Справа № 22- 16608 Головуючий в 1 інстанції – Кривошеєв Д.А.
Категорія 31 Доповідач - Барсукова О.І.
У Х В А Л А
Іменем України
29 вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючої: Червинської М.Є..
суддів: Барсукової О.І., Лісового О.О.,
при секретарі: Метейко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
в с т а н о в и в :
Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2010 року позов ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» ( далі – АТ «УПСК»), ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково. З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди стягнуто 3924-85гр.,з врахуванням франшизи в розмірі 510гр., на відшкодування моральної шкоди -1500гр., судові витрати на суму 181гр.
Не погодившись з рішенням суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1, просив рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення про відшкодування шкоди з врахуванням 50% вини позивача в дорожньо-транспортній пригоді через неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення по справі змінити та стягнути відшкодування шкоди з врахуванням 50% вини позивача в ДТП.
ОСОБА_2, представник АТ «УПСК» в судове засідання не з’явились, про розгляд справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_2 є власником автомобіля марки «Chevrolet Lacetti» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
28 грудня 2009 року приблизно о 08 годині 50 хвилин відповідач ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Chevrolet Niva», державний номер НОМЕР_2, на порушення вимог п.13.1 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечної дистанції залежно від швидкості руху та дорожньої обстановки, внаслідок чого вчинив зіткнення з автомобілем «Chevrolet Lacetti», державний номер НОМЕР_1, який отримав механічні пошкодження.
Постановою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2010 року водій ОСОБА_1 за порушення вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України на підставі ст. 124 КПАП України притягнутий до адміністративної відповідальності.
Згідно висновку спеціаліста № 79 від 26 липня 2007 року експертного авто-товарознавчого дослідження (а.с. 6-12) матеріальна шкода заподіяна позивачу складає 8 029 грн. 08 коп., з яких 3 989 грн. 96 коп. позивачу відшкодовано АСТ "Вексель", якою була застрахована цивільна відповідальність об'єднання "Донецькпродторг", як власника транспортного засобу.
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що така позивачу завдана матеріальна та моральна шкода внаслідок пошкодження належного йому автомобіля з вини ОСОБА_1 в ДТП.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про відшкодування позивачу матеріальної та моральної шкоди відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються ЦК України.
Відповідно до частини 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно частини 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як вбачається з висновку спеціаліста № 79 від 26 липня 2007 року експертного авто-товарознавчого дослідження та страхового акту № 225/ЦВ від 30 квітня 2009 року позивачу страховою компанією відшкодована вартість відновлювального ремонту 4 499 грн. 96 коп. за мінусом франшизи 510 грн., що склало 3 989 грн. 96 коп. та не відшкодована втрата товарного вигляду 3 529 грн. 12 коп.
Враховуючи зазначене, втрата товарного вигляду є реальними збитками, заподіяними позивачу внаслідок пошкодження автомобіля, які страховиком не відшкодовуються.
Строк експлуатації належного позивачу автомобіля менше за 2 роки, відомості про те, що він має наслідки попередніх пошкоджень відсутні, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на відшкодування вартості втрати товарного вигляду належного йому автомобіля.
Згідно ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
АТ «УПСК» відшкодувало позивачу вартість відновлювальних робіт за мінусом франшизи в розмірі 510 грн.
Оскільки майнова шкода повинна бути відшкодована в повному обсязі, а страховиком позивачу не відшкодована матеріальна шкода, яка складається з вартості втрати товарного вигляду у розмірі 3414-85гр та з франшизи в розмірі 510 грн., всього 3924-85гр.суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення зазначеної суми з відповідача ОСОБА_1
Не оскаржуючи розмір заподіяної позивачеві шкоди, відповідач ОСОБА_1 вважав, що з нього підлягає стягненню на її відшкодування лише 50%.
Відповідно до частини 3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2010 року водій ОСОБА_1 за порушення вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України на підставі ст. 124 КПАП України притягнутий до адміністративної відповідальності.
З пояснень ОСОБА_1 видно, що зазначену вище постанову він не оскаржив.
Відповідно до частини 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її
В зв'язку із пошкодженням автомобіля позивач не міг певний час використовувати його за призначенням, вимушений був додавати додаткових зусиль для організації свого життя, що завдавало йому моральних страждань.
Враховуючи, що позивач зазнав моральних страждань в зв'язку із пошкодженням його майна, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову про відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача та визначив на користь позивача 1500гр.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.307, 308, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2010 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення .
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуюча:
Судді: