Справа №2-А-469/2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді - Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Бінько М.А.,
за участю: позивача – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції при УМВС України в Миколаївській області про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною, -
ВСТАНОВИВ:
В вересні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної автомобільної інспекції при УМВС України в Миколаївській області (далі - відповідач) про визнання постанови від 02.09.2010 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. 00 коп. за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КпАП України протиправною та її скасування.
В обґрунтування позову зазначав, що 02.09.2010 року інспектор ДПС взводу супроводження ДАЇ УМВС України в Миколаївській області склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.
Згідно даного протоколу позивач 02.09.2010 року о 14.35 год. по вул. Жовтневої революції в м. Вознесенську Миколаївської області, керуючи належним йому на праві власності автомобілем «Черрі - Амулет», реєстраційний номер НОМЕР_1, в порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) рухався зі швидкістю 84 км/год., чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КупАП.
На підставі обумовленого протоколу було винесено постанову, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вказаного правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп.
Посилаючись на те, що дана постанова винесена безпідставно, оскільки позивач не вчинив жодного порушення ПДР, останній в судовому засіданні просив позов задовольнити. При цьому звертав увагу суду щодо відсутності доказів на спростування його доводів в обґрунтування позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року, N 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Як вбачається з матеріалів справи, відносно позивача посадовою особою відповідача 02.09.2010 року складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КпАП України, а саме: по вул. Жовтневої революції в м. Вознесенську Миколаївської області, керуючи належним йому на праві власності автомобілем «Черрі - Амулет», реєстраційний номер НОМЕР_1, позивач порушив п. 12.4 ПДР, оскільки рухався в населеному пункті зі швидкістю 84 км/год.
На підставі обумовленого протоколу посадовою особою була винесена постанова, якою до позивача застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. 00 коп.
Згідно п.1 ч.1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року).
При розгляді адміністративного позову щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, суди, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Проте характер правопорушення вказує на те, що його фіксування можливе лише за допомогою конкретного виду доказів, а саме за допомогою спеціальних приладів, що мають функції фіксування швидкості руху транспортного засобу.
Доказом вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України є дані приладу для вимірювання швидкості "Радіс" № 2091, який не містить функції фото-, кінозйомки, відеозапису.
Положення ст. 251 КУпАП носять імперативний характер відносно можливості використання тільки тих технічних засобів та приладів, які мають функції фото- кінозйомки, відеозапису і тому лише вони можуть бути використані, як докази по справі.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, обставини події, у зв’язку з якою позивач був притягнений до адміністративної відповідальності, встановлюються лише протоколом про адміністративне правопорушення. Позивач заперечував проти вказаних порушень ПДР. За такого суб’єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які підтверджували наявність складу правопорушення та спростовували свідчення позивача, але таких доказів ні протокол, ні постанова не містить.
Згідно ч. 2 ст. 71КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 288 КпАП України встановлено, що постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. За зазначених обставин справи постанова про адміністративне правопорушення, у зв’язку з недотриманням зазначених принципів правомірної адміністративної поведінки, підлягає скасуванню і справа направляється на новий розгляд до органу (посадової особи), що її постановив, оскільки не були з’ясовані обставини, які мають значення для справи, а саме наявність доказів, які спростовують твердження позивача про не вчинення правопорушення.
Юрисдикція щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення не покладена на суди ( п.3 ч.2 ст. 17 КАС України).
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Постанову ВЕ № 180969 від 02.09.2010 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КпАП України, відносно ОСОБА_1 визнати неправомірною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення направити на новий розгляд.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.В.Лузан