КОПІЯ                                                                                                Справа № 2-67/2007p.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 квітня  2007 року.                Варвинський районний суд Чернігівської області

в складі судді Семенченка О.М., при секретарі Тарасенко А.О.,

з участю   прокурора Варвинського району Пуць Т.М., відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5, представника третьої особи приватного нотаріусаОСОБА_6,

представника третьої особи опікунської ради Озимая Г.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Варва справу за позовом прокурора Варвинського району в інтересах малолітньої ОСОБА_7до ОСОБА_1та ОСОБА_2про визнання договору дарування житлового будинку частково недійсним та визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся прокурор Варвинського району в інтересах малолітньої ОСОБА_7з позовом до ОСОБА_1про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку .

В судовому засіданні прокурор Пуць Т.М. позовні вимоги змінила та доповнила і просить суд визнати договір дарування житлового будинку в АДРЕСА_1 від 25 січня 2006 року в 1/3 частині недійсним та визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/3 частину цього житлового будинку.

В позовній заяві зазначено, що 6 вересня 2001 року на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету Гнідинцівського ГПЗ ВАТ "Укрнафта" ОСОБА_1 була виділена квартира АДРЕСА_2, яка була приватизована і 21 жовтня 2003 року Варвинською селищною радою видано свідоцтво про право власності на вище зазначену квартиру ОСОБА_1та ОСОБА_7.

2005 році ОСОБА_1 продала належну їй та її дочці ОСОБА_7 квартиру. Рішенням виконавчого комітету Варвинської селищної ради № 103, № 119 від 28 квітня 2005 року ОСОБА_1 надано дозвіл на вчинення правочину за участю неповнолітньої доньки ОСОБА_7 при продажі житлової квартириАДРЕСА_2 та при купівлі житлового будинку.

10 серпня 2005 року ОСОБА_1 придбала житловий будинок в АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку, який був зареєстрований 14 жовтня 2005 року в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 1708.

25 січня 2006 року ОСОБА_1 житловий будинок в АДРЕСА_1 подарувала своїй матері ОСОБА_2

В судовому засіданні прокурор Пуць Т.М. позов підтримала і пояснила, що відповідач ОСОБА_1 та її неповнолітня донька ОСОБА_7 мали у спільній сумісній власності двокімнатну квартиру вАДРЕСА_2 загальною площею 40,8 кв. м та житловою площею 27,8 кв. м. З дозволу опікунської ради квартира була продана відповідачем ОСОБА_1,  а

2

придбала будинок в АДРЕСА_1 і оформила його на себе. Таким чином, вона позбавила права власності на житлове приміщення свою неповнолітню дочку ОСОБА_7.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позов визнали. Відповідач ОСОБА_1 пояснила, що вона не обізнана з законодавством щодо укладення правочинів, а тому діяла без наміру позбавити права власності на жиле приміщення свою неповнолітню доньку ОСОБА_7. Навпаки, придбавала будинок, аби покращити житлові умови свої і дочки. Вважає, що позов слід задовольнити.

Третя особа ОСОБА_4 позов визнав частково і вважає, що за неповнолітньою ОСОБА_7 слід визнати право власності на 1/4 частину будинку, виходячи з аналогічного розміру загальної площі на житло, власником якого вона була до продажі квартири.

Представник третьої особи органу опіки і піклування Варвинської селищної ради Озимай Г.С. вважає, що позов слід задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

ОСОБА_1 виділена квартира АДРЕСА_2, яка була приватизована і 21 жовтня 2003 року Варвинською селищною радою видано свідоцтво про право власності на вище зазначену квартиру ОСОБА_1та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4-7).

2005 році ОСОБА_1 продала належну їй та її дочці ОСОБА_7 квартиру. Рішенням виконавчого комітету Варвинської селищної ради № 103, № 119 від 28 квітня 2005 року ОСОБА_1 надано дозвіл на вчинення правочину за участю неповнолітньої доньки ОСОБА_7 при продажі житлової квартириАДРЕСА_2 та при купівлі житлового будинку.

Як свідчать матеріали справи (а.с. 8, 9), 28 квітня 2005 року своїми рішеннями Виконком Варвинської селищної ради, відповідно №103 та 119, надав дозвіл матері неповнолітньої ОСОБА_7- відповідачеві по справі ОСОБА_1 на вчинення правочину з участю її дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, при продажі житлової квартири в АДРЕСА_2 та при купівлі житлового будинку, і зобов'язав ОСОБА_1 в тім, що інтереси неповнолітньої дочки утиснуті не будуть.

Проте, орган опіки і піклування не визначив у який спосіб повинно бути забезпечено права та інтереси дитини і не виконав вимогу ч. З ст.. 18 Закону України "Про охорону дитинства", де зазначено, що органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Відповідач ОСОБА_1, незважаючи на те, що її неповнолітня дочка ОСОБА_7 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с. №7) мала у спільній сумісній з нею власності двокімнатну квартиру загальною площею 40,8 кв. м і жилою площею 27, 8 кв. м в АДРЕСА_2, згідно договору купівлі-продажу від 26 липня 2005 року квартиру продала громадянці ОСОБА_8 і купила будинок в АДРЕСА_1 , але договір купівлі-продажу уклала лише від свого імені, а згодом зареєструвала будинок на себе.

Таким чином, неповнолітня ОСОБА_7 була позбавлена права власності на житло. При цьому, відповідач ОСОБА_1 не виконала рішення виконкому Варвинської селищної ради від 28 квітня 2005 року № 119, яким їй було надано дозвіл на купівлю житлового будинку з участю неповнолітньої дочки ОСОБА_7 та зобов"язано не утискати її інтересів.

Згідно ч.6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчинюється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

3

Цього вимагає і п. 4 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною асамблеєю ООН від 20.11.1959 року, де зазначено, що дитині належить право на відповідне житло. Статтею 3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Україною 27.09.1991 року, зобов'язано в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, першочергову увагу приділяти як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою визнання його недійсним.

Враховуючи ту обставину, що 25 січня 2006 року відповідач ОСОБА_1 згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Варвинського районного нотаріального округу ОСОБА_9спірний будинок було подаровано відповідачці ОСОБА_2, яка внаслідок цього правочину стала власником спірного будинку, недійсним слід визнавати договір дарування. При цьому, слід виходити з ст.. 217 ЦК України, яка передбачає, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком інших його частин і право чину в цілому, якщо можна припустити, що право чин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Суд вважає, що при купівлі будинку відповідач ОСОБА_1 зобов'язана була діяти в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7 таким чином, аби не погіршити її житлові умови. Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 при купівлі будинку замість квартири, співвласником якої була і малолітня ОСОБА_7, укладаючи договір купівлі-продажу, повинна була зберегти за дочкою право власності на частку житла як в якісному, так і кількісному вимірах.

З матеріалів справи вбачається, що куплений будинок налічує чотири житлові кімнати загальною площею 47,1 кв. метри (а.с.56). Суд вважає, що частку у житловому будинку, яку мала отримати ОСОБА_7, слід визначати у процентному співвідношенні, виходячи саме з житлової площі, а не загальної, як вважає третя особа ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5, який висунув свої вимоги на частину спірного будинку в інші цивільній справі до ОСОБА_1, оскільки статтею 47 Житлового кодексу України встановлюється норма жилої, а не загальної площі, і становить 13,65 квадратного метри на одну особу.

Виходячи з того, що у проданій квартирі ОСОБА_7 мала у власності 13,9 кв. метри житлової площі, то приблизно право власності у співвідношенні на таку ж частину будинку за нею і повинно бути збережено, що становить три десятих частин житлової площі, тобто 14,14 квадратних метри.

Беручи до уваги обставини справи, суд дійшов висновку, що договір дарування будинку АДРЕСА_2 від 25 січня 2006 року слід визнати недійсним щодо трьох десяти частин і в цій же частині будинку визнати право за ОСОБА_7

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. України,   суд -

ВИРІШИВ:

Позов прокурора Варвинського району в інтересах малолітньої ОСОБА_7до ОСОБА_1та ОСОБА_2про визнання договору дарування частково недійсним та визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку задовольнити частково.

Визнати договір дарування житлового будинку в АДРЕСА_2, укладений 25 січня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Варвинського районного нотаріального округу ОСОБА_9щодо 3/10 його частин недійсним.

Визнати за неповнолітньою ОСОБА_7 право власності на 3/10 частини житлового будинку в АДРЕСА_2.

В іншій частині позову відмовити.

4

Стягнути з ОСОБА_1та ОСОБА_2на користь держави по 104 гривні і 70 копійок з кожної державного мита.

Рішення суду може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області через Варвинський районний суд .

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.