Справа № 22- 17875 Головуючий в 1 інстанції Кучма В.В.
Категорія 57 Доповідач Резникова Л.В..
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2010 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого Бугрим Л.М.
Суддів Резникової Л.В., Баркова В.М.
При секретарі Хачатрян А.С.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м.Сніжне Донецької області
на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 18 березня 2010 року
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Сніжне Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов*язання вчинити певні дії
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційної скарги, апеляційний суд
В С Т А Н О В И В:
У січні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Сніжне Донецької області, за яким просив визнати неправомірними дії територіального управління у відмові врахування до його пільгового стажу за списком 1 період його роботи під час відбування покарання у вигляді виправних робіт за період з 01.10.85 року по 01.10.86 року та забов"язати відповідача зарахувати при призначенні пенсії до страхового загального та пільгового стажу роботу на "Шахті "Сніжнянська" Виробничого об"єднання "Торезантрацит" на посаді прохідника 5 розряду з повним робочим днем під землею за вказаний період.
На обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що від 24.12.09 р звернувся до відповідача згідно оформленої заяви за №1209 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком №1. На день подання заяви є такий, що досяг пенсійного віку та мав загальний страховий стаж 20 років 00 місяців 18 дні та пільговий стаж за списком №1 - 17 років З місяці 17 днів. Але за рішенням №19 від 29.12.09 року йому було відмовлено в зарахуванні до пільгового страхового стажу період його роботи з 01.10.85 року по 01.10.86 року під час відбуття покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі з відрахуванням у дохід держави 20% заробітної плати за вироком Сніжнянського міського від 19.09.85 року з підстав наявності запису в його трудовій книжці за №11 за протоколом №99 від 13.10.86 року "Час роботи з 01.10.85 року по 01.10.86 року в безперервний та загальний час не зараховувати".
Посилаючись на неправомірні дії відповідача щодо не зарахування виправних робіт до страхового та пільгового стажу , що впливає на розмір його пенсії та порушують його права на соціальний захист як особи, яка досягла пенсійного віку просив задовольнити його позовні вимоги.
Постановою Сніжнянського міського суду Донецької області від 18 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі .
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати судове рішення, ухвалити нове про відмову у задоволені позову, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав:
Задовольняючі позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача у вигляді не врахування та не включення до загального страхового та пільгового стажу підземні роботи в період відбуття покарання позивачем у вигляді виправних робіт є неправомірними і такими що не відповідають вимогам закону.
Проте такий висновок не відповідає нормам матеріального права, що відповідно до вимог ст.309ч.1п.4 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи позивач за вироком Сніжнянського народного суду від 19.09.1985 року в період з 01.10.85 року по 01.10.86 року відбував покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі з відрахуванням у дохід держави 20% заробітної плати , працюючі на "Шахті "Сніжнянська" Виробничого об"єднання "Торезантрацит" на посаді прохідника 5 розряду з повним робочим днем під землею.
Як передбачено п. 4 ст. 24 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання
чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. *
Положеннями ст. 95 ч. 4 Виправно-трудового кодексу України від 23 грудня 1970 року, якими регулювався порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт та які були чинні у період відбування позивачем виправних робіт визначалось, що час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого.
Статтею 414-1 Кримінально-процесуального кодексу України встановлювався порядок розгляду клопотань про включення часу відбування виправних робіт до загального трудового стажу, згідно якого питання про включення до загального трудового стажу часу відбування виправних робіт у випадках, передбачених Виправно-трудовим кодексом України , вирішуються суддею районного (міського) суду за місцем проживання особи, яка відбула покарання. Зазначене питання розглядається суддею щодо особи, яка відбула покарання, за її клопотанням. До клопотання повинні бути додані копія вироку, довідка про відбування покарання і характеристика власника підприємства, установи чи організації або уповноваженого ним органу про роботу і поведінку особи в період відбування нею покарання. Зазначена норма не встановлювала обмежень для особи, яка відбула покарання, не пов"язане з позбавленням волі у вигляді виправних робіт, щодо можливості звернення згідно встановленого порядку до суду з клопотанням про включення судом до її загального трудового стажу періоду виправних робіт, тобто особі надавалось право і можливість з наступного дня після завершення часу відбування покарання і в подальшому на протязі необмеженого часу звернутись до суду за розглядом цього питання.
Позивач ОСОБА_1 з моменту завершення періоду відбування виправних робіт з 01.10.86 року до теперішнього часу з питанням про включення до загального страхового стажу не звертався.
Необхідність звернення для позивача виникла на теперішній час при зверненні до Управління Пенсійного фонду України за місцем мешкання про призначення пенсії .
З 1 січня 2004 року почала діяти ст. 414-1 Кримінально-процесуального кодексу України яка прямо встановлює і вказує, що час відбуванння засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.
Зазначена норма ст. 414-1 Кримінально-процесуального кодексу України була скасована Законом України від 20 січня 2005 року №2377-ІУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і з цього часу не діяла.
Також у зв"язку з прийняттям і набранням чинності з 1 січня 2004 року Кримінально- виконавчим кодексом України згідно Прикінцевих положень цього Кодексу з даного часу втратив чинність Виправно-трудовий кодекс України. При цьому ч.3ст.42 Кримінально-виконавого кодексу України встановлювалось, що час відбуванння засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.
Задовольняючі позовні вимоги, суд не врахував, що позивач до 2004 року не вирішував питання щодо зарахування виправних робіт до загального стажу роботи.
Відповідно до ч.3ст.22, ст.58 Конституції України – при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом*якшують або скасовують відповідальність свободи.
У даному випадку мова йде не стосовно пом*якшування або скасування відповідальності, а стосовна зарахування до стажу виправних робіт, тому суд повинен був керуватися законодавчими актами діючими на час виникнення у позивача права для звернення до суду з приводу включення до загального трудового стажу часу відбування виправних робіт в порядку і на умовах, передбачених діючим на той час законодавством.
Окрім того задовольняючи позов про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Сніжне Донецько області у вигляді відмови в врахуванні до пільгового стажу за списком 1 ОСОБА_1 період його роботи під час відбування покарання у вигляді виправних робіт за період з 01.10.85 року по 01.10.86 року. та забов*язанні Управління Пенсійного фонду України у м. Сніжне Донецької області зарахувати при призначенні пенсії ОСОБА_1 до пільгового стажу роботу за списком 1 на "Шахті "Сніжнянська" Виробничого об"єднання "Торезантрацит" на посаді прохідника 5 розряду з повним робочим днем під землею під час відбування покарання у вигляді виправних робіт у період з 01.10.85 року по 01.10.86 року включно, судом не враховано, що ні діючим законодавством , ні тим що діяло до 2004 року не було передбачено включення виправних робіт до пільгового стажу.
Таким чином, оскільки висновки суду не відповідають нормам матеріального права, рішення суду першої інстанції належить скасувати, увалити нове рішення про відмову у задоволені позову.
Куруючись ст..307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Сніжне Донецької області задовольнити.
Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 18 березня 2010 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволені позову до Управління Пенсійного фонду України у м.Сніжне Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов*язання вчинити певні дії .
Рішення може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня проголошення через суд першої інстанції.
Головуюча:
Судді:
Заслухавши доповідача , сторони, перевіривши матеріали справи, суд, -
В С Т А Н О В И В :
В січні 2004 року позивач звернувся у суд до відповідача з цим позовом, посилаючись на те, що 30 вересня 2003 року він почав працювати у відповідача на посаді чергового - вартового на платній стоянці по вул.Молодих шахтарів в м.Донецьку. З 4 жовтня 2003 року його було офіційно прийняту на цю роботу, де він працював з режимом роботи – добу працює, дві доби – відпочиває. Позивач вважає, що при його роботі з врахуванням нічних чергувань, його оклад у відповідності з діючим законодавством, повинен складати 400 грн.23коп., фактично йому за жовтень 2003 року сплачено 164 грн., за листопад 2003 року -194 грн., за грудень 2003 року -97 грн. , вважає, що йому недоплочена заробітна плата у розмірі 546 грн.
15 грудня 2003 року позивач звернувся до відповідача з заявою про його звільнення з 16 січня 2004 року, але відповідач звільнив його 15 грудня 2003 року, позбавивши його місячного заробітку в розмірі 400 грн.23коп., компенсації за невикористану відпустку в розмірі 133 грн.41коп., заподіяв матеріальну шкоду в розмірі 534 грн. Вказаними діями відповідач заподіяв йому моральну шкоду, яку він оцінює у 15 мінімальних заробітних плат. Просив поновити його на попередній роботі і стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу, забов”язати відповідача зробити правильний запис в трудовій книжці, вказавши дату прийняття 30 серпня 2003 року та звільнення в день поновлення на роботі.
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 6 грудня 2004 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 в частині поновлення на роботі, стягнені заробітної плати за час вимушеного прогулу, внесені змін в трудову книжку, відшкодуванні моральної шкоди – відмовлено.
З ТОВ Многопрофільної виробничо – комерційної фірми „Караван” на користь ОСОБА_2 стягнуто 31 грн.15коп..
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення місцевого суду і постановити нове, оскільки судом при вирішені справи були порушені норми матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову в частині поновлення на роботі, стягнені заробітної плати за час вимушеного прогулу, внесені змін в трудову книжку, суд виходив з того, що діючим законодавством передбачено право власника на звільнення працівників в той строк, в який вони просять в заяві.
Такий висновок суду не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права , що відповідно до п.3, 4ч.1ст309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 відповідно з наказом №32 від 1 грудня 2003 року було прийнято на роботу чергового вартового –приймача автостоянки з 1 грудня 2003 року з окладом відповідно штатного розкладу. З вказаним наказом позивач був ознайомлений, про що свідчить надпис на зворотньому аркуші наказу /а.с.19/
15 грудня 2003 року позивач звернувся до відповідача з заявою в якій просив до 16 січня 2005 року звільнити його від обов”язків вартового платної стоянки по вул.Молодих шахтарів за власним бажанням. \а.с.4\
У вказаній заяві не була вказана конкретна дата звільнення.
Не узгодивши з позивачем дату звільнення, причини розірвання трудового договору, без надання можливості відпрацювати позивачу два тижні, як це передбачено ст.38 КЗпП України , відповідач звільнив відповідача за власним бажанням 15 грудня 2003 року- у день отримання заяви.
Таке звільнення не відповідає вимогам ст.38 КЗпП України, якою передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі , коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливостю продовжити роботу , трудовий договір повинен бути розірваним у строк про який просив працівник.
У зв”язку з тим, що позивач був звільнений з роботи з порушенням вимог ст.38 КЗпП України , відповідно до вимог ст.235 КЗпП України якою передбачено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі, органом який розглядав трудовий спір,- його слід поновити на попередній роботі.
При винесенні рішення про поновлення на роботі, згідно з ст.235 КЗпП України орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому на користь позивача з відповідача слід стягнуту середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Як вбачається з матеріалів справи позивача було прийнято на роботу з оплатою праці згідно до штатного розкладу, відповідно до якого посадовий його оклад складає 205 грн.
Згідно с постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, враховуючи , що позивачем відпрацювано менш двох календарних місяці, середня заробітна плата обчислюється з виплат за фактично відпрацьваний час.
Враховуючи , що позивач працював за режимом добу працює, а дві доби відпочиває і відпрацював 5 діб, з врахуванням, що 8 годин за добу він працював у нічний час , відповідно до вимог ст.108 КЗпП України, його заробітна плата складає 205:11= 18,63грн. , 18,63:24 = 0,776 грн. , а з врахуванням 20% за роботу в нічний час його середньодобовий заробіток склав 19,87грн., що з врахуванням 11 виходів, які він за графіком повинен був відпрацювати у грудні 2003 року , заробітна плата за грудень 2003 року повинна скласти 218 грн.46коп..
При визначені середньої заробітної плати позивача за час його роботи з 1 по 15 грудня 2003 року робота у неділю була обчислена , як робота у робочий день, оскільки він працював за графиком і неділя була його робочим днем, а згідно ст.107 КЗпП України у подвійному розмірі оплачується робота у святковий та неробочий день.
З врахуванням того, що позивач за грудень 2003 року отримав 116 грн.50коп., що підтвердженно платіжною відомостю \а.с.48\ - розмір належної заробітної плати за грудень 2003 року складає 101 грн.96 коп.
Враховуючи кількість робочих діб , які позивач повинен був відпрацювати по день поновлення його на роботі, розмір належної йому заробітної плати з врахуванням підвищення розміру мінімальної заробітної плати складає: на 01.09.2004р - 19,87х 80 = 1589,6 грн.
на 01.01.2005р- 23,7х 40 = 948грн.
на 01.04.2005р.-26,2 х 30= 786грн.
на 26.04.2005р -29,0 х 9 = 261, всього 3686,56 грн., які слід стягнути на користь позивача за весь час вимушеного прогулу.
Крім того з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України , з врахуванням конкретних обставин справи, характеру взаємовідносин, обсягу моральних страждань у зв”язку з втратою життєвих зв”язків, з врахуванням того , що поновлюючи позивача на попередній роботі було відновлено його право, суд вважає за необхідне стягнути моральну шкоду в розмірі 100 грн..
Щодо решти позовних вимог в частині зміни дати прийому на роботу з 1 грудня 2003 року на 30 вересня 2003 року , суд відмовляючи в задоволені позову прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки згідно з наказом про прийняття позивача до відповідача на роботу , він значиться прийнятим саме з 1 грудня 2003 року, з даним наказом він був ознайомлений і до часу свого звільнення і невдоволення з приводу невірно вказаного часу прийому на роботу не висловлював. Крім того позивачем не надано ні яких доказів, підтверджуючих факт його роботи у відповідача у цей час.
Керуючись ст.ст.305, 309, 312 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Донецька від 6 грудня 2006 року скасувати.
Поновити ОСОБА_2 на посаді чергового вартового –приймача автостоянки ТОВ многопрофільна виробнича фірма „Караван” з 15 грудня 2003 року.
Стягнути з ТОВ многопрофільна виробнича фірма „Караван” на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3686,56 грн. та на відшкодування моральної шкоди 100 грн., а також державне мито на користь держави в розмірі 59 грн.50 коп..
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня проголошення через суд першої інстанції.
Судді: