Справа 22ц- 11131 2010 рік Головуючий у 1 інстанції Олещенко Л.Б.І.
Категорія 27 Доповідач Пономарьова О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Пономарьової О.М.,
суддів Бондаренко Л.І., Соломахи Л.І.,
при секретарі Калина О.О.,
за участю відповідача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 17 травня 2010 року по цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Кредитпромбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та розірвання кредитного договору, -
в с т а н о в и в :
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 17 травня 2010 року задоволені позовні вимоги ВАТ «Кредитпромбанк». Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_1 у солідарному порядку на користь ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за договором кредитування № 10/183-КМК-08 від 27 серпня 2008 року в сумі 285162,52 грн., розірвавши кредитний договір № 10/183-КМК-08 від 27 серпня 2008 року, укладений між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3. Стягнуті з відповідачів витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи розмірі 250 грн..
Зазначене рішення оскаржене відповідачем ОСОБА_1.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду і відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки суд порушив норми матеріального права, зробив висновки, які не відповідають встановленим обставинам. Надання грошових коштів у валюті відмінній від гривні, а саме доларах США, та проведення відповідачем дій відносно виконання своїх обов’язків в іноземній валюті можливо при дотриманні суб’єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії. Вважає, що винен банку 146667,5 грн., що є залишком за тілом кредиту з урахуванням внесених платежів.
В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити.
Інші учасники процесу в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 не виконала зобов’язання, взяті на себе при укладенні кредитного договору з позивачем.
Такий висновок суду є правильним і грунтується на законі.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 27 серпня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 10/183-КМК-08, відповідно до якого ОСОБА_3 наданий кредит в розмірі 35000 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом з розмірі 19 % річних у доларах США, у термін до 20 серпня 2013 року. В забезпечення виконання умов кредитного договору з відповідачем ОСОБА_1 27 серпня 2008 року укладений договір поруки.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.
Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Своєчасно зобов’язання за кредитним договором не виконані і сума заборгованості по кредиту складає 33820,23 долара США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного Банку України складає 257676,33 грн., заборгованість по нарахованим відсоткам - 3233,37 доларів США, в гривневому еквіваленті складає 24635,05 грн., заборгованість по пені в розмірі 2851,14 грн., загальний розмір заборгованості 285162,52 грн..
Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов’язання або воно припиняється.
Статтею 651 ч. 2 ЦК України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Таким чином суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин норми зобов’язального права та главу 71 ЦК України і дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог та правильно стягнув з відповідачів на користь позивача суму боргу за кредитним договором, розірвавши його.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач у відповідності до вимог закону не мав права надавати кредит в валюті, є безпідставними і такими, що не спростовують висновків суду.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 1054 ЦК України передбачено , що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти-гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Статті 47 та 49 вказаного закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Відповідності до п.2.3 Положення про порядок видачу банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 275, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001 року за № 730/5921, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати, зокрема , операції щодо залученні та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
Частиною першою статті 553 ЦК України встановлено загальне правило, відповідно до якого грошове зобов’язання має бути виконане в гривнях. Між тим, диспозиція норми частини третьої цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті, при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Зокрема ч. 2 ст. 524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
Таким чином, укладаючи договір про надання відповідачці кредиту у валюті, позивач діяв в межах наданих йому законом повноважень.
Доводи апелянта не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Апеляційний суд визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 17 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Судді