2-9589/10р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2010 року
Хмельницький міськрайонний суд в складі:
головуючого – судді Сарбей В.Л.,
при секретарі – Лоб І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницький про нарахування та щомісячну виплату підвищення до пенсії дитині війни за період часу з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 1 січня по 31 грудня 2009 року, -
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2010 року позивач звернулася з позовом до суду, в якому просить зобов’язати відповідача здійснити нарахування та щомісячну виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 9 липня о 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги позивач мотивувала тим, що на підставі Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-IV від 18.11.2004 року вона є дитиною війни та має право на доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісяця, яка відповідачем в порушення вимог Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в повному розмірі за вказаний нею період не виплачувалася.
Позивач в судове засідання не з’явилася, про час та місце судового розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку, надала суду заяву, в якій просить справу по суті розглянути за її відсутності та вказує, що підтримує позовні вимоги повністю . За таких обставин суд вважає за можливе справу по суті розглянути за відсутності позивача в судовому засіданні.
Представник відповідача в судове засідання не з’явилася, про час та місце судового розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, надала суду письмові заперечення, в яких проти позову заперечує, вважає позовні вимоги безпідставними і необґрунтованими, посилаючись на те, що пенсія позивачу виплачується у повній відповідності до закону та підзаконних нормативно-правових актів. Просить відмовити в позові, оскільки бюджетних асигнувань на виплату допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідачеві у відповідні періоди не перераховувалось, а також справу по суті розглянути за відсутності представника відповідача в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.
Судом встановлено, що відповідно до посвідчення, копія якого наявна в матеріалах справи, позивач є дитиною війни. На підставі Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004 року, позивач має право на доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісяця, яка відповідачем їй не виплачувалася за період часу з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 1 січня по 31 грудня 2009 року.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який був чинний до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії "дітям війни", встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, в редакції від 19 грудня 2006 року, "дітям війни пенсії підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за віком". Згідно зі ст. 7 фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було призупинено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни», тобто 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року в справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», у тому числі і цю норму Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було визнано такою, що не відповідає Конституції України. Зазначена норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 9.07.2007 року, і відповідно позивач з цього часу має право на отримання спірної надбавки до пенсії.
Зазначене рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів в зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів України.
Аналогічне положення містить і рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України» та щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Крім того, даним Рішенням визначено, що, ухвалюючи рішення від 9.07.07 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини 2 статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватись законом про Держбюджет, - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци 4, 5, 6, 8 пункту 4 мотивувальної частини). У зв’язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що «зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині 2 ст. 6, частині 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. ст. 21, 22, п.1 ч. 2 ст. 92, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 95 Конституції України» (абзац 2 п. 5 мотивувальної частини). При прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу І) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деяк з них нечинними (розділ ІІ). За таких обставин в даному випадку не може бути застосовано п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України.
Крім того, як зазначив Європейськй суд з прав людини в рішенні від 8.11.05 року у справі «Качко проти України» (заява № 63134/00), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення, суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких умов суд приходить до висновку, що відповідача слід зобов’язати нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з її розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період часу з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 1 січня по 31 грудня 2009 року включно з урахуванням виплачених сум.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 46, 55, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, рішеннями Конституційного Суду України від 9.07.07 року та від 22.05.2008 року №10-рп, ст. ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницький здійснити нарахування та щомісячну виплату недоплаченої пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в ідповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період часу з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 1 січня по 31 грудня 2009 року з урахуванням виплачених сум .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя: