПК України відповідач має право пред’явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті.

Згідно ч. 2 ст. 123 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони випливають з одних правовідносин або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об’єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Таким чином, з аналізу даної норми ЦПК випливає, що чинним законодавством не передбачено заборони прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом після відкриття провадження у справі оскільки відповідно до ч. 1 ст. 123 ЦПК України відповідач має право пред’явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті. Ці особи мають усі процесуальні права і обовязки позивача.

Зокрема, у даному випадку має місце ситуація описана у ст. 123 ЦПК України, а саме, коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Крім того, статтею 122 ЦПК України чітко встановлено, що суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК України.

Встановлено, що позивач за первісним звернулась до Солом’янського районного суду м. Києва із позовом до відповідачів про стягнення боргу в силу ст. 112 встановленою ЦПК України (чинною на момент звернення позивача за первісним позовом до суду).

Тобто, відповідно до вимог ст. 119 ЦПК України первісна позовна заява була подана і оформлена в порядку встановленому ЦПК України.

За таких обставин, була винесена відповідна ухвала про відкриття провадження у даній цивільній справі.

Згодом, в ході судового розгляду справи по суті відповідачем ТОВ «Тремп ЛТД» було подано позов в якому він просив визнати право власності на об’єкт нерухомого майна, що відповідає вимогам ст. 34 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 113 ЦПК України зустрічний позов незалежно від його підсудності предявляється в суді за місцем розгляду первісного позову.

Частиною 1 ст. 116 суду першої інстанції імперативно визначені випадки, коли суд передає справу на розгляд іншому суду, зокрема якщо:

1) задоволено клопотання відповідача, місце проживання якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання або місцезнаходженням;

2) після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності;

3) після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

4) ліквідовано суд, який розглядав справу.

Проте, у Цивільному процесуальному кодексі України відсутня норма, яка вимагала б передачі справи до іншого суду за підсудністю у разі встановлення факту зміни правила виключної підсудності після початку судового розгляду справи, що має місце в даному випадку.

Крім того, ч. 4 ст. 116 та ч. 2 ст. 113 ЦПК України забороняє передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, за винятком випадків, встановлених ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, даний випадок не відноситься до випадків, визначених ч. 1 ст. 116 ЦПК України.

Відповідно ст. 6 Конституції України органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах, норми якої згідно її ст. 8, є нормами прямої дії, та відповідно до законів України.

Водночас ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, яким згідно ч. 1 ст. 6 Конституції України, є органи судової влади, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 3 ст. 129 Конституції Україні встановлює основні засади судочинства, серед яких визначено такий основоположний принцип судочинства як законність.

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду України зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється до суду за місцем розгляду первісного позову (стаття 113 ЦПК), і на нього не поширюються правила статті 114 ЦПК.

Відповідно до частини четвертої статті 116 ЦПК забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, незалежно від зміни обставин, які впливають на визначення підсудності справи, крім випадків, установлених частиною першою цієї статті. При цьому передача справи на розгляд іншому суду на підставі пункту 1 частини першої статті 116 ЦПК залежить від обґрунтованості клопотання відповідача.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи те, що обидва позови майнового характеру, розмір позовних вимог і відповідно визначену ціну позову, суд приходить до висновку про стягнення понесених сторонами судових витрат у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 28, 29, 30, 57, 59, 60, 61, 62, 64, 84, 88, 109 -116, 121- 122, 158, 159, 169, 212, 213, 214, 215, 218, 308, 311 ЦПК України, ст.ст.  6, 19, 129 Конституції України, ст.ст. 16, 331, 375, 376, 392 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» , суд,  -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремп ЛТД» про стягнення боргу та визнання права власності - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 суму боргу згідно договору позики від 01.03.2008 року 200000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 суму судового збору 1700,00 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У решті позовних вимог та у вимогах до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремп ЛТД»  відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремп ЛТД» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Тремп ЛТД», код ЄДРПОУ 21547694, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Краківська, 7 оф. 27 Б право власності на об’єкти нерухомого майна:

- нежитлову будівлю, загальною площею 52,95 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Возз’єднання, 1 Д;

- нежитлову будівлю, загальною площею 84,25 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Гагаріна, 12/1 Е;

- нежитлову будівлю, загальною площею 83,75 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Стальського, 22/10 З;

- нежитлову будівлю, загальною площею 100 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 14 Б.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремп ЛТД», код ЄДРПОУ 21547694, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Краківська, 7 оф. 27 Б суму судового збору 1700,00 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя