Справа №22ц-8696 Головуючий 1 інстанції Машкіна Н.В.
Категорія – 53 Доповідач Новосядла В.М.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 вересня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого: Новосядлої В.М.
суддів: Принцевської В.П., Троценко Л.І.,
при секретарі – Шуляк Я.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Об’єднана вантажно-транспортна компанія» на рішення Куйбишевського районного суду міста Донецька від 26 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Об’єднана вантажно-транспортна компанія» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Куйбишевського районного суду міста Донецька від 26 квітня 2010 року частково задоволені позовні вимоги, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Об’єднана вантажно-транспортна компанія» (далі – ТОВ) на користь позивача невиплачену заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 6 556 грн. 45 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 17 829 грн. 94 коп. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь держави з відповідача судовий збір 243,86 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та направити справу на новий судовий розгляд. Вважає, що судом безпідставно стягнуто з відповідача заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку, оскільки стосовно відповідача 2 липня 2009 року Господарським судом Донецької області порушено справу про банкрутство і заборгованість перед позивачем по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку включена до реєстру вимог кредиторів.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а рішення суду підлягає залишенню без змін, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював у відповідача та був звільнений за власним бажанням за наказом від 28 травня 2009 року. Під час звільнення позивачу відповідачем не була сплачена заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку в сумі 6 556,45 грн.
За встановлених обставин та на підставі статей 116 і 117 КЗпП України суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Відповідач, не спростовуючи факт затримки розрахунку, суми, яка підлягає стягненню, наполягає на тому, що суд першої інстанції не мав права стягувати суму заборгованості, оскільки стосовно відповідача 2 липня 2009 року Господарським судом Донецької області порушено справу про банкрутство і заборгованість перед позивачем по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку включена до реєстру вимог кредиторів.
Апеляційний суд вважає, зазначені доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
Згідно частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон), мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).
Відповідно до пункту 54 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», закон не містить приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Суди мають у встановленому порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз’яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.
Аналізуючи зміст Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство», апеляційний суд доходить до висновку, що Закон, не містить заборони щодо задоволення позовних вимог до боржника, відносно якого порушено справу про банкрутство. Статтею 12 Закону зазначено лише, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів.
Крім того, частиною 6 статті 12 зазначеного Закону дія мораторію не поширюється на вимоги кредиторів на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторські винагороди.
Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних правових висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Об’єднана вантажно-транспортна компанія» відхилити.
Рішення Куйбишевського районного суду міста Донецька від 26 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: