Справа 2-А-465/2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді – Лузан Л.В., при секретарі судового засідання – Бінько М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції при УМВС України в Миколаївській області про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною, -
ВСТАНОВИВ:
В вересні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної автомобільної інспекції при УМВС України в Миколаївській області (далі - відповідач) про визнання постанови від 31.08.2010 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. 00 коп. за правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КпАП України, протиправною та її скасування.
В обґрунтування позову зазначав, що 31.08.2010 року інспектор Коблевської роти ДПС ДАЇ УМВС України в Миколаївській області склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.
Згідно даного протоколу, позивач 31.08.2010 року об 13.05 год. на 122 км. автодороги Одеса – Мелітополь – Новоазовськ, керуючи належним йому на праві власності автомобілем «ЗАЗ – 1103», реєстраційний номер НОМЕР_1 в порушення п. 14.6 «г», п.1.1 додатку 2 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) здійснив обгін транспортного засобу, що рухався в попутному напрямку, на мосту, перетнувши при цьому суцільну лінію дорожньої розмітки, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КупАП.
На підставі обумовленого протоколу було винесено постанову, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вказаного правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп.
Посилаючись на те, що дана постанова винесена безпідставно, оскільки позивач не вчинив жодного порушення ПДР, останній в судовому засіданні просив позов задовольнити. При цьому звертав увагу суду щодо відсутності доказів на спростування його доводів в обґрунтування позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Відповідно до Закону України "Про дорожній рух", єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року, N 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Як вбачається з матеріалів справи, відносно позивача посадовою особою відповідача 31.08.2010 року складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, а саме: на 122 км. автодороги Одеса – Мелітополь – Новоазовськ, керуючи належним йому на праві власності автомобілем «ЗАЗ – 1103», реєстраційний номер НОМЕР_1, останній порушив п. 14.6 «г», п.1.1 додатку 2 ПДР.
На підставі обумовленого протоколу посадовою особою була винесена постанова, якою до позивача застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. 00 коп.
Згідно п.1 ч.1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року).
При розгляді адміністративного позову щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, суди, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, суд перевіряє чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до ст.251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Частина 1 ст. 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, обставини події, у зв’язку з якою позивач був притягнений до адміністративної відповідальності, встановлюються лише протоколом про адміністративне правопорушення. При цьому, позивач заперечував проти вказаних порушень ПДР. За такого суб’єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які підтверджували наявність складу правопорушення та спростовували свідчення позивача, але таких доказів ні протокол, ні постанова не містить.
Статтею 288 КпАП України встановлено, що постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. За зазначених обставин справи постанова про адміністративне правопорушення, у зв’язку з недотриманням зазначених принципів правомірної адміністративної поведінки, підлягає скасуванню і справа направляється на новий розгляд до органу (посадової особи), що її постановив, оскільки не були з’ясовані обставини, які мають значення для справи, а саме наявність доказів, які спростовують твердження позивача про не вчинення правопорушення.
Юрисдикція щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення не покладена на суди ( п.3 ч.2 ст. 17 КАС України).
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Постанову ВЕ № 216964 від 31.08.2010 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 визнати неправомірною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення направити на новий розгляд.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.В.Лузан