Судове рішення #11226870

Справа №11-2330  2010 р.

Головуючий у 1 інстанції Полтавець Н.З.

Доповідач Самойленко А.І.

УХВАЛА

Іменем України

7 вересня 2010 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленка А.І.

суддів Черкашина М.В., Козодуба А.І.

    з участю

прокурора Андрєєвої Ж.М.

законного представника засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляціями прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і законного представника засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на вирок Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області від 9 червня 2010 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 раніше судимого 14 жовтня 2009 року Микитівським районним судом міста Горлівки Донецької області за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі із застосуванням примусових заходів медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання,

засуджено за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст.186 ч.2 КК України – на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено 4 роки позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.4 КК України шляхом часткового складання цього покарання з покаранням, призначеним йому вироком цього ж суду від 14 жовтня 2009 року остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі із застосуванням примусових заходів медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 не судимого

засуджено за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст.186 ч.2 КК України – на 4 роки позбавлення волі, за ст.289 ч.2 КК України – на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 раніше судимого 30 травня 2008 року Микитівським районним судом міста Горлівки Донецької області за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки

засуджено за ст.185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі, ст.185 ч.3 КК України – на 3 роки позбавлення волі, за ст.289 ч.2 КК України – на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна засудженого, за ст.304 ч.1 КК України – на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна засудженого. Відповідно до ст.71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком цього ж суду від 30 травня 2008 року і остаточно призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна засудженого.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5, апеляції щодо якого не подані.

Постановлено стягнути:

зі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 солідарно на користь ДП «Донецька залізниця» в особі Костянтинівського вагонного депо 2740 гривень на відшкодування матеріальної шкоди;

зі ОСОБА_4 на користь ДП «Донецька залізниця» в особі Костянтинівського вагонного депо 2287 гривень 44 копійки на відшкодування матеріальної шкоди;

з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди 247 гривень 50 копійок з кожного, а в разі відсутності у них коштів, достатніх для відшкодування шкоди, стягнути цю суму з їх матері ОСОБА_3;

з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 104 гривні і на користь ОСОБА_8 – 300 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, а в разі відсутності у нього коштів, достатніх для відшкодування шкоди, стягнути цю суму з його матері ОСОБА_3;

з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 на відшкодування матеріальної шкоди 137 гривень 50 копійок з кожного, а в разі відсутності у них коштів, достатніх для відшкодування шкоди, стягнути цю суму з їх матері ОСОБА_3;

зі ОСОБА_4 і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 770 гривень з кожного на відшкодування матеріальної шкоди, а в разі відсутності у останнього коштів, достатніх для відшкодування шкоди, стягнути цю суму з його матері ОСОБА_3

    ОСОБА_4, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні таких злочинів.

    5 березня 2009 року в період з 3-ї до 5-ї годин ОСОБА_4 і ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою між собою, таємно викрали з дев'яти вагонів, що перебували на станції Микитівка Донецької залізниці, 9 авторегуляторів гальмової системи вартістю 685 гривень кожний на загальну суму 6165 гривень.

    17 березня 2009 року в період з 19-ї години 20 хвилин до 20-ї години 20 хвилин ОСОБА_4 та інша особа, діючи за попередньою змовою між собою, таємно викрали з чотирьох вагонів, що перебували на станції Микитівка Донецької залізниці, 4 авторегулятори гальмової системи вартістю 685 гривень кожний, ще з одного вагона – головну частину розподілювача повітря  вартістю 794 гривні 62 копійки,  і з двох інших вагонів – дві магістральні частини розподілювача повітря  вартістю 746 гривень 41 копійку кожна, на загальну суму 5027 гривень 44 копійки.

    15 травня 2009 року приблизно о 1-й годині ОСОБА_4, достовірно знаючи, що ОСОБА_2 та інша особа є неповнолітніми, запропонував їм спільно з ним вчинити крадіжку чужого майна з гаража, розташованого за будинком №16 на вулиці П.Робсона в місті Горлівці, пообіцявши їм матеріальну винагороду і переконавши їх в тому, що вони не будуть притягнуті до кримінальної відповідальності через їх неповнолітній вік, втягнувши їх таким чином у злочинну діяльність. Після цього ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 та іншою особою, зламали замок на дверях вищевказаного гаража, проникли до нього, звідки таємно викрали алюмінієві молочні бідони та металевий посуд загальною вартістю 1540 гривень, які належали ОСОБА_11

    24 травня 2009 року приблизно в 00 годин 30 хвилин аналогічним способом втягнув у злочинну діяльність неповнолітніх ОСОБА_2 та іншу особу, запропонувавши їм незаконно заволодіти мотоциклом «ІЖ Юпітер-5» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 2100 гривень, який перебував у дворі будинку АДРЕСА_2 і який належить ОСОБА_12 Після цього ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 та іншою особою, зламали частину дощок в огорожі зазначеного двору, проникли в цей двір і виштовхали руками вищевказаний мотоцикл з двору, незаконно заволодівши цим транспортним засобом і завдавши потерпілому ОСОБА_12 матеріальної шкоди на вказану суму.

    5 липня 2009 року приблизно о 12-й годині ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з іншою особою, з метою крадіжки чужого майна проникли в будинок АДРЕСА_3, звідки таємно викрали майно ОСОБА_7 на загальну суму 1950 гривень.

    23 липня 2009 року приблизно о 13-й годині ОСОБА_2 перебуваючи на вулиці Трансформаторній в місті Горлівці між будинком АДРЕСА_4 та бетонною огорожею вагонного депо, підбіг до ОСОБА_8, яка йшла в тому ж місці, вихопив з її рук гаманець з грошима в сумі 300 гривень і, таким чином, відкрито заволодів зазначеним майном потерпілої.

26 липня 2009 року в період з 3-ї години 40 хвилин до 3-ї години 50 хвилин ОСОБА_2 і ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою між собою, проникли в торгову палатку «Оболонь» ПП «Рукас» «День і ніч», розташовану на привокзальному майдані залізничного вокзалу станції Микитівка, звідки таємно викрали сумку, два мобільних телефони, а також гроші, що належали потерпілій ОСОБА_6 завдавши останній матеріальної шкоди на суму 895 гривень.

28 липня 2009 року приблизно об 11-й годині 15 хвилин  ОСОБА_2 і ОСОБА_1, перебуваючи між будинками  АДРЕСА_4 і АДРЕСА_5 діючи за попередньою змовою між собою, з метою відкритого викрадання чужого майна підійшли до ОСОБА_13, яка йшла в тому ж місці, і ОСОБА_2 став виривати з рук ОСОБА_13 сумку. Однак остання утримувала свою сумку і стала кликати на допомогу. Продовжуючи свої дії, ОСОБА_2 застосував до потерпілої насильство, яке не було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, вдаривши ОСОБА_13 кулаком в обличчя, завдавши їй фізичного болю, після чого ОСОБА_2 і ОСОБА_1 спільно вирвали з рук потерпілої сумку, в якій знаходилися гаманець з грошима і мобільний телефон, відкрито заволодівши майном потерпілої на загальну суму676 гривень 40 копійок.

В апеляціях:

Прокурор просить виключити з вироку щодо ОСОБА_4 кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України – вчинення крадіжки по епізоду від 17 березня 2009 року за попередньою змовою групою осіб. В обґрунтування апеляції посилається на те, що цю крадіжку ОСОБА_4 вчинив з особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності і не суб'єктом злочину, що згідно ст.26 КК України виключає наявність співучасті декількох осіб у вчиненні злочину і не давало підстав для поставлення у вину ОСОБА_4 кваліфікуючої ознаки – вчинення злочину групою осіб.

Законний представник засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – ОСОБА_3 просить пом'якшити покарання засудженим і призначити покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст.69 КК України, нижчим від найнижчої межі, встановленої санкціями ст.ст.185 ч.3 і 186 ч.2 КК України, а ОСОБА_2 звільнити від призначеного йому покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України. В обґрунтування апеляції посилається на те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тому, що при викраданні майна потерпілої ОСОБА_6 з торгової палатки, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в палатку не проникали і безпосередньої участі у викраданні майна не брали, через що їх дії мали бути кваліфіковані з посиланням на ст.27 КК України. Призначаючи покарання засудженим, суд не врахував того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили злочини в неповнолітньому віці, через що вони не в повній мірі контролювали свої дії, що вони повністю визнали свою вину і розкаялися у вчиненому. Тому призначене їм покарання є надмірно суворим.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора і законного представника засуджених, які підтримали відповідні апеляції, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, апеляційний суд вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція законного представника засуджених – частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Доводи апеляцій законного представника засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що останні в палатку не проникали і безпосередньої участі у викраданні майна потерпілої ОСОБА_6 не брали, суперечать наявним у справі доказам, зокрема, показанням засуджених, які вони давали під час досудового слідства. В цих показаннях вони у присутності захисника пояснювали, що в палатку проникали і ОСОБА_2, який через отвір в палатці передав сумку з майном потерпілої третьому співучаснику злочину, і третій співучасник злочину, який з цієї палатки викрав мобільний телефон потерпілої. ОСОБА_1 в цей час спостерігав за обстановкою, а після того як майно потерпілої було вилучено з палатки, вони всі заволоділи цим майном і розподілили його між собою. Аналогічні пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 давали і при відтворенні обстановки та обставин подій злочину. Тому суд першої інстанції, пославшись у вироку на ці докази, обґрунтовано визнав ОСОБА_2 і ОСОБА_1 співвиконавцями цього злочину і правильно кваліфікував їх дії за ст.185 ч.3 КК України.

Як встановлено матеріалами справи, засуджений ОСОБА_4 17 березня 2009 року вчинив крадіжку деталей обладнання з вагонів спільно з Шевченком, який не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, через що останній не був суб'єктом злочину. Згідно ст.26 КК України співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. За таких обставин суд першої інстанції безпідставно поставив у вину ОСОБА_4 за цим епізодом кваліфікуючу ознаку крадіжки – вчинення цього злочину за попередньою змовою групою осіб. Тому апеляція прокурора є обґрунтованою і зазначена кваліфікуюча ознака за цим епізодом підлягає виключенню з вироку щодо ОСОБА_4.

Фактичні обставини вчинення інших злочинів і кваліфікація цих дій засуджених в апеляціях не оспорюються і відповідно до ст.365 КПК України вирок в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Доводи апеляцій законного представника засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення засудженим надмірно суворого покарання, не можуть бути визнані обгрунтованими. З урахуванням неповнолітнього віку засуджених, їх повного визнання своєї вини, суд першої інстанції за всі вчинені злочини, які згідно ст.12 КК України є тяжкими, призначив обом засудженим мінімальне покарання, передбачене санкцією відповідної норми закону, тобто, з у рахуванням ступеню тяжкості вчинених ними злочинів і даних про особу засуджених. Остаточне покарання за сукупністю злочинів призначене шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим. При цьому судом також враховано, що засуджений ОСОБА_1 у 2008 році звільнявся від кримінальної відповідальності із застосуванням щодо нього примусового заходу виховного характеру у виді передачі його під нагляд матері – ОСОБА_3 Однак, цей захід не дав позитивного результату і ОСОБА_1 після цього знову вчинив злочини, за які його було засуджено вироком від 14 жовтня 2009 року, а також злочини, за які його засуджено нині оскаржуваним вироком. Тому доводи апеляції матері засудженого про можливість застосування вимог ст.69 КК України щодо ОСОБА_1 і призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої санкціями ст.ст.185 ч.3 і 186 ч.2 КК України, не можуть бути визнані обгрунтованими.

Засуджений ОСОБА_2 хоч раніше і не притягувався до кримінальної відповідальності, однак вчинив декілька крадіжок чужого майна з проникненням у приміщення, два грабежі, один з яких –  із застосуванням фізичного насильства щодо потерпілої, а також незаконне заволодіння транспортним засобом. За місцем навчання у спеціалізованій школі-інтернаті він характеризується як учень з дуже низькими здібностями, що не виявляє інтересу до навчання, має багато пропусків занять з невідомих причин, схильний до бродяжництва.

Аналіз усіх даних про обставини вчинення злочинів та про поведінку засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за місцем їх проживання і навчання, свідчить про нездатність матері засуджених позитивно впливати на них і неможливість їх виправлення і перевиховання без відбування покарання. Тому доводи апеляції ОСОБА_3 про можливість застосування положень ст.75 КК України щодо засудженого ОСОБА_2 також не можуть бути визнані обгрунтованими.

Не відповідають фактичним обставинам справи і доводи апеляції ОСОБА_3 про те, що засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при вчиненні злочинів не в повній мірі контролювали свої дії. Згідно висновків судових психолого-психіатричних експертиз ОСОБА_1 та ОСОБА_2 хоч і страждають на розумову відсталість, однак усвідомлювали свої дії при вчиненні злочинів, могли керувати ними і не потребують застосування примусових заходів медичного характеру. Суд навів у вироку висновки зазначених експертиз, однак не дав їм належної оцінки і без достатніх на те підстав застосував щодо засудженого ОСОБА_1 поряд з призначеним йому покаранням примусовий захід медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання. Та обставина, що попереднім вироком від 14 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_1 був застосований такий примусовий захід медичного характеру, сама по собі не є підставою для його призначення засудженому на підставі ст.70 ч.4 КК України, оскільки такий примусовий захід не є покаранням і не підлягає складанню з призначеним раніше покаранням.

Тому апеляція законного представника засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а вказівка суду про застосування зазначеного примусового заходу медичного характеру підлягає виключенню з вироку щодо ОСОБА_1

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляцію прокурора задовольнити. Вирок Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області від 9 червня 2010 року щодо ОСОБА_4 змінити: виключити з вироку кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, за епізодом від 17 березня 2009 року – вчинення цього злочину ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб.

Апеляцію законного представника засудженого ОСОБА_1 – ОСОБА_3 задовольнити частково. Цей же вирок щодо ОСОБА_1 змінити: виключити з вироку застосування щодо цього засудженого примусового заходу медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання.

В решті вирок щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_1 залишити без зміни.

Цей же вирок щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію законного представника засудженого – без задоволення.

Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація