Справа № 22ц-3689/10                  Головуючий у 1 інстанції – Ковтуненко В.В.

Категорія  -  27                                                                              Доповідач – Матвійчук Л.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________________

У Х В А Л А

І м е н е м    У к р а ї н и

4 жовтня 2010 року.  Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого  -  судді Киці С.І.,                    

суддів – Матвійчук Л.В., Здрилюк О.І.

при секретарі – Гнепі П.М.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) КБ «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 23 червня 2010 року,

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 23 червня 2010 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» 463 101,28 грн. заборгованості за кредитним договором та 1700 грн. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати це рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 вересня 2008 року між позивачем ВАТ КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав відповідачу кредит в сумі 51 500,00 доларів США під 15,5% річних з терміном погашення  16 вересня 2011 року. Однак, ОСОБА_2 взяті на себе зобов’язання по кредитному договору не виконує і станом на 23 червня 2010 року сума боргу становить 463 101,28 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь ВАТ КБ «Надра».

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 1048, 1050, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.  

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2, порушив умови кредитного договору від 26 вересня 2008 року (а. с. 5), що виразилося в несвоєчасному поверненні отриманих в банку грошових коштів, в результаті чого за ним утворилася заборгованість в розмірі 463 101,28 грн. (а. с. 9).

Задовольняючи позовні вимоги ВАТ КБ «Надра», суд вірно виходив з того, що відповідач не виконав взяте на себе зобов’язання, а тому відповідно до вимог закону з нього підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості за договором позики з нарахованими процентами та  пенею.

Доводи апелянта про те, що в порушення  вимог ст.27 ЦПК України, судом без належного повідомлення сторін, розглянуто справу без його участі, та що він не отримував жодних судових повісток, спростовується повідомленням відділення поштового зв’язку про отримання ОСОБА_2, особисто, 2 червня 2010 року повідомлення про розгляд справи 23 червня 2010 року (а. с. 22).

Не заслуговують на увагу також посилання апелянта на те, що позивачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували факт передачі позивачем та отримання ним грошових коштів в розмірі 51 000,00 доларів США, оскільки дані твердження спростовуються меморіальним ордером, наявним в матеріалах справи (а. с. 7), з якого вбачається, що ОСОБА_2  26 вересня 2008 було отримано кошти в розмірі  51 500,00 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, а заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 23 червня 2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді :