01 жовтня 2010 року   копія

Справа № 2-533/2010р.

місто Саки

РІШЕННЯ

ИМЕНЕМ УКРАЇНИ

Сакський   міськрайонний  суд  Автономної Республіки  Крим  у складі:  

Головуючого, судді: Асанова Е.Н.,

при секретарі:

  Васильченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_3,  про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання недійсним  кредитного договору,  –  

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3,  про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що  30 вересня 2008 року  між сторонами був укладений  кредитний договір № SISAGA0000000667 на суму  49940,58 доларів США, строком до 01 жовтня 2018 року, включно, з оплатою 15 відсотків річних за користування кредитом. У забезпечення виконання зобов’язань відповідачки між сторонами був укладений договір  іпотеки від 30 вересня 2008 року, згідно умов якого відповідачка передала Банку в іпотеку земельну ділянку та житловий будинок. Відповідачка неналежним чином виконує умови кредитного договору у зв’язку з чим утворилась заборгованість.

 Посилаючись на вказані обставини позивач просив суд, з врахуванням уточнених позовних вимог,   стягнути на свою користь з відповідача 360354,13 гривень заборгованості та  в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - на будинок земельну ділянку, що розташовані за адресою:   АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Банком з укладенням від імені  ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

До початку розгляду справи по суті відповідачка подала зустрічний позов до ПАТ  КБ «ПриватБанк»,  про захист прав споживача та визнання недійсним  кредитного договору.  У зустрічному позові ОСОБА_3 просить  суд визнати кредитний договір № SISAGA0000000667 від 30 вересня 2008 року укладений між сторонами недійсним з моменту його укладення та стягнути на свою користь витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачені про подачу зустрічного позову.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що Банком не були дотриманні вимоги Цивільного кодексу України , Закону України  «Про захист прав споживачів»,  Закону України  «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»,  Закону України  «Про фінансові послугі та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Правила надання банками України  інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року та інші нормативно-правові акти.

Порушення вимог чинного законодавства на думку ОСОБА_3 виявилося у наступному:

-   вказаний кредитний договір не містить умов його припинення та зміни;

-    відсутні показники сукупної вартості кредиту в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту;

-    в договорі не зазначена річна  відсоткова ставка кредиту;

-   договір не містіть графіку платежів;

-   порушено порядок розрахунку та погодження сторонами ціни договору;

-   при укладені договору правове становище позичальника було суттєво погіршено, на шкоду його інтересам та всупереч законодавству;

-   у договорі Банк суттєво розширів перелік випадків, коли йому надається право вимагати достроково кредит;

-   не надано позичальнику право розірвати договір;

-   договір містить дискримінаційні умови розкриття інформації, яка стала відомою Банку про клієнта;

-   договір містить дискримінаційні умови зміни  Банком відсоткової ставки в односторонньому порядку;

-   відсутній акт виконаних робіт або іншій документ, який підтверджує надання будь-яких послуг на суму 1290 доларів США, якій в договорі зазначений як фінансовий інструмент;

-   позичальник не отримав необхідну, доступну, достовірну та своєчасну  інформацію про кредит. Позичальник не отримав можливості  правильно сприйняти умови кредитування, реально оцінити можливі ризики та власну платоспроможність.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» був залучений до участі у справі як правонаступник ЗАТ КБ «ПриватБанк».

У судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» підтримала позовні  вимоги банку у повному обсязі, просила первісний  позов задовольнити. Та заперечувала проти  задоволення зустрічного  позову у повному обсязі.

Представник відповідачки у судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову  у повному обсязі та просив задовольнити зустрічний позов  ОСОБА_3  у повному  обсязі.

Дослідивши  матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви та зустрічної позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку про часткове задоволення  первісного позову та відмову у задоволені зустрічного позову.

Судом встановлено, що 30 вересня 2008 року  між  Банком та ОСОБА_3 був укладений  кредитний договір № SISAGA0000000667, згідно умов якого   Банк зобов’язується надати    ОСОБА_3  кредит у сумі  49940,58 доларів США, строком до 30 вересня 2018 року, включно, а остання зобов’язується прийняти вказану суму та сплачувати 15 відсотків річних за користування кредитом  (а.с.7-12).

Одержання ОСОБА_3  зазначеної суми кредиту сторонами   під час судового розгляду справи не заперечувалось.

Відповідно до пунктів  2.2.2.; 2.3.3.; 2.3.7.; 3.1.; 3.2.; 3.6.; 3.7.; 5.1.; 5.3.; 6.4.; 8.1. вказаного договору кредиту, погашення кредиту та виплата відсотків  позичальником  здійснюється щомісячно згідно графіку погашення кредиту, який є додатком до цього договору. Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником  будь-яких зобов’язань за цим договором, у тому числи  у випадку несвоєчасного погашення кредиту та  відсотків за користування кредитом, інших платежів за цим договором. За порушення взятих на себе зобов’язань, позичальник зобов’язується сплатити на користь банку  пеню за кожний день прострочення та штраф. Банк також має право в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.

Із  розрахунку заборгованості по кредитному договору № SISAGA0000000667 від 30 вересня 2008  року вбачається,  що станом на  16  серпня 2010 року з врахуванням офіційного курсу валют НБУ (7,89 гривень за 1 доллар США)  на зазначену дату,  заборгованість ОСОБА_3 перед банком  складає 45672,26 доларів США ( 360354,13 гривень), яка складається із: суми заборгованості по кредиту у розмірі   44288,39 доларів США ( 349435,40 гривень); відсотків по кредиту у сумі 1134,88 доларів США (8954,20 гривень) ;  заборгованість по комісії за користування кредитом 214,83 доларів США (1695,01 гривень); пеня за прострочення повернення кредиту у сумі   34,16 доларів США (269,52 гривень).

З метою забезпечення зобов'язань по зазначеному кредитному договору, між ОСОБА_3 та Банком 30 вересня  2008 року був укладений договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно, що розташовано за адресою: АРК, Сакській район, село Михайлівка, вулиця Жовтнева, будинок під номером один, а саме:  житловий будинок загальною площею 66,7 кв.м., житловою площею 32,7 кв.м.  та земельна ділянку площею 0,899 гектара.

Відповідно  до пункту  18.8.1 вказаного  договору іпотеки, Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов’язань, передбачених кредитним договором.

Відповідно до статей 526,530, Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов’язання встановлений строк ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 1050, частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики.

Статтями  12,33 Закону України  «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Звернення стягнення на предмет  іпотеки здійснюється за рішенням суду, що відповідає  положенням статей 575,590 Цивільного кодексу України .

Таким чином, суд дійшов висновку  про обґрунтованість  позовних вимог ПАТ  КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_3м. та  звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, суд вважає,  що вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки Банком з укладенням від імені  ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу необґрунтованими.

Згідно з пунктом 18.13. договору  іпотеки від 30 вересня 2008 року, звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках  порушення іпотекодавцем  умов  кредитного договору, здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору.

Відповідно до положень пунктів 24,29 вказаного договору іпотеки  у випадку порушення кредитного договору іпотекодавцем, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно  із застереженням про задоволення  вимог іпотекодержателя,   шляхом продажу предмету іпотеки на публічних торгах. Перехід права власності  до іпотекодержателя  на предмет іпотеки з наступним оформленням  окремого договору або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом можливо у позасудовому порядку, тобто  зі згоди іпотекодавця.

Згідно статті 39 Закону України  «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Відповідно до частини 6 статті 38 Закону України  «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Частиною 2 статті 43 Закону України  «Про іпотеку»  встановлено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Оскільки ОСОБА_3 заперечувала проти позовних вимог Банку та в матеріалах справи не має безсуперечних доказів про те, що ринкова вартість предмету іпотеки  в цей час відповідає  її вартості зазначеному у договорі іпотеки, суд  не може встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки.

Враховуючі наведене, суд вважає, що задоволення  вимог Банку в цій частині може порушити права  як права Банку так і права ОСОБА_3, у зв’язку з чім   реалізація предмету іпотеки має бути здійснена на публічних торгах  у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», з визначенням  початкової ціни продажу предмета іпотеки на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Щодо зустрічних позовних вимог суд вважає зазначити наступне.

Згідно статті 60 Цивільного процесуального кодексу України,  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до   частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 18 Закону України  «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

У  підтвердження вимог зустрічного позову, суду не надано  жодного доказу недодержання  вимог встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України  при укладенні договору кредиту від 30 вересня 2008 року.  

    Суд вважає, що доводи викладені у зустрічному позові може бути  підставою для оспорювання окремих положень вказаного договору, а не  для визнання його недійсним в цілому з моменту укладення, що відповідає положенням частини 1 статті 217 Цивільного кодексу України  та  частині 5 статті 18 Закону України  «Про захист прав споживачів». Але таки вимоги ОСОБА_3 не з’являлись.

Оскільки суду не доведено, що зміна окремих положень кредитного договору зумовлює зміну інших положень договору, суд не вбачає підстав для визнання договору недійсним у цілому, у зв’язку з чим   зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі частиною 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі статей 203,215,526,530,575,589, 590,1050,1054 Цивільного кодексу України, статей 12,33,38,39,41,43 Закону України  «Про іпотеку», статті 18 Закону України  «Про захист прав споживачів»,  керуючись статтями 10,11,60,88, 209,212-215, Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШІВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» – задовольнити  частково.

    Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з ОСОБА_3 заборгованість за договором кредиту у сумі 360354 гривень 13 копійок, та судові витрати, які пов’язані з подачею позовної заяви до суду у сумі 1820 гривень, а всього   362174 гривень 13 копійок  (триста шістдесят  дві тисячі сто сімдесят чотири гривни тринадцять копійок).

В рахунок погашення заборгованості по кредитному договору та судових витрат  звернути стягнення на  суму 362174 гривень 13 копійок  (триста шістдесят  дві тисячі сто сімдесят чотири гривни тринадцять копійок) на предмет договору іпотеки, укладеного 30 вересня 2008 року, реєстр №2083, між Закритим акціонерним товариством  комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 на нерухоме майно, що зареєстровано на ім'я ОСОБА_3, а саме на:  

- житловий будинок літер «А», загальною площею 66,7 кв.м., житловою площею 32,7 кв.м.  з господарськими  будівлями: гараж літер «Б», сарай літер «В», погріб літер «Г», вбиральня літер «Уб», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

- земельну ділянку площею 0,899 гектара, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

У разі якщо коштів від продажу предмету договору іпотеки буде недостатньо для погашення  заборгованості ОСОБА_3 по кредитному договору, стягнення провести у загальному порядку, встановленому законодавством для виконання судових рішень.

У задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»  - відмовити.

У задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 -  відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подачі  через Сакський міськрайонний суд АРК  апеляційної скарги протягом десяти днів  з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення  м судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя         /підпис/                                Е.Н.Асанов