Справа №11-2456 2010 р.
Головуючий у 1 інстанції Дубановська І.Д.
Доповідач Самойленко А.І.
УХВАЛА
Іменем України
28 вересня 2010 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Самойленка А.І.
суддів Черкашина М.В., Половинкина Б.О.
з участю
прокурора Андрєєвої Ж.М.
потерпілого ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і захисника ОСОБА_2 на вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_2, мешканця АДРЕСА_1, не судимого
засуджено за ст.286 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням його права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_3: на користь ОСОБА_4 – 77832 гривні 28 копійок на відшкодування матеріальної шкоди, на користь ОСОБА_5 – 1780 гривень на відшкодування матеріальної шкоди і 25000 гривень на відшкодування моральної шкоди, на користь КЛПУ «Міська лікарня імені Леніна» - 2504 гривні 45 копійок.
ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні необережного злочину за наступних обставин.
23 травня 2009 року о 14-й годині 40 хвилин ОСОБА_3, керуючи на підставі довіреності автомобілем «Оpel-Моvаnо» державний реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_4, рухаючись по автодорозі на вулиці Шевченка в місті Слов'янську з боку центра міста в напрямку вулиці Миру, маючи реальну можливість своєчасного виявлення автомобіля «Renault-Simbol» державний реєстраційний номер АН 12-39 ТV під керуванням водія ОСОБА_7, що виїхав на проїжджу частину дороги з прилеглої території, маючи об'єктивну і реальну можливість безпечно керувати транспортним засобом, в порушення п.12.3 Правил дорожнього руху України, не вжив належних і своєчасних заходів для забезпечення безпеки свого руху аж до повної зупинки і відмови від подальшого руху, допустив зіткнення транспортного засобу під його керуванням з автомобілем «Renault-Simbol», що рухався під керуванням водія ОСОБА_7, після цього, діючи в аварійній ситуації, продовжив рух в напрямку вулиці Миру, виїхав на зустрічну смугу руху, де вчинив дотичне зіткнення задньою частиною автомобіля з ЛЕП №35 і дотичне зіткнення передньою частиною автомобіля передньою частиною автомобіля з правою боковою частиною автобуса «Рута 20 СПГ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія Миру, що рухався в зустрічному напрямку по вулиці Шевченка з боку вулиці Миру.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автобуса «Рута 20 СПГ» ОСОБА_8 завдані тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма – забита рана скроневої області справа, крововилив у м'які покрови голови, відкритий багатоосколковий перелом черепа справа, розрив твердої мозкової оболонки в області перелому, субдуральна гематома (80 мл), крововилив під мозкові оболонки і забиття мозку; крововиливи правого ока і нижньої щелепи справа, рани верхньої губи справа, області лівого плечового суглоба, лівої молочної залози, , лівого плеча, лівого стегна; садна правої гомілки, забита рана правої кисті, розрив хрестцево-підвздошного сполучення зліва, закриті переломи променевої кістки зліва, ліктевої кістки справа, які утворилися незадовго до настання смерті від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини салону автобуса внаслідок ДТП і в своїй сукупності є тяжкими тілесними ушкодженнями, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння. Причиною смерті була відкрита черепно-мозкова травма: забита рана скроневої області справа, крововилив у м'які покрови голови, відкритий багатоосколковий перелом черепа справа, розрив твердої мозкової оболонки в області перелому, субдуральна гематома (80 мл), крововилив під мозкові оболонки і забиття мозку, які перебувають у в прямому зв'язку з настанням смерті.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «Оpel-Моvаnо» ОСОБА_1 завдані тілесні ушкодження: закритий перелом правої плечової кістки із зміщенням, струс головного мозку, численні садна, рвані та забиті рани руки, різана рана правого передпліччя, забита рана голови. Ці тілесні ушкодження утворилися незадовго до звернення за медичною допомого від дії тупих і ріжучих предметів , можливо за обставин ДТП і у своїй сукупності є тілесними ушкодженнями середньої тяжкості.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «Рута 20 СПГ» ОСОБА_9 завдані тілесні ушкодження: забито-рвана рана правої гомілки, крововиливи правого стегна і правої гомілки, які утворилися незадовго до надходження у лікарню від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини салону автобуса «Рута», можливо при ДТП, що мала місце, у вказаний строк під час зіткнення автобуса, в якому остання перебувала в якості пасажира, з мікроавтобусом, і є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «Рута 20 СПГ» ОСОБА_10 завдані тілесні ушкодження: крововиливи правого передпліччя, області правого колінного суглоба, які утворилися незадовго до надходження у лікарню від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини салону автобуса «Рута», можливо при ДТП, що мала місце, у вказаний строк під час зіткнення автобуса, в якому остання перебувала в якості пасажира, з мікроавтобусом, і є легкими тілесними ушкодженнями.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «Рута 20 СПГ» ОСОБА_11 завдані тілесні ушкодження: забита рана лоба справа, садна обличчя і грудної клітини, тупа травма очей, які утворилися незадовго до надходження у лікарню від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини салону автобуса «Рута», можливо при ДТП, що мала місце, у вказаний строк під час зіткнення автобуса, в якому останній перебував в якості пасажира, з мікроавтобусом, і є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «Рута 20 СПГ» ОСОБА_12 завдані тілесні ушкодження: забита рана області правого ліктевого суглоба, садна обличчя, правого стегна, які утворилися незадовго до надходження у лікарню від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини салону автобуса «Рута», можливо при ДТП, що мала місце, у вказаний строк під час зіткнення автобуса, в якому остання перебувала в якості пасажира, з мікроавтобусом, і є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В апеляціях:
Прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_3, а справу повернути на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що суд першої інстанції не врахував того, що внаслідок дій ОСОБА_3 настала смерть однієї людини і значна кількість людей отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, що засуджений не визнавав своєї вини, у зв'язку з чим призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчиненого через м'якість покарання;
Захисник ОСОБА_2 просить скасувати вирок щодо ОСОБА_3, а справу повернути на додаткове розслідування, змінивши запобіжний захід щодо засудженого із взяття під варту на підписку про невиїзд. В обґрунтування апеляції посилається на неповноту та однобічність досудового і судового слідства, оскільки на його думку слідчим і судом не було враховано те, що аварійну ситуацію створив водій автомобіля «Renault-Simbol» ОСОБА_7, а твердження засудженого ОСОБА_3 щодо виникнення моменту небезпеки для нього, безпідставно не були перевірені і враховані, що не була належним чином перевірена відповідність правилам дорожнього руху дій водія автобуса «Рута», в салоні якого перебували і отримали тілесні ушкодження потерпілі. Тому ОСОБА_3 безпідставно, всупереч роз'ясненням, які містяться в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху», притягнуто до кримінальної відповідальності.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора і захисника, які підтримали відповідні апеляції, засудженого ОСОБА_3, який підтримав апеляцію захисника, думку потерпілого ОСОБА_1 про необхідність задоволення апеляції захисника засудженого, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, апеляційний суд вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню, а вирок суду – скасуванню з поверненням справи на додаткове розслідування, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст.64, 67 КПК України при провадженні досудового слідства і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину; характер і розмір шкоди, заподіяної злочином. Наявні у справі докази суд, прокурор і слідчий оцінюють за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази для них не мають наперед встановленої сили.
Виходячи з вищенаведених вимог закону, а також відповідно до вимог ст.132, 223, 334 КПК України обставини вчинення злочину повинні бути встановлені і викладені у стверджувальній формі слідчим в постанові про притягнення особи в якості обвинуваченого і в обвинувальному висновку, а судом – в обвинувальному вироку.
Однак, в порушення зазначених норм закону слідчий, пред'явивши обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, сформулював це обвинувачення, зокрема наслідки порушення обвинуваченим правил дорожнього руху, у формі припущення, зазначивши, що потерпіла ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, від яких вона померла, від дії тупих предметів, якими «могли бути виступаючі частини салону автобуса» і що при цьому вона «могла знаходитися в салоні автобуса на передньому сидінні справа»; що потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15 також отримали тілесні ушкодження від дії тупих предметів, якими «могли бути виступаючі частини салону автобуса», «можливо внаслідок ДТП». При цьому, у формулюванні обвинувачення зазначено що ці наслідки злочину встановлені не слідчим, а висновками судово-медичних експертиз, які є доказами у справі поряд з іншими доказами, що свідчить про визнання слідчим за цими експертизами наперед встановленої сили для себе.
Аналогічним чином, тобто у формі припущення, наслідки злочину зазначені й у вироку суду, що суперечить вимогам ст.327 КПК України про те, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім цього, постановою слідчого від 27.08.2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за фактом ДТП з травмуванням ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_9 і ОСОБА_13 на підставі ст.6 п.2 КПК України, тобто, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину (т.1 а.с.241 зворот). Однак, всупереч цій постанові слідчий, пред'явивши обвинувачення ОСОБА_3 за ст.286 ч.2 КК України, поставив у вину обвинуваченому завдання легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і легких тілесних ушкоджень – ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15.
Суд першої інстанції, постановивши обвинувальний вирок щодо ОСОБА_3, також визнав винним засудженого у завданні тілесних ушкоджень вищевказаним особам, окрім ОСОБА_14 і ОСОБА_15.
У той же час, згідно вимог ст.6 п.11 КПК України кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю, якщо про відмову в порушенні справи по тому ж факту є не скасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора.
Таким чином, слідчим і судом в порушення вимог ст.6 п.11 КПК України поставлено у вину ОСОБА_3 завдання тілесних ушкоджень вищезазначеним особам. При цьому, всупереч вимогам ст.49 КПК України зазначені особи не були визнані потерпілими і не були залучені до участі у справі в якості потерпілих.
Висновки слідчого і суду про порушення ОСОБА_3 вимог п.12.3 правил дорожнього руху ґрунтуються на висновках комплексної транспортно-трасологічної і автотехнічної експертизи про те, що водій ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів за умови руху зі швидкістю 60 км/год і своєчасного застосування гальмування. При цьому, експерт виходив з даних, які були отримані під час відтворення обстановки і обставин події ДТП з участю водіїв ОСОБА_3 і ОСОБА_7, зокрема, відстані, на якій водій ОСОБА_3 побачив автомобіль «Renault-Simbol» під керуванням водія ОСОБА_7, відстані, яку проїхав останній до зіткнення транспортних засобів і часу, за який він міг проїхати цю відстань.
Виходячи з цих даних, виникнення небезпеки для водія ОСОБА_3 експерт визначив з моменту виявлення ОСОБА_3 автомобіля «Renault-Simbol» під керуванням водія ОСОБА_7, який на той момент ще не виїхав на проїжджу частину вулиці Шевченка і перебував на певній відстані від уявної лінії правого краю дороги, по якій рухався водій ОСОБА_3.
Встановлений таким чином момент виникнення небезпеки для ОСОБА_3 оспорювався стороною захисту як під час досудового слідства, так і під час розгляду справи судом. Однак ні слідчий, ні суд не дали будь-якої оцінки цим доводам сторони захисту і не обґрунтували свій висновок про те, чому вони визнали обґрунтованим висновок експертизи про те, що момент небезпеки для водія ОСОБА_3 виник ще до того, як автомобіль «Renault-Simbol» під керуванням водія ОСОБА_7 виїхав на проїжджу частину дороги з прилеглої території при тому, що згідно висновків цієї ж експертизи водій ОСОБА_7 порушив п.10.1, 10.2 Правил, оскільки мав дати дорогу автомобілю під керуванням ОСОБА_3, а згідно положень п.1.4 Правил дорожнього руху України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Наведені обставини свідчать, що доводи ОСОБА_3 про те, що він не порушував правил дорожнього руху і не мав можливості запобігти зіткненню транспортних засобів, не були належним чином перевірені.
Ні слідчий при пред'явленні обвинувачення, ні суд при постановленні вироку не встановили швидкість руху автомобіля «Оpel-Моvаnо» під керуванням водія ОСОБА_3, тоді як у вину останньому поставлено порушення п.12.3 Правил дорожнього руху України, тобто норми, яка регламентує швидкість руху транспортних засобів. Крім цього, швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_3 враховувалася і експертом при проведенні комплексної транспортно-трасологічної і автотехнічної експертизи, який у своїх розрахунках щодо технічної можливості ОСОБА_3 уникнути зіткнення автомобілів виходив як зі швидкості 60 км/год, про яку пояснював водій ОСОБА_3, так і зі швидкості до 120 км/год, про яку пояснював водій ОСОБА_7.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» в ухвалі (постанові) про призначення експертизи слід навести необхідні експерту вихідні дані, що ґрунтуються на матеріалах справи. За наявності в них різних даних щодо обставин події суд доручає експерту дати висновок стосовно кожного з варіантів окремо. На підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів суд повинен зазначити у вироку, які вихідні дані він визнав такими, що відповідають дійсності, і з їх урахуванням оцінити висновок експерта. При цьому слід виходити з того, що згідно зі ст.67 КПК України висновок експерта не має наперед установленої сили, а також переваги перед іншими доказами і, як і всі вони, має бути оцінений судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та відповідно до закону.
Встановлення швидкості руху автомобіля під керуванням ОСОБА_3 в такому випадку може мати суттєве значення для оцінки дій останнього, оскільки згідно роз'яснень, які містяться в п.7 вищезазначеної постанови Пленуму у випадках коли передбачені ст.286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил однім водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншої особи, котра керувала транспортним засобом.
Наведені обставини свідчать про те, що слідчим і судом в порушення вимог ст.ст.22, 64, 67, 132, 221, 334 КПК України не дано оцінки всім обставинам справи і доказам у їх сукупності, не перевірені з належною повнотою доводи ОСОБА_3 про відсутність з його боку порушень правил дорожнього руху і його вини у зіткненні транспортних засобів, оскільки аварійну ситуацію створив водій ОСОБА_7, не встановлені швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_3 і момент виникнення небезпеки для нього, обвинувачення щодо наслідків ДТП викладено у формі припущення, тобто, фактично не встановлена подія злочину, в порушення вимог ст.6 п.11 КПК України частина обвинувачення ОСОБА_3 пред'явлена за фактами, щодо яких є не скасована постанова слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи,
Тому доводи апеляції захисника у цій частині є обгрунтованими. У той же час, не можуть бути визнані обгрунтованими доводи апеляції захисника про неналежну повноту перевірки вини водія автобуса «Рута 20 СПГ» ОСОБА_9 у зіткненні транспортних засобів. Постановою слідчого від 27.08.2009 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_9, оскільки порушень правил дорожнього руху з його боку не встановлено і його дії не перебувають у причинному зв'язку з ДТП і наслідками, що настали внаслідок цього ДТП (т.1 а.с.241). Ця постанова слідчого ґрунтується на сукупності наявних у справі доказів, а доводи апеляції захисника про наявність вини ОСОБА_9 є його припущенням, яке не ґрунтується на наявних у справі доказах.
Також не можуть бути визнані обгрунтованими доводи апеляції прокурора про надмірну м'якість покарання, призначеного ОСОБА_3, оскільки подія злочину і ступінь вини ОСОБА_3 на даний час належним чином не встановлені.
У зв'язку з вищенаведеними порушеннями кримінально-процесуального закону, а також неповнотою досудового і судового слідства вирок щодо ОСОБА_3 підлягає скасуванню з поверненням справи на додаткове розслідування, під час якого необхідно з'ясувати і встановити причини зіткнення транспортних засобів, хто з водіїв створив аварійну ситуацію, чи порушив при цьому водій ОСОБА_3 правила дорожнього руху, зокрема, з якою швидкістю він рухався до виникнення аварійної ситуації, момент, з якого виникла небезпека для його руху, чи мав він можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків, чи не було порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху вимушеним внаслідок створення аварійної ситуації іншим водієм. Для цього необхідно дати оцінку наявним у справі доказам, в разі необхідності повторно провести відтворення обстановки та обставин ДТП з участю водіїв транспортних засобів, призначити повторну автотехнічну експертизу, виконати інші слідчі дії, у виконанні яких виникне потреба. В разі наявності підстав для пред'явлення обвинувачення ОСОБА_3 це обвинувачення пред'явити з дотриманням вимог ст.ст.64, 67, 132 КПК України, перевірити законність і обґрунтованість постанови слідчого від 27.08.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом ДТП з травмуванням ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_13 і необхідність визнання зазначених осіб потерпілими в цій справі відповідно до вимог ст.49 КПК України та забезпечення їх прав, передбачених зазначеною нормою закону.
Оскільки запобіжний захід у виді взяття ОСОБА_3 під варту був обраний вироком суду, який підлягає скасуванню, апеляційний суд з урахуванням обставин справи, даних про особу ОСОБА_3 вважає за необхідне змінити запобіжний захід щодо нього на підписку про невиїзд.
Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляції прокурора і захисника задовольнити частково. Вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2010 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування прокурору Донецької області.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 змінити із взяття під варту на підписку про невиїзд і з-під варти його звільнити негайно в залі суду.
Судді: