Справа № 2-2122/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07 вересня 2010 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим

у складі:

головуючого судді – Позняка О.М.

при секретарі – Ходжаш Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахчисарай судову справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АРК про стягнення недоплаченої та начислення щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,  -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АРК про визнання відмови підвищення пенсії та нарахування щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни». Вимоги мотивовано тим, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач є дитиною війни і йому на підставі ст. 6 цього закону з 01.01.2006 року повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але зазначена  допомога йому  не виплачується в встановленому порядку, тому він просить суд стягнути на її користь 7 551 грн. 90 коп.

Позивач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надано.       

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини не явки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надано.  

Суд, дослідивши обставини і докази у справі, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню частково.  

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується паспортом позивача, тимчасовою довідкою. У зв'язку з цим він має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.    

У відповідності до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.    

Отже, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, так як має відповідний статус.    

У листопаді 2009 р. ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі із заявою про підвищення пенсії на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але відповідно до повідомлення Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі від 16.11.2009 р. йому  в підвищенні пенсії на 30 % було відмовлено.  

Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року було зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, який набрав чинності 15 березня 2006 року до ст. 110 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте пільги, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були. Закони України «Про державний бюджет на 2006 рік» та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.    

Законом України « Про державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та статтею 111 встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року визнані неконституційними положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».    

Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28 грудня 2007 року було внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено в наступній редакції: «Дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).    

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.    

Таким чином, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.    

Відповідно до вищезазначених законів, відповідачу не було підстав у 2006 році, а також з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року та з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.    

Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.    

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про незаконність дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, у відповідності з діючою на той час редакцією ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».    

Відповідно до ст. 257 Цивільного Кодексу України, загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.    

На підставі наведених вище доводів суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме донарахуванню підлягає щомісячна державна соціальна допомога у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 07 вересня  2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 213-215 ЦПК України, суд    

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.    

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим донарахувати до 30 % мінімальної пенсії за віком та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щомісячної державної соціальної допомоги, визначену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період, починаючи з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. до 07 вересня 2010 р. за виключенням вже проведених виплат.

В решті позовних вимог відмовити.    

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя :