Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                                                                    № 2-2981/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«23» липня 2010 року                                                                             м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

                                     головуючого - судді Василишина В.О.,

                                                при секретарі - Пархоменко А.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника відповідачів – Бардаш Л.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу                          за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», Київської обласної філії відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» та цеху телекомунікаційних послуг № 1 Київської обласної філії відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовував тим, що він із 1994 року працював на посаді електромонтера станційного устаткування проводового мовлення в цеху телекомунікаційних послуг № 1 Київської обласної філії відкритого акціонерного товариства «Укртелеком». У зв’язку із тим, що йому необхідно було їхати до Білорусії, де в судовому порядку вирішувалося питання щодо спадщини після смерті його батьків, він - 27 березня 2010 року звернувся до електромонтера станційного устаткування проводового мовлення ОСОБА_4 з проханням підмінити його в робочих змінах. Отримавши згоду останнього, того ж дня він звернувся до начальника дільниці ТЕСС Цеху телекомунікаційних послуг № 1                 Сулими М.С. із проханням надати йому відпустку без збереження заробітної плати й при цьому повідомив йому, що на час його відсутності в робочі зміни замість нього вийде електромонтер ОСОБА_4 Начальник дільниці Сулима М.С. погодився надати йому відпустку без збереження заробітної плати й про підміну в роботі електромонтером ОСОБА_4 й при цьому сказав, щоб ОСОБА_1 склав письмову заяву про надання йому відпустки.

Оскільки він при собі не мав окулярів, то звернувся до працівника ОСОБА_6, яка в цеху телекомунікаційних послуг відповідає за кадрові питання, із проханням скласти від його імені заяву на відпустку без збереження заробітної плати, на що вона погодилася. Він підписав цю заяву й залишив у неї на робочому столі. У заяві ОСОБА_1 просив надати йому відпустку за власний рахунок із 02 квітня по 15 квітня 2010 року.

Біля 08 год. 30 хв. 28 березня 2010 року ОСОБА_1 передав зміну й вирушив до Білорусії.

Разом із тим, після повернення до України йому стало відомо, що електромонтера ОСОБА_4 не було допущено до роботи у зміни, в яких повинен був працювати позивач, й начальник центру телекомунікаційних послуг Акулін С.М. зажадав від нього письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі, які ним були складені 16 квітня 2010 року.

17 квітня 2010 року його допустили до роботи й він вийшов на зміну, про що в журналі чергувань по апаратній Броварського радіотрансляційного вузлу зроблено відповідний запис. Однак через декілька днів він довідався про те, що керівництво центру телекомунікаційних послуг № 1 має намір звільнити його із роботи за вчинення прогулу. Позивача повідомили про те, що планується засідання первинної профспілкової організації центру телекомунікаційних послуг № 1 та комітету профспілкової організації Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком».

Надавши профспілковим організаціям однобоку інформацію, керівництво центру телекомунікаційних послуг домоглося від них позитивних рішень щодо його звільнення з роботи.

При вирішенні питання про звільнення за вчинення прогулу не було враховано те, що позивач був відсутній на роботі із 02 квітня по 15 квітня 2010 року із поважних причин, оскільки він був викликаний у судове засідання до суду іншої держави, про що відповідачі були належним чином повідомлені. Він як військовий пенсіонер має право на надання йому щорічної відпустки без збереження заробітної плати.

Із урахуванням неодноразових змін та доповнень до позову, остаточно позивач ОСОБА_1 просить суд (а.с.105): - поновити його на посаді електромонтера станційного устаткування проводового мовлення Цеху телекомунікаційних послуг № 1 (місто Бровари) Київської обласної філії відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» із 29 квітня 2010 року; - стягнути із Київської обласної філії відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі – 7 556 грн. 72 коп.; - зобов’язати Київську обласну філію відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» відшкодувати йому завдану моральну шкоду в розмірі – 2 000 грн. 00 коп.; - скасувати наказ № 487-К від 29 квітня 2009 року про його звільнення з роботи.  

Судом до участі в справі на підставі статті 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) залучено в якості співвідповідача – відкрите акціонерне товариство «Укртелеком».

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримали й просили їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_3 позов не визнала й просила у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти й відповідні їм правовідносини.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України чітко визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень .                           Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі . Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, був прийнятий на посаду електромонтера п’ятого розряду дільниці ПМ із 23 травня 1994 року на підставі наказу начальника Броварського районного вузлу Київського обласного підприємства зв’язку «Київзв’язок», який у подальшому перейменований у Цех телекомунікаційних послуг № 1 (м.Бровари) і є структурним підрозділом Київської обласної філії відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (а.с. 44, 45)

Наказом виконуючого обов’язки начальника Київської обласної філії                             ВАТ «Уктелеком» Задої Г.М. від 29 квітня 2010 року № 487-К звільнено електромонтера станційного устаткування проводового мовлення шостого розряду ОСОБА_1 з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України – за вчинення прогулу без поважних причин (а.с. 5, 46).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що із наказом про звільнення від 29 квітня 2010 року він був ознайомлений саме цього числа, про що він й поставив свій підпис. У наказі про звільнення перед тим, як з ним він був ознайомлений стояли вже всі підписи відповідних посадових осіб.

У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_3 пояснила, що надана нею в судове засідання копія наказу із відсутніми підписами керівника структурного підрозділу та позивача була взята нею у відділі кадрів підприємства, однак копія наказу із всіма підписами посадових осіб та позивача знаходиться в Центрі телекомунікаційних послуг й ще не була передана до відділу кадрів підприємства.

Оскільки у судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 було наголошено, що дійсно він був ознайомлений із наказом про його звільнення й підпис в цьому наказі належить йому, представник відповідачів ОСОБА_3 зазначила, що їй достовірно відомо про те, що в наказі про звільнення стоять підписи всіх відповідних посадових осіб й позивача було повідомлено із цим наказом, то суд приходить до висновку, що копія наказу про звільнення позивача з роботи (а.с.5) відповідає дійсним обставинам справи.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 наголосив, а представник відповідачів – ОСОБА_3 визнала, що із позивачем проведено повний розрахунок при звільненні. Трудова книжка ОСОБА_1 знаходиться у Київській обласній філії  ВАТ «Укртелеком» у зв’язку із тим, що ОСОБА_1 не з’являється за нею.

Як вбачається із копії заяви ОСОБА_1 від 28 березня 2010 року (а.с.10) він просив директора Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком» Коробка В.В. надати йому за власний рахунок відпустку із 02 квітня по 15 квітня 2010 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що письмова заява на відпустку за його проханням була складена працівником Цеху телекомунікаційних послуг № 1 ОСОБА_6 Дата складення заяви та термін відпустки були вказані відразу під час складання цієї заяви.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 дала покази про те, що вона працює в Цеху телекомунікаційних послуг № 1 на посаді електромеханіка. До її посадових обов’язків не належить вирішення кадрових питань, складання графіків й табелів тощо.   26 березня 2010 року до неї звернувся ОСОБА_1 із проханням скласти заяву на відпустку без збереження заробітної плати через відсутність у нього окулярів.                           Вона погодилася. У складеній заяві на відпустку не було вказано а ні дати її складання,                  а ні терміну відпустки. ОСОБА_1 заяву підписав й залишив у неї на столі.                      При цьому він не просив її вчиняти відносно заяви жодних дій як то занести до керівництва чи інше. На роботі ОСОБА_1 з’явився 14 квітня 2010 року й попросив її поставити в заяві на відпустку дату й термін відпустки. Пояснив він це тим, що із керівництвом він все владнав і щоб не переписувати заяву на відпустку в ній лише слід дописати термін відпустки й поставити дату, що вона і зробила. В той час коли          ОСОБА_1 не вийшов на роботу і його почали розшукувати вона повідомила начальнику дільниці технічної експлуатації станційних споруд Сулимі М.С. про те, що у неї на столі лежить заява на відпустку ОСОБА_1 В цей же час вона довідалася від Сулими М.С. про те, що ОСОБА_1 просив надати йому лише один день відпустки й про заміну він домовився із ОСОБА_4, однак на роботу той вже не виходить декілька днів.

У судовому засіданні свідок Сулима М.С. дав покази про те, що він працює на посаді начальника дільниці технічної експлуатації станційних споруд Цеху телекомунікаційних послуг № 1. 26 березня 2010 року до нього підійшов ОСОБА_1 й повідомив, що хоче 02 квітня 2010 року помінятися зміною із ОСОБА_4 у зв’язку із тим, що йому необхідно у власних справах виїхати до іншої держави. Він погодився, але сказав, щоб ОСОБА_1 склав письмову заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати. Однак у подальшому він побачив, що у графіку чергувань ОСОБА_1 викреслено два тижні. Оскільки із ОСОБА_1 не було мови про його підміну на два тижні ОСОБА_4, тай й це по суті й неможливо бо грубо порушувалося б чинне законодавство щодо тривалості й безперервності роботи працівника на підприємстві без надання часу на відпочинок, заяву на відпустку ОСОБА_1 йому також не приніс на візування, то ним було прийнято рішення про повідомлення керівництва підприємства про невихід ОСОБА_1 на роботу.                   При цьому з самого початку він думав, що той з’явиться й протабелював його в день, коли ОСОБА_1 не вийшов на роботу. У подальшому він неодноразово телефонував ОСОБА_1, але все виявилося марним. Коли він зателефонував на домашній телефон ОСОБА_1 й повідомив, що його розшукує керівництво підприємства, то йому повідомили, що ОСОБА_1 виїхав до Білорусії у власних справах і щоб його не турбували. Електромеханік ОСОБА_6 заяву ОСОБА_1 на відпустку йому не показувала.

У судовому засіданні свідок Свинаренко О.С. дав покази про те, що він працює на посаді заступника з питань технічної експлуатації начальника Цеху телекомунікаційних послуг № 1 Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком». 29 березня 2010 року він вийшов на роботу і йому повідомили про те, що ОСОБА_1 домовився про підміну на одне чергування із ОСОБА_4, про що поставлено до відома начальника дільниці    Сулиму М.С. Однак на інші чергування ОСОБА_1 не вийшов.                                        Йому не телефонував ОСОБА_1, заяви на відпустку не подавав. Для нього є незрозумілим як працівник може піти у відпустку навіть не впевнившись чи керівництвом підприємства задоволена заява на відпустку й чи з цього приводу видано відповідний наказ. А в цій же ситуації взагалі ОСОБА_1 не була подана заява на відпустку.  

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 дав покази про те, що він працює на посаді електромонтера Цеху телекомунікаційних послуг № 1 Київської обласної філії  ВАТ «Укртелеком». Наприкінці березня 2010 року до нього підійшов ОСОБА_1 й попросив підмінити його на робочих змінах днів на п'ятнадцять. Конкретну кількість днів не обговорювали. Він погодився зазначивши лише те, що якщо питання про підміну буде вирішене позитивно керівництвом підприємства. Коли ОСОБА_1 не вийшов на роботу, то від начальника дільниці технічної експлуатації станційних споруд Сулими М.С. йому стало відомо про усне погодження про підміну лише на одне чергування й то за умови написання заяви на відпустку без збереження заробітної плати.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 дав покази про те, що він працює на посаді інженера з охорони праці Цеху телекомунікаційних послуг № 1 Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком». Він також є головою первинної профспілкової організації на підприємстві. Коли ОСОБА_1 не вийшов на роботу, то була складена комісія й цей факт зафіксували. На засіданні профспілкової органці ОСОБА_1 пояснював, що йому необхідно було терміново виїхати до Білорусії і що з цього питання він неодноразово телефонував керівництву Цеху телекомунікаційних послуг, однак посадові особи Цеху телекомунікаційних послуг як то начальник Акулін С.М., так і заступник начальника Свинаренко О.С. повідомили, що їм жодного разу за час відсутності ОСОБА_1 на роботі ніхто не телефонував й не повідомляв про обставини невиходу на роботу.

Суд приймає покази допитаних у судовому засіданні свідків, оскільки вони узгоджуються між собою, а також із іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, які сумнівів у своїй достовірності не викликають.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1, яка була ним підписана, а складена від його імені ОСОБА_6, не містила дати складення та терміну відпустки без збереження заробітної плати, оскільки свідок ОСОБА_6, будучи попередженою відповідно до вимог Цивільного процесуального закону України про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, дала покази про те, що дата складення заяви та термін відпустки були нею дописані на прохання               ОСОБА_1 вже після його виходу на роботу тобто десь аж через два тижня після написання самої заяви, в якій лише було викладено прохання надати відпустку за власний рахунок. Заява ОСОБА_1 про надання відпустки не була ним подана керівництву й не погоджена та не завізована відповідними посадовими особами Цеху телекомунікаційних послуг № 1 та посадовими особами Київської обласної філії                    ВАТ «Укртелеком».  

З копій доповідних записок начальника дільниці ТЕСС Сулими М.С. від 16 квітня 2010 року вбачається, що 26 березня 2010 року електромонтер станційного устаткування проводового мовлення ОСОБА_1 повідомив його про те, що 02 квітня 2010 року за нього буде працювати електромонтер ОСОБА_4, а він потім відпрацює за нього                09 квітня 2010 року. Сулима М.С. погодився за умови складення заяви на відпустку за власний рахунок на 02 квітня 2010 року. У подальшому він не бачив та не погоджував будь-яких заяв ОСОБА_1 Як у подальшому з’ясувалося ОСОБА_1 без відома керівництва помінявся зміною із ОСОБА_4 30 березня 2010 року. ОСОБА_1М, не з’явився на роботі 04 квітня та в ніч із 05 квітня по 06 квітня                         2010 року (а.с. 77, 82).

Згідно із актами комісії Цеху телекомунікаційних послуг № 1 від 04 квітня                  2010 року та від 06 квітня 2010 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці із 08 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв. 04 квітня 2010 року та із 17 год. 30 хв. 05 квітня до 08 год. 30 хв. 06 квітня 2010 року (а.с. 78, 81).

08 квітня 2010 року складена доповідна записка виконуючого обов’язки начальника Цеху телекомунікаційних послуг № 1 Свинаренка О.С. про невихід на роботу ОСОБА_1 – 04 квітня 2010 року (день) та 05 квітня 2010 року (ніч) (а.с.83).

15 квітня 2010 року була складена доповідна начальника Цеху телекомунікаційних послуг № 1 Акуліна С.М. до Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком» про невихід на роботу ОСОБА_1 (а.с.79).

15 квітня 2010 року складено акт комісії Цеху телекомунікаційних послуг № 1 про те, що біля 11 год. 00 хв. на підприємстві з’явився ОСОБА_1, який не надав а ні усних а ні письмових пояснень відсутності на роботі із 04 квітня по 15 квітня 2010 року.

16 квітня 2010 року ОСОБА_1 складені письмові пояснення щодо невиходу на роботу (а.с.86).    

Згідно із письмовим повідомленням голови первинної профспілкової організації Центру телекомунікаційних послуг № 1 від 20 квітня 2010 року № 24-6 та протоколом засідання профспілкового комітету від 20 квітня 2010 року № 10 – 20 квітня                      2010 року проведено засідання профспілкового комітету на якому прийнято рішення про надання згоди на розірвання трудового контракту із ініціативи роботодавця з електромонтером станційного устаткування проводового мовлення ОСОБА_1 згідно із п.4 ст.40 КЗпП України, тобто за вчинення прогулу без поважних причин (а.с. 92, 94).

Як вбачається із постанови комітету профспілкової організації Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком» від 22 квітня 2010 року № К-15 (а.с.97) цим комітетом також прийнято рішення про надання згоди на звільнення електромонтера станційного устаткування проводового мовлення шостого розряду дільниці технічної експлуатації станційних споруд Цеху телекомунікаційних послуг № 1 (м.Бровари), члена комітету профспілкової організації Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком» ОСОБА_1 по п.4 ст.40 КЗпП України за вчинення прогулу без поважних причин.    

Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

За змістом пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 (з наступними змінами та доповненнями) при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за                п.4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв’язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишенням роботи до закінчення строку договору чи строку, який працівник зобов’язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

У судовому засіданні позивачем та його представником не надано суду жодних доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог. Не надано також  доказів того, що позивач ОСОБА_1 виїздив до Білорусії саме для участі у судовому засіданні й що судовий розгляд відбувався саме з 28 березня по 14 квітня 2010 року. Судом відповідно до статей 10, 11 ЦПК України під час розгляду справи таких доказів не здобуто.

З огляду на викладене суд приходить до висновку позов задоволенню не підлягає.

У зв’язку із тим, що суд прийшов до висновку про те, що позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі не підлягає задоволенню, то й відповідно не підлягають задоволенню й інші позовні вимоги щодо скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також про відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 209, 212 – 215 ЦПК України Броварський міськрайонний суд                         Київської області,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                    В.О.Василишин