Справа № 22ц-17911 Головуючий у 1 інстанції Ліпчанський С.М.
Категорія 57 Доповідач Резникова Л.В.
У х в а л а
Іменем України
6 вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої: Маширо О.П.
суддів: Резникової Л.В., Баркова В.М.
при секретарі Хачатрян А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Мар*їнської райдержадміністрації на постанову Мар*їнського районного суду Донецької області від 31 березня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населенн Мар*їнської райдержадміністрації про стягнення недоотриманої суми одноразової компенсації,
в с т а н о в и в :
Постановою Мар*їнського районного суду Донецької області від 31 березня 2010 року управління праці та соціального захисту населення Мар*їнської райдержадміністрації зобов»язане провести ОСОБА_1 виплату недотриманої суми одноразової компенсації на оздоровлення 2005, 2007, 2008 роки в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, за 2009 р. в розмірі п*яти мінімальних заробітних плат, встановлених на час виплати , у сумі 8008 грн. та провести нарахування різниці разової компенсації у зв*язку з встановленням вищої групи інвалідності у розмірі п*ятнадцяти мінімальних заробітних плат , встановлених на час виплати, а саме в сумі 9655 грн.20коп.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та процесуального права.
Апеляційний суд, заслухав суддю - доповідача,перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
ОСОБА_2 є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії - інвалідом другої групи(а.с.9-10), до 11 червня 2009 року вона мала 3 групу інвалідності .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач за період 2005, 2007, 2008, 2009 р.р. виплачував їй компенсацію на оздоровлення, в розмірі, меншому ніж передбачено статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно довідки відповідача позивачу було сплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2005рік-90грн.,за 2006 рік-90 грн. за 2007рік -90грн., за 2008 рік - 90 грн. , що не відповідає вимогам закону.
Згідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 6 червня 1996 року N 230/96-ВР передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації – інвалідам третьої групи в розмірі чотирьох, а інвалідам 2 групи- п*яти мінімальних заробітних плат . Згідно частин 3, 5, 7 статті 48 вказаного Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
При розгляді справи судом встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року на підставі якої відповідач проводив виплати допомоги позивачу у меншому розмірі була прийнята всупереч вимог статей 48, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому посилання апелянта на цю постанову апеляційний суд не приймає до уваги та оцінка правовідносин щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виплата повинна була здійснюватися в порядку, встановленому статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі передбаченим законом станом на день виплати.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, захворювання отримане під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, раніше йому була встановлена 3 група інвалідності.
За викладеними обставинами відповідач повинен сплатити їй одноразову компенсацію, відповідач розрахував таку компенсації на підставі ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 9355,20 гривень.
Щодо стягнення різниці разової компенсації у зв*язку з встановленням вищої групи інвалідності , то суд першої інстанції виходив з того, що позивачка приймала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в зв»язку з чим отримала захворювання, була визнана інвалідом 3 групи, а з 11.06.2009 року їй встановлена 2 група інвалідності.
Відповідно ч. 2 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції до внесення в неї змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, у разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Позивача було визнано інвалідом 3 групи, в подальшому 2 групи, частиною 1 ст. 48 Закону передбачена одноразова компенсація інвалідам 2 групи – 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи – 30 мінімальних заробітних плат, різниця у компенсаціях стануть 15 мінімальних заробітних плат, з чого обґрунтовано виходив суд першої інстанції.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесені зміни до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім»ям, які втратили годувальника із числі осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов»язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 року № 107-У1, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп2008.
Вирішуючи спір, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що на користь позивача підлягає стягненню одноразова допомога, яка передбачена ст. 48 Закону в редакції до внесення в неї змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року .
Суд не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права та передбачені законом підставі для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Мар*їнської райдержадміністрації відхилити.
Постанову Мар*їнського районного суду Донецької області від 31 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуюча:
Судді: