Справа №11-2259  2010 р.

Головуючий у 1 інстанції Пелеп К.Ю.

Доповідач Самойленко А.І.

УХВАЛА

Іменем України

14 вересня 2010 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленка А.І.

суддів Черкашина М.В., Кулагіної В.Г.

    з участю

прокурора Андрєєвої Ж.М.

засудженого ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2010 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, не судимого відповідно до ст..89 КК України,

засуджено за ст.186 ч.3 КК України на 6 років позбавлення волі.

    ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні грабежу, поєднаного із застосуванням насильства, що не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого і з проникненням у житло потерпілого за наступних обставин.

21 квітня 2010 року ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на східцевій площадці 7-го поверху будинку №78«а» в мікрорайоні «Лазурний» міста Красноармійська, побачив, що малолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зайшов у квартиру №93, розташовану на цій же площадці. З метою заволодіння чужим майном ОСОБА_1 вибив ногами двері в зазначену квартиру, проник до неї і, побачивши в руках малолітнього ОСОБА_2 мобільний телефон «Нокіа 2323» вартість якого з аксесуарами зв'язку становила 326 гривень, вихопив цей телефон, відкрито заволодівши ним. Продовжуючи свої дії, ОСОБА_1 став вимагати від ОСОБА_2 передачі йому грошей та дорогоцінностей і потерпілий, побоюючись застосування фізичного насильства, віддав ОСОБА_1 мобільний телефон «Соні Еріксон К 500» вартістю 151 гривню 66 копійок. Після цього ОСОБА_1 знову зажадав від малолітнього ОСОБА_2 передачі йому грошей і дорогоцінностей, а коли останній відмовив йому, ОСОБА_1, застосував насильство, яке не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вдарив ОСОБА_2 рукою в обличчя, завдавши потерпілому легких тілесних ушкоджень у виді крововиливу нижнього правого віка. Відкрито заволодівши вищевказаними мобільними телефонами на загальну суму 460 гривень 66 копійок, а також сувенірною купюрою номіналом 100 доларів США, яка не становила матеріальної цінності, ОСОБА_1 залишив місце вчинення злочину.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить пом'якшити йому покарання, застосувавши вимоги ст.69 КК України. В обґрунтування апеляції посилається на те, що суд першої інстанції не врахував обставин, що пом'якшують покарання, зокрема того, що він повністю визнав свою вину, сприяв розкриттю злочину, має сім'ю з малолітньою дитиною, позитивно характеризується за місцем проживання, повернення потерпілому викраденого майна, через що призначив йому надмірно суворе покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини вчинення злочину і кваліфікація дій засудженого в апеляції не оспорюються і відповідно до ст.365 КПК України вирок в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Призначаючи покарання засудженому за ст.186 ч.3 КК України, суд першої інстанції врахував те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, який був пов'язаний з зухвалим проникненням в житло потерпілого шляхом вибивання дверей у той час, коли в квартирі перебувала малолітня дитина, що під час відкритого заволодіння чужим майном засуджений застосував фізичне насильство щодо малолітнього потерпілого, завдавши йому тілесних ушкоджень. Цю обставину, як і вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, суд обґрунтовано визнав такими, що обтяжують покарання. Також суд врахував дані про особу засудженого, зокрема те, що ОСОБА_1 ніде не працює, має сім'ю. В якості обставин, що пом'якшують покарання, суд врахував визнання засудженим своєї вини і розкаяння у вчиненому, тобто ті обставини, на які ОСОБА_1 посилається в своїй апеляції, і з урахуванням усіх цих обставин йому призначено покарання не в максимальних межах санкції ст.186 ч.3 КК України.

Тому доводи апеляції засудженого про надмірну суворість призначеного йому покарання не можуть бути визнані обгрунтованими, через що підстави для задоволення апеляції і пом'якшення покарання відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого – без задоволення.

Судді: