РІШЕННЯ Справа № 2- 55/10
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 р. Сокальський районний суд Львівської області складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.
при секретарі Кисель О.Я., Коваль Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третіх осіб ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5ОСОБА_6Сокальської державної нотаріальної контори про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання права власності на майно в порядку спадкування, а також за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 третьої особи без самостійних вимог Сокальської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно,-
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на частину житлового будинку, в позовній заяві вказала, що відповідач по справі - ОСОБА_2 є її сином. ІНФОРМАЦІЯ_1р. помер її чоловік /батько відповідача/ - ОСОБА_7. з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі до дня його смерті. Крім відповідача, в шлюбі народилося ще четверо дітей. До дня смерті чоловіка вони проживали разом з ним в будинку АДРЕСА_1 який збудували під час спільного подружнього проживання у 1967р. Право власності на вказаний будинок було зареєстроване на чоловіка на підставі свідоцтва про право власності на будівлі, виданого виконкомом Волицької сільської ради Сокальського району від 13.08.1987р. та зареєстрованого в КП "Червоноградське МБТІ" за №253, оскільки господарство було колгоспним двором, а чоловік був його головою. Після смерті чоловіка відкрилася спадщина на 1/2 ідеальну частину вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та інше майно, що належало спадкодавцеві. Спадковий житловий будинок, у відповідності до ст.60 СК України( ст.22 КпШС України) та інше майно, яке було зареєстроване на чоловіка, є спільною сумісною власністю подружжя і кожен із подружжя за життя мав рівні права на нього, незалежно від того, на кого майно зареєстроване. За життя чоловік заповіт на спадкове майно не складав, а тому спадкування мало здійснюватися за законом в загальному порядку. У відповідності до ст.120 ЦК Української РСР 1963р. майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Відповідно до ст.121 ЦК Української РСР володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх його членів. Статтею 123 ЦК Української РСР встановлено, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Згідно із ст.126 ЦК УРСР працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Відповідно до ст.4 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію закону "Про власність" загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990р., тобто спадщина на частку чоловіка в майні колгоспного двору відкрилася в загальному порядку. Аналогічно регулюється правовий режим майна спільної власності нормами діючого Цивільного Кодексу України. Так, у відповідності до ст.355 України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Відповідно до вимог ст.368 ЦК України спільна власність без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім"ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Згідно із ст.370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними. На день смерті чоловіка частки позивача та її чоловіка в спільному майні були рівними, як в силу сімейного так і в силу цивільного законодавства, що регулювало режим майна колгоспного двору. 31.12.2004р. відповідач отримав у Сокальській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом на весь будинок, пояснивши позивачу, що він оформив на себе спадщину після смерті батька, який склав заповіт на нього. При цьому вона, на прохання відповідача, підписала відмову від обов"язкової частки на спадкування після смерті чоловіка, оскільки вважала, що за нею залишається право на 1/2 частину будинку і вона буде мати право проживати у ньому до дня смерті. Про те, що відповідач спадкував весь будинок після смерті чоловіка за законом, а не за заповітом, їй стало відомо в серпні 2008р. коли він її повідомив, що продає будинок, вже отримав за нього завдаток і вона буде доживати до смерті в його будинку, де, крім нього, проживають його дружина і двоє синів. При оформленні свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідач приховав від державного нотаріуса відомості про наявність інших спадкоємців - зацікавлених осіб, які мають право на спадкування за законом після смерті батька рівно з ним і нею як спадкоємці першої черги та що спадковий будинок є спільною власністю подружжя його батьків. У відповідності до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Відповідач не мав права на спадкування всього будинку, у відповідності до ст.ст. 1296-1299 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину мало бути видане на 1/2 частину будинку і не тільки на ім"я відповідача, а й на інших спадкоємців в рівних частинах, а її 1/2 частина мала бути виділена їй у загальному порядку. У зв"язку з цим, свідоцтво про право на спадщину, видане Сокальською державною нотаріальною конторою 31.12.2004р. на ім"я відповідача повинно бути визнане судом недійсним. Згідно із ч.1 ст.1300 ЦК України згоди відповідача на внесення змін до свідоцтва про право на спадщину не здобуто. На даний час виникла загроза втрати будинку, оскільки відповідач готує документи на його відчуження. Просить суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом №2-4539, видане Сокальською державною нотаріальною конторою на ім»я ОСОБА_2 від 31.12.2004 року на спадкування житлового будинку АДРЕСА_1 визнати за нею право власності на 1\2 ідеальну частину вказаного будинку.
11.12.2008р. представник позивач ОСОБА_8 подала заяву про зміну позовних вимог в яких зазначила, що в ході розгляду даної справи судом їй стали відомі обставини, за яких відповідач взагалі не міг спадкувати весь будинок, оскільки, станом на день отримання свідоцтва про право на спадщину за законом – 31.12.2004р. не прийняв спадщини після смерті свого батька своїм проживанням, без поважних причин пропустив строк для прийняття спадщини і не звертався до суду із заявою про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Відповідно до ч.1, 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи заповітом має право на прийняття спадщини або неприйняття її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України (шість місяців), він не заявив про свою відмову від неї. Відповідач не тільки не проживав разом з батьком в с.Волиця Сокальського району на день його смерті, а й приховав від нотаріуса той факт, що на день смерті ОСОБА_7. з ним постійно проживала позивачка ОСОБА_1 Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини не подав заяву про її прийняття, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, тобто позивача, спадкоємець який пропустив строк може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий термін, достатній для подання заяви про прийняття спадщини. З таким позовом до суду відповідач не звертався, оскільки без поважної причини пропустив строк для прийняття спадщини. Тому, крім задоволення первинних позовних вимог, просить визнати за нею право власності на Ѕ ідеальну частину будинку АДРЕСА_1 як на частку в спільному майні подружжя, а також визнати право власності на Ѕ ідеальну частину вказаного будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
09.07.2010 року позивача ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій вказала, що після ознайомлення із матеріалами справи стало відомо, що крім успадкування будинку, відповідач ОСОБА_2 успадкував грошові кошти, земельні ділянки та майновий пай. Просить суд визнати недійсним та скасувати свідоцтва про право на спадщину, видані державним нотаріусом Сокальської державної нотаріальної контори ОСОБА_13. на ім»я ОСОБА_2 на успадкування житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 0,6000 га та площею 1,1423 га на території Волицької сільської ради, Сокальського району, Львівської області, майнового паю, що складає 5758,00 грн. або 0,141% від загальної вартості майна пайового фонду ПАФ «Білий Стік», серія ЛВ № ХVІНОМЕР_1, виданий Волицькою сільською радою, Сокальського району, Львівської області 10.09.2001 року та грошових коштів по ощадній книжці, зареєстрованими в реєстрі за №№ 1-439, 1-4541, 1-4543, 1-4545 від 31.12.2004 року; визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, виходячи з Ѕ частки в спільному майні подружжя та Ѕ частки в порядку успадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_7 визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,6000 га і площею 1,1423 га, що розташована на території Волицької сільської ради, Сокальського району, Львівської області; визнати за ОСОБА_1 право власності на майновий пай її чоловіка (члена колективного сільського підприємства ПАФ «Білий Стік», який складає 0,141% від загальної вартості майна пайового фонду підприємства та на грошовий вклад з відповідними відсотками нарахування та всіма видами доплат до них, що належали покійному ОСОБА_7. на підставі ощадних книжок № НОМЕР_3 та НОМЕР_4, виданих Сокальським відділенням № 6333 Ощадбанку Львівської області.
В запереченні на позовну заяву від 25.05.2009р. представник відповідача ОСОБА_9 вказала, що вважає позовні вимоги ОСОБА_1 незаконними та необгрунтованими, зокрема, в первинних позовних вимогах позивач просила визнати за нею право на Ѕ ідеальну частину будинку АДРЕСА_1 як частку в спільному майні подружжя. Відповідач погодився укласти мирову угоду на таких умовах – укласти договір дарування на 1\2 частину спірного будинку на ім»я позивача, щоб припинити цей спір. Позивач на такі умови погодилася, однак її представник – ОСОБА_8 подала заяву про зміну позовних вимог, в яких просить визнати за позивачем право власності на весь спірний будинок та одночасно визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом. Крім того, на її думку, при вирішенні спірних правовідносин слід керуватися нормами Цивільного Кодексу України 1963р., оскільки спадкодавець помер 31.07.2002р. Відповідач, відповідно до вимог діючого на той час законодавства, спадщину прийняв, оскільки фактично вступив в управління або володіння спадковим майном (доглядав будинковолодіння, підтримуючи його в належному стані, обробляв земельні ділянки тощо). Згідно із п.5 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України в редакції 2004р. норми цього кодексу застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності вказаним кодексом. Оскільки після смерті ОСОБА_7 спадщина була прийнята за нормамим ЦК в ред. 1963 року, тому спір слід вирішувати за нормами такого кодексу. Вважає покликання позивача на норми ЦК України в ред. 2003 року невірним, тому просить суд не застосовувати такі норми.
Ухвалою судового засідання від 31.05.2010 року об»єднано в одне провадження із даною цивільною справою, справу за позовною заявою ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3 ОСОБА_4., ОСОБА_5 третьої особи без самостійних вимог Сокальської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно, в якій позивач просить суд визнати за ним право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті його батька ОСОБА_7 – Ѕ ідеальну частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,6000 га для обслуговування цього житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, земельну ділянку площею 1,1423 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
В судове засідання представник позивача ОСОБА_8 подала письмову заяву позивача, посвідчену сільським головою Волицької сільської ради Нечай М.Л., в якій позивач вказала, що підтверджує те, що позовна заява написана з її слів вірно та згідно її вимог. Мирову угоду підписувати не буде. Вона хоче повернути майно, яке повинно належати їй та яке без її відома та згоди було переписане її сином ОСОБА_2, хоче розпорядитися таким, як рахує за потрібне, згідно заповіту. Своєму адвокату ОСОБА_8 довіряє і просить суд за станом здоров”я представляти її права в суді адвоката, проводити судові засідання без її присутності.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні первинні та змінені позовні вимоги підтримала, в обгрунтування повідомила, що син ОСОБА_2 всю спадщину оформив на себе без її відома та дозволу. Пригадує, що їздила із сином у сільську раду, підписувала якісь документи, які саме, не пригадує, на руки жодних документів їй не дали. В цей день про заповіт мови не було. На час смерті чоловіка проживали у будинку з ним лише двоє. Син ОСОБА_2 у їх будинку не проживав. Чоловік заповітів не складав. Про те, що син оформив спадщину на себе взнала, коли син привів покупців. Від спадщини не відмовлялася. Через два-три роки після смерті чоловіка, побачила, що пропали документи, зокрема, акти на земельні паї, ощадні книжки. Син ОСОБА_2 казав, що це треба на субсидії. Після смерті чоловіка син ОСОБА_2 забрав дві корови, теля, які продав, коня і віз залишив у себе.
Представник позивача ОСОБА_8 в судовому засіданні первинні та змінені позовні вимоги підтримала, в обгрунтування навела обставини, викладені у заявах, додатково повідомила, що чоловік позивачки помер у 2002 році, в цей час відкрилася спадщина на спадкове майно. У будинку на той час проживала позивачка, всі діти із своїми сім”ями проживали окремо. У будинку, окрім позивачки, був зареєстрований ОСОБА_5., який є третьою особою по справі. З підстав, наведених у позовній заяві, вважає позивачку співвласником Ѕ частини будинку на праві спільної сумісної власності. Крім цього, на праві спадкоємця першої черги позивачці належить інша Ѕ частина будинку. Відповідач, оформляючи право на спадщину, подав довідку, що він проживав разом із батьком у його будинку на час смерті і що інших спадкоємців немає, що не відповідає дійсності. Рішення про встановлення факту прийняття спадщини – немає. Крім цього, як з”ясувалося, після написання позовної заяви, письмову заяву про відмову від обов”язкової частки у спадщині, позивач не писала. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_10 в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав, в обгрунтування надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та доповненнях, просить позовні вимоги задовольнити, позовні вимоги ОСОБА_2 заперечив, у задоволенні просить відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні первинні та змінені позовні вимоги визнав частково, в частині визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину будинку як частину спільної сумісної власності, інші вимоги заперечив, в обгрунтування повідомив, що після смерті батька почав господарити в будинковолодінні, доглядав худобу, обробляв земельну ділянку. Його дружина провела побілку будинку, допомагала в прибиранні. Фактично на той час у будинку не проживав, оскільки із дружиною та дітьми проживав у власному побудованому будинку. Після смерті батька узгодив позицію з братами та сестрами, що він буде спадкувати будинок та господарські будівлі. За допомогою брата ОСОБА_16 отримав у сільській раді довідку про те, що до часу смерті проживав у будинку батька. Така довідка була необхідна, щоб отримати свідоцтво про право на спадщину. Фактично, на день смерті батька у будинку не проживав, але після смерті батька обробляв земельну ділянку, доглядав за худобою. Власні позовні вимоги підтримав, просить задовольнити. Він вже отримав свідоцтво про право власності на майновий пай, який продав у ПАФ «Білий Стік», а також отримав державні акти на право приватної власності на земельні ділянки площею 0,60 га та 1,1423 га. Також, переоформив на себе ощадну книжку по компенсаційному рахунку, з якої отримав 1000 грн. в порядку виплати заощаджень колишнього СРСР.
Представник відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні підтримала позицію щодо відношення до позовних вимог відповідача ОСОБА_2, в обгрунтування таких обставин повідомила, що оскільки ОСОБА_7. помер у 2002 році, тому, при вирішенні обставин справи слід керуватися вимогами ЦК в ред. 1963 року. Вважає, що відповідач вступив у фактичне користування і володіння спадковим майном, оскільки доглядав за будинком, обробляв земельну ділянку. Покази свідків та пояснення учасників розгляду не спростовують ту обставину, що ОСОБА_2 вступив в управління спадковим майном. Вважає, що свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним тільки частково.
Представник відповідача ОСОБА_2. - ОСОБА_11 в судовому засіданні підтримав позицію відповідача по відношенню до позовних вимог ОСОБА_1, в обгрунтування навів обставини, аналогічні викладеним представником ОСОБА_9 Позовні вимоги відповідача ОСОБА_2. підтримав, просить задовольнити.
Третя особа на стороні первинного позивача ОСОБА_3 яка одночасно є відповідачем по позову ОСОБА_2., в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, в обгрунтування повідомила, що відповідач їй особисто сказав, що прийняв спадщину по заповіту. На час смерті батька відповідач не проживав у спірному будинку, його місцем проживання був будинок дружини, а місцем реєстрації – м. Червоноград. Брат приходив до неї з проханням дати відмову від права на спадщину, проте, вона не погодилася, сказала, що оскільки є живою мама, неможе бути мови про спадщину. Про те, що брат оформив спадщину на себе, їй стало відомо у 2005 році. Вважає, що фактично прийняла спадщину мама, яка проживала і на даний час проживає у будинку. Спірний будинок побудований батьком у 1956 році. Біля будинку є земельна ділянка площею 60 сотих, цю земельну ділянку обробляли всі разом, в тому числі і відповідач. З 2001 року по 2005 рік вона перебувала на заробітках в Ізраїлі, передавала гроші на лікування і похорон батька. Коли звернулися з позовом в суд, стало відомо, що заповіту не було. Позовні вимоги ОСОБА_2. не визнала, у задоволенні просить відмовити. Допитана як свідок ОСОБА_3 повідомила, що взнала про зникнення документів з будинку мами в той час, коли ОСОБА_2 почав продавати будинок, зрозуміла, що ці документи забрав брат. Це було два роки тому. Паспорт повернули мамі під час судового розгляду справи, принесла жінка ОСОБА_2 Ніхто з дітей не відмовлявся від спадщини батька. Після смерті батька ОСОБА_2 не проживав у будинку мами, взагалі не спілкувався з мамою 8 місяців. Оскільки в цей час перебувала за кордоном, це все їй відомо зі слів її дітей. Вважає, що все майно повинно належати її мамі.
Третя особа на стороні первинного позивача ОСОБА_4., яка одночасно є відповідачем по позову ОСОБА_2., в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, в обгрунтування повідомила, що всім відповідач сказав, що батько оформив на нього заповіт, тому ніхто не претендував на спадкове майно. Загалом, відповідач не проживав та не проживає у спірному будинку. Після смерті батька вона приїзджала до мами приблизно один раз в місяць. Вважає, що відповідач про маму не піклувався, будинок білила його дружина, а не він. Позовні вимоги ОСОБА_2. не визнала, у задоволенні просить відмовити. Допитана як свідок ОСОБА_4. в судовому засіданні повідомила, що брат ОСОБА_2 лише на весну після смерті батька забрав собі все його майно і продав. Сім чи вісім місяців після смерті батька ОСОБА_2 взагалі не приходив, а потім ці речі забрав. Вона не зверталася із заявою про прийняття спадщини, вважала, що все переходить матері. ОСОБА_2 особисто в неї просив відмову від спадщини, це було у 2004 році, або ще раніше.
Третя особа на стороні первинного позивача ОСОБА_5. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, в обгрунтування повідомив, що батькові в обробленні земельної ділянки допомагав він, а не відповідач. Після смерті батька відповідач забрав його гроші, коні та теля, два вози. Він просив відповідача повернути мамі гроші, але не захотів. Ніхто із інших дітей не претендує на будинок, всі хочуть, щоб будинок повернувся у власність мами. Позовні вимоги ОСОБА_2 заперечив, у задоволенні просить відмовити. Допитаний як свідок ОСОБА_5. повідомив, що через пів року брат ОСОБА_2 забрав дві корови, теля, віз, коня, які належали батькові. Він особисто живе через чотири хати від будинку мами, найбільше приходив після смерті батька, допомагав мамі по господарству. Після смерті батька ОСОБА_2 у серпні-вересні взагалі не приходив до мами. За життя всім реманентом розпоряджався батько. ОСОБА_2 дуже хотів успадкуати батьківську хату, просив його, щоб він відмовився від спадщини, він не дав цієї відмови. Дійсно, ОСОБА_2 ремонтував дах у будинку батька, це було осінню або весною після смерті батька. Був випадок, коли в жовтні 2002 року вечером ОСОБА_2 прийшов до нього додому, йому не сподобалося, що він забрав зварювальний апарат, за це ОСОБА_2 побив його.
Третя особа на стороні первинного позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, в обгрунтування повідомила, що особисто участь в утриманні будинку не приймала, проте, допомагав по господарству її батько ОСОБА_12 Вважає дії відповідача по оформленню права власності на будинок неправомірними. Позовні вимоги ОСОБА_2 заперечила, у задоволенні таких просить відмовити. Допитана як свідок ОСОБА_6 повідомила, що осінню 2004 року бабця шукала документи, виявилося, що вони пропали. Які саме документи пропали, їй невідомо. Її батько на час смерті діда проживав у м. Червонограді, із заявою про прийняття спадщини не звертався. Вона не претендує на спадщину після смерті діда.
Допитана в судовому засіданні як свідок представник третьої особи Сокальської державної нотаріальної контори ОСОБА_13. повідомила, що 31.12.2004 року вона відкрила спадкову справу після смерті ОСОБА_7 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом звернувся ОСОБА_2, якому 31.12.2004 року видано свідоцтва про право на спадщину, які зареєстровано в реєстрі за номерами 1-2539, 1-4541, 1-4543, 1-4545. Все майно, яке спадкувалося, було оформлено на ОСОБА_7 З інших спадкоємців ніхто в 6-ти місячний термін не звертався. Свідоцтва видавалися на підставі довідки Волицької сільської ради № 1192 від 01.12.2004 року. Інші спадкоємці, в тому числі ОСОБА_1, у нотаріальну контору заяву про відмову від спадщини не подавали. Оскільки вказана вище довідка містить неправидиву інформацію, тому вважає, що слід визнати недійсними ці свідоцтва.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні повідомила, що працює секретарем Волицької сільської ради з 2002 року. В її обов”язки входить, зокрема вчинення нотаріальних дій, видача довідок. Вона має право, у відсутність сільського голови, видавати довідки про склад сім”ї, про проживання та інш. Довідки вона видає на підставі даних погосподарських книг. Проте, коли виписувала довідку № 1192 від 01.12.2004 року, дані погосподарських книг не перевіряла. Фактично, у довідку слід було вписати позивача ОСОБА_1 За видачею довідки до неї зверталися ОСОБА_2 та ОСОБА_12, останній телефонував, а ОСОБА_2 приходив особисто. Фактично, довідку забирав ОСОБА_2 ОСОБА_2 говорив, що в них є усна домовленість про відмову всіх інших спадкоємців від свого права на спадщину. Розмови із ОСОБА_1 не мала. Вважає дану довідку неправдивою, оскільки фактично ОСОБА_2 не проживав у будинку, при цьому, у довідку не вписано позивачку. На той час у будинку, крім позивачки, був зареєстрований із сім”єю ОСОБА_5.
Свідок ОСОБА_15в судовому засіданні повідомила, що є сестрою позивачки. Після смерті чоловіка сестри, вона допомагає їй по господарству, зокрема, викопала з дітьми картоплю, цілу зиму допомагала по господарству. Весною, після року смерті чоловіка, в господарстві появився син ОСОБА_2, продав корову, коня, два вози, почав господарити, також, забрав батькові гроші. З цього часу носила сестрі молоко. За весь час більше допомагав по господарству син ОСОБА_5 ніж ОСОБА_2. В сім»ї говорили, що будинок мав успадкувати син ОСОБА_2 ОСОБА_16. Під час додаткового допиту свідок ОСОБА_15 повідомила, що лише весною після смерті чоловіка сестри, ОСОБА_2 появився в господарстві, забрав худобу та речі. Також, ОСОБА_2 забрав гроші і документи з хати. Чоловік сестри про розподіл спадщини за життя нічого не говорив.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні повідомила, що є приватним підприємцем, займається операціями з нерухомістю. Раніше працювала у будівництві, добре знала сім»ю ОСОБА_7, бувала у них вдома в с. Волиця, допомагала по господарству. Також, юристом на підприємстві працювала ОСОБА_13., яка на даний час є державним нотаріусом, вона також добре знала сім»ю ОСОБА_7. У 2008 році Фляк ОСОБА_2 звернувся до неї, сказав, що хоче продати батьківську хату, вона на його прохання розмістила оголошення в пресі.
Свідок ОСОБА_18. в судовому засіданні повідомив, що Фляк ОСОБА_2 є його сусідом по с. Волиця, Сокальського району. Як до смерті його батька ОСОБА_2, так і після його смерті, неодноразово зустрічався із ОСОБА_2 при зустрічі він говорив, що йде від мами, де допомагав по господарству. Знає, що його дружина білила батьківську хату. Після смерті батька ОСОБА_2 приходив до нього, розпитувався про організацію похорону. Ще ОСОБА_2 йому говорив, що будинок запише на його сина ОСОБА_16 Це все йому відомо із слів ОСОБА_2 Не знає чи забирав ОСОБА_2 після смерті батька реманент з господарства.
Свідок ОСОБА_19. в судовому засіданні повідомила, що є дружиною відповідача ОСОБА_2 Як до смерті батька, так і після дуже рідко бачила братів та сестер чоловіка у їхніх батьків. Коли свекруха хворіла, вона разом із своєю матір»ю доглядала її в лікарні. Коли чоловік вирішив продати батьківський будинок, про це розказали його мамі, вона погодилася, казала, що піде жити до них. Ще до смерті чоловікового батька, він говорив, що будинок буде спадкувати їх син ОСОБА_16. Особисто вважає, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті батька, оскільки він ремонтував дах будинку, копав картоплю, доглядав худобу. Всі документи на будинок чоловік забрав собі після смерті батька. Корову і теля забрали в листопаді 2002 року. В хлівах вони тримали власних свиней. Пригадує, що сестри чоловіка говорили їй, щоб вона сама білила батьківську хату, оскільки така переходить їм. Пригадує, що ініціатива оформити спадщину на ОСОБА_2 йшла від ОСОБА_4 Омеляновича. Чоловік ключ від будинку батьків не мав, коли його мама йшла на лікування, передавала ключі йому.
Свідок ОСОБА_20. в судовому засіданні повідомила, що проживає по сусідству із ОСОБА_1 в с. Волиця, Сокальського району. Після смерті батька по господарстві допомагали ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_21 також її сестри та мама. ОСОБА_2 осінню копав картоплю, ОСОБА_21 білила хату в середині і зовні. Також, ОСОБА_2 ремонтував дах.
Заслухавши пояснення та показання учасників розгляду справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що первинні, змінені та збільшенні позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а у позовних вимогах ОСОБА_2 слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд приймає визнання позову відповідачем ОСОБА_2 в частині позовних вимог про визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину будинку та господарських будівель АДРЕСА_1, як частину спільної сумісної власності подружжя, оскільки таке визнання відповідає вимогам цивільного законодавства України, інтересам сторін по справі, в свою чергу, не суперечить правам та інтересам інших осіб.
Зокрема, з дослідженого свідоцтва про право власності на будівлю від 13.08.1987 року встановлено, що ОСОБА_7 належить на праві власності вцілому будинковолодіння АДРЕСА_1 як майно колгоспного двору, підстава видачі свідоцтва - рішення Сокальського райвиконкому № 206 від 16.07.1987 року.
З оглянутої в судовому засіданні копії свідоцтва про смерть серії І-СГНОМЕР_2 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2р. помер ОСОБА_7
Згідно виписки із погосподарської книги № 3 Волицької сільської ради, по особовому рахунку № 222 за адресою АДРЕСА_1 розташований житловий будинок, побудований у 1967 році, загальною площею 70,5 м.кв., житловою 42,0 м.кв., голова двору ОСОБА_7 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, після смерті в житловому будинку залишилась проживати його дружина ОСОБА_1 1934 р.н.
Згідно розділу VІІ „Прикінцеві положення” Сімейного кодексу України, цей Кодекс набирає чинності одночасно із набранням чинності Цивільним кодексом України. В свою чергу, ЦК України (в ред. 2003 року) набрав чинності з 01.01.2004 року.
Таким чином, до правовідносин щодо спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_1, слід застосовувати положення КпШС України (в ред. 1969 року).
Відповідно до ст. 22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
В свою чергу, відповідно до ст. 28 КпШС України, у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Таким чином, позовна вимога про визнання за позивачем ОСОБА_1 право власності на Ѕ ідеальну частину будинку АДРЕСА_1 як на частку в спільному майні подружжя, підлягає до задоволення.
Крім цього, в судовому засіданні встановлено, що 31.12.2004 року відповідач ОСОБА_2 звернувся в Сокальську державну нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, в якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_7 на день його смерті залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 земельні ділянки, майновий пай та грошові вклади. Спадщину він прийняв, інших спадкоємців не має, а факт прийняття спадщини стверджується довідкою, виданою виконкомом Волицької сільської ради 01.12.2004р. №1192.
На підставі вказаної заяви Сокальською державною нотаріальною конторою 31.12.2004р видано чотири свідоцтва про право на спадщину за законом на ім”я ОСОБА_2 зокрема: №1-4539 на житловий будинок з навірними будявлями АДРЕСА_1, Сокальського району з надвірними будівлями; № 1-4541 на земельну ділянку площею 0,6000 га в с. Волиця, Сокальського району для обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства; № 1-4543 на земельну ділянку площею 1,1423 в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; № 1-4545 на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ПАФ „Білий Стік” с. Волиця в сумі 5758,00 грн, грошові вклади на рахунках № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4в Сокальському відділенні ВАТ „Ощадбанк” № 6333/04.
Відповідно до п. 1 „Прикінцевих та перехідних положень” ЦК України (в ред. 2003 року), цей кодекс набрав цинності із 01.01.2004 року. В свою чергу, зідно п. 5 „Прикінцевих та перехідних положень”, правила книги шостої цього кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання ним чинності.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України (в ред. 2003 року), спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
З дослідженої в судовому засіданні копії довідки виконкому Волицької сільської ради № 1192 від 01.12.2004 року вбачається, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, до дня смерті разом з ним проживав його син Фляк ОСОБА_2 Омелянович. Житловий будинок належав на праві приватної власності, заборгованості по сплаті за землю в сільській раді немає, заповіт у сільській раді не посвідчувався, заборони та арешт на майно не накладалися, заборгованості по податках та платежах немає.
Як зазначено вище, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомила, що при виготовленні довідки № 1192 від 01.12.2004 року, дані погосподарських книг не перевіряла, вважає дану довідку неправдивою, оскільки фактично ОСОБА_2 не проживав у будинку, при цьому, у довідку слід було вписати позивача ОСОБА_1, також, на той час у будинку, крім позивачки, був зареєстрований із сім”єю ОСОБА_5.
Таким чином, в силу ч. 1 ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги довідку № 1192 від 01.12.2004 року як доказ того, що на час відкриття спадщини спадкодавця ОСОБА_7 відповідач ОСОБА_2 проживав у будинку спадкодавця по АДРЕСА_1, оскільки вказана довідка отримана із порушенням порядку, встановленого законом.
В свою чергу, в силу ст.549 ЦК УРСР (в ред. 1963р.), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління чи у володіння спадковим майном, або подав нотаріальному органу за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вказані дії слід здійснити протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Як вказано вище, на час відкриття спадщини спадковим майном спадкодавця ОСОБА_7 було: житловий будинок з навірними будявлями АДРЕСА_1, Сокальського району; земельна ділянка площею 0,6000 га в с. Волиця, Сокальського району для обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства; земельна ділянка площею 1,1423 в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ПАФ „Білий Стік” с. Волиця в сумі 5758,00 грн; грошові вклади на рахунках № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 в Сокальському відділенні ВАТ „Ощадбанк” № 6333/04.
Відповідно до п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 18.06.1994 року, яка була чинною станом на час відкриття спадщини, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву у державну нотаріальну контору про прийняття спадщини. Доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути, зокрема, довідка виконкому місцевої ради, про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Таким чином, факт вступу в управління чи володіння майном, відповідно до чинного законодавства на час відкриття спадщини померлого ОСОБА_7., повинен бути також документально підтвердженим.
Як зазначено вище, суд визнав недопустимим доказом по справі довідку № 1192 від 01.12.2004 року, видану виконкомом Волицької сільської ради, Сокальського району, в свою чергу, відповідач ОСОБА_2 не подав суду інших належних та допустимих доказів того, що після відкриття спадщини спадкодавця ОСОБА_7 він вступив в управління чи володіння майном.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 фактично не вступив в управління чи володіння спадковим майном після смерті батька ОСОБА_7 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відповідно, до спадщини ОСОБА_7 суд застосовує правила книги шостої ЦК України (в ред. 2003 року).
Відповідно до ст. 1301 ЦК України (в ред. 2003 року), свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Крім цього, згідно із п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним з тих підстав якщо були порушені у зв»язку із його видачею права інших осіб.
Оскільки суд визнає за позивачем ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку, крім цього, судом визнано недопустимим доказом по справі довідку № 1192 від 01.12.2004 року, видану виконкомом Волицької сільської ради, Сокальського району, тому, суд приходить до висновку, що слід визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом на ім”я ОСОБА_2: №1-4539 на житловий будинок з навірними будявлями АДРЕСА_1, Сокальського району з надвірними будівлями; № 1-4541 на земельну ділянку площею 0,6000 га в с. Волиця, Сокальського району для обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства; № 1-4543 на земельну ділянку площею 1,1423 в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; № 1-4545 на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ПАФ „Білий Стік” с. Волиця в сумі 5758,00 грн, грошові вклади на рахунках № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 в Сокальському відділенні ВАТ „Ощадбанк” № 6333/04..
Що стосується позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, виходячи з Ѕ частки в порядку успадкування за законом після смерті її чоловіка АДРЕСА_1 визнання право власності на земельну ділянку площею 0,6000 га і площею 1,1423 га, що розташована на території Волицької сільської ради, Сокальського району, Львівської області, визнання право власності на майновий пай її чоловіка (члена колективного сільського підприємства ПАФ «Білий Стік», який складає 0,141% від загальної вартості майна пайового фонду підприємства та на грошовий вклад з відповідними відсотками нарахування та всіма видами доплат до них, що належали покійному ОСОБА_7. на підставі ощадних книжок № НОМЕР_3 та НОМЕР_4, виданих Сокальським відділенням № 6333 Ощадбанку Львівської області, в такій слід відмовити з наступних підстав.
З урахуванням норм ст. 1296 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Таким чином, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.
Отже, відповідно до вимог глави 86 книги шостої ЦК України (в ред. 2003 року), спадкоємці померлого ОСОБА_7 мають право звернутися у Сокальську державну нотаріальну контору із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом почергово на майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті.
В свою чергу, з наведеної підстави, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті його батька ОСОБА_7 – Ѕ ідеальну частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,6000 га для обслуговування цього житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, земельну ділянку площею 1,1423 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Крім цього, суд враховує той факт, що станом на день розгляду справи відповідач ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності серія ЯБ № 345313 на земельну ділянку площею 1,1424 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі свідоцтва про право на спадщину, а також оформив на власне ім»я ощадну книжку на рахунок кв 1856, отримавши з цієї книжки 27.05.2008 року 1000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Разом з тим, як у первинних, так і змінених та збільшених позовних вимогах, сторона позивача ОСОБА_1 не ставила вимогу про скасування вказаного державного атку та визнання незаконним оформлення ощаджної книжки.
В свою чергу, суд не може застосувати реституцію, як спосіб захисту цивільного права, оскільки, відповідно до ст. 216 ЦК України, така застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
Керуючись ст.ст. 10,59, 60,212 ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в:
Первинні, змінені та збільшені позовні вимоги ОСОБА_1 задвольнити частково.
Визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право на спадщину за законом на ім”я ОСОБА_2 від 31.12.2004 року №1-4539 на житловий будинок з навірними будівлями АДРЕСА_1, Сокальського району; № 1-4541 на земельну ділянку площею 0,6000 га в с. Волиця, Сокальського району для обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства; № 1-4543 на земельну ділянку площею 1,1423 в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; № 1-4545 на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ПАФ „Білий Стік” с. Волиця в сумі 5758,00 грн, грошові вклади на рахунках № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 в Сокальському відділенні ВАТ „Ощадбанк” № 6333/04.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ ідеальну частину житлового будинку АДРЕСА_1, як на частку в спільному майні подружжя.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка АДРЕСА_1 визнання права власності на земельні ділянки площею 0,6000 га і площею 1,1423 га, що розташовані на території Волицької сільської ради, Сокальського району, Львівської області, визнання право власності на майновий пай її чоловіка (члена колективного сільськогосподарського підприємства ПАФ «Білий Стік», який складає 0,141% від загальної вартості майна пайового фонду підприємства та на грошовий вклад з відповідними відсотками нарахування та всіма видами доплат до них, що належали покійному ОСОБА_7. на підставі ощадних книжок № НОМЕР_3 та НОМЕР_4, виданих Сокальським відділенням № 6333 Ощадбанку Львівської області – відмовити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті його батька ОСОБА_7 – Ѕ ідеальну частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,6000 га для обслуговування цього житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, земельну ділянку площею 1,1423 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва – відмовити.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі але не були присутні під час оголошення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Головуючий: (підпис)
«З оригіналом згідно»
Суддя Сокальського районного суду А.В. Ніткевич