Справа № 2-1927/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 серпня 2010 року м. Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого-судді Міленко М.П.,
при секретарі – Шаповаленко Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Ромни Сумської області про визнання незаконною бездіяльності Управління Пенсійного Фонду України в місті Ромни Сумської області та зобов’язання здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В :
07 липня 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Ромни Сумської області, в якому просить - визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо не нарахування їй підвищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок їй пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період : з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 703,87 грн., з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 715,23 грн., з 1 січня по 31 грудня 2009 року в сумі 1240,20 грн., з 1 січня по 1 серпня 2010 року в сумі 1125 грн., з 01 серпня 2010 року по день ухвалення рішення з розрахунку щомісячного підвищення пенсії на 212,70 грн.; стягнути з відповідача на її користь сплачені судовий збір у розмірі 51 грн.; 120 грн. витрат на ІТЗРС і 50 грн. витрат на правову допомогу. У період часу 2008 – 2010 роки позивачкою отримується підвищення до пенсії, як дитині війни, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України, що не відповідає вимогам зазначеного Закону.
Позивачка в судове засідання не з’явилася, в письмовій заяві, просила справу розглянути у її відсутність та задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте направив заперечення на позов, в якому просив суд розглядати справу у його відсутності і відмовити в задоволенні вимог позивача, мотивуючи тим, що доплату до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006-2007 роках не проводили, так як дія зазваного Закону була зупинена Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» і відповідно на 2007 рік.
У 2008 році доплата проводилися відповідно до вимог чинного законодавства, а саме з 1 січня 2008 року пенсія була підвищена на 10 % від прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, на суму 47 грн., з 1 квітня 2008 року, на суму 48 грн. 10 коп. з 1 липня 2008 року на суму 48 грн. 20 коп. і з 1 жовтня 2008 року на суму 49 грн. 80 коп.
У 2009 році відповідач виплачував позивачці доплату до пенсії як «дитині війни» в сумі 49 грн., 80 коп. щомісячно.
У 2010 році відповідач продовжує виплачувати позивачеві доплату до пенсії як «дитині війни» в тому ж розмірі.
Відповідач звертає увагу суду також на невизначеність на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладеного обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст. 28 ч. 1 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується лише для визначення розмірів пенсій, відсутнє фінансове забезпечення соціальних гарантій, які мають забезпечуватися за рахунок коштів державного бюджету України.
Відповідно ст. 158 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу за відсутності сторін.
Судом встановлено, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Отримує пенсію. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус «дитини війни». У зв’язку з цим позивач відповідно до ст. 6 названого Закону, має право на отримання доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком. Вказані обставини підтверджені копією паспорту (а. с. 5), пенсійним посвідченням (а. с.6). Дану обставину не заперечує і відповідач.
Позивачці за 2006-2007 доплата до пенсії відповідно до названого закону не проводилася.
З 1 січня 2008 року доплата до пенсії була виплачена позивачеві у розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме з 1 січня 2008 року 47 грн., з 1 квітня 2008 року 48 грн. 10 коп.,
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» п. 8 доплата до пенсії «дітям війни» склала з 22 травня 2008 р. – 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 р. – 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня 2008 р. – 49 грн. 80 коп.
У 2009 році позивачка щомісячно отримувала доплату в сумі 49 грн. 80 коп., відповідно до постанови КМ України за № 530. У 2010 році позивачка отримує доплату до пенсії як «дитині війни» в тому ж розмірі. Дані обставини доведені довідкою УПФУ в місті Ромни Сумської області.
Суд встановив, що мала місце виплата доплати до пенсії позивача в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Згідно банківських квитанцій позивачка сплатила 51 грн. витрат по судовому збору та 120 грн. на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи (а. с. 1 -2). За квитанцією адвоката ОСОБА_2 за надану правову допомогу у підготуванні цієї позовної заяви до суду нею сплачено 50 грн. (а.с.7).
Суд дійшов до висновку, що невиплата відповідачем доплати передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до пенсії позивача в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та виплата доплати з 1 січня 2008 року до пенсії позивача в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, є порушення конституційних прав позивача.
Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 3 статті 2 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України „Про міжнародне приватне право”. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Спір підлягає вирішенню на підставі ч.2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, згідно з якими, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який був чинний до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії «дітям війни», встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
За ч. 1 ст. 6 цього Закону, « дітям війни пенсії. , підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком ».
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Вимоги позивача щодо здійснення перерахунку та виплати доплати до пенсії за 2007 рік з 9 липня по 31 грудня, суд вважає обґрунтованими, так як Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України Управління Пенсійного Фонду України в місті Ромни Сумської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачеві відповідні доплати.
Що стосується вимог позивача за 2008 рік, суд вважає їх обґрунтованими, так як Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного Фонду України в місті Ромни Сумської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, в розмірі передбаченому ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
З 22.05.2008 року до 31 грудня 2008 року відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачеві доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Що стосується вимог позивача за 2009-2010 роки суд вважає їх обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, так як після прийняття 22 травня 2008 року рішення Конституційним Судом України, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” діє в редакції, яка передбачає нарахування та виплату соціальної гарантії для пенсіонерів у виді підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Позивач має статус «дитини війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вправі отримувати доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду справи законодавчо не визначено розмір мінімальної пенсії за віком відносно «дітей війни».
В пенсійному законодавстві розмір мінімальної пенсії за віком передбачено в ч. 1 ст. 28 Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інших розмір, немає.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що неможливо прийняти до уваги положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого визначеного на законодавчому рівні мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації визначених конституцією гарантій, визначеної ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином Управління Пенсійного фонду України в місті Ромни Сумської області повинно було здійснити доплату до пенсії позивачеві з розрахунку 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».
Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначено нормою Закону. Питання стосунків між суб’єктами владних повноважень щодо механізму реалізації положень ст. 6 названого закону, отримання в повному обсязі фінансування на виконання ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за № 2195 не може погіршувати соціальний захист позивача, розмір підвищення пенсії, гарантованих зазначеним Законом.
Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача конкретної грошової суми, не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування до пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження. Обов’язок нарахування доплати до пенсії позивачеві, в розмірі передбаченому ст. 6 Закону України покладено на Управління Пенсійного фонду України в місті Ромни за місцем проживання позивача. Крім того, між сторонами немає спору щодо конкретно визначених сум підвищення, а спір виник щодо застосування норм законодавства що визначає відсотковий розмір підвищення пенсії. Тому в цій частині позову необхідно відмовити.
Що стосується вимог позивача про визнання дій відповідача незаконними щодо не проведення перерахунку пенсії з підстав ст. 40 Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування», то ці вимоги підлягають до задоволення на підставі ст. 16 ЦК України, якою передбачено у вигляді способу захисту цивільних прав та інтересів саме таку форму захисту.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 ч. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. 16 ЦК України, ст. ст. 2, 8, 15 ч. 1, 197 ч.2, ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов задовільнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в місті Ромни Сумської області щодо не нарахування підвищення пенсії ОСОБА_1, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Ромни Сумської області здійснити перерахунок щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розрахунку встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати: за 2007 рік: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік: з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік: з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за 2010 рік: з 1 січня 2010 року по день прийняття рішення суду – 21 серпня 2010 року включно, з врахуванням проведених виплат.
В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 - ти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 -ти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя підпис…
Копія вірна:
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ М.П. МІЛЕНКО
Станом на 21 серпня 2010 року рішення суду не набрало законної сили.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ М.П. МІЛЕНКО