Справа 22ц- 14862 2010 рік Головуючий у 1 інстанції Челюбєєв Є.В.
Категорія 32 Доповідач Пономарьова О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Пономарьової О.М.,
суддів Бондаренко Л.І., Соломахи Л.І.,
при секретарі Валуйському В.А.,
за участі представника відповідача Вєдь А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
апеляційну скаргу відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 21 червня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області, державного підприємства «Дзержинськвугілля» про відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 21 червня 2010 року частково задоволений позов позовом ОСОБА_2 і на його користь у відшкодування моральної шкоди стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області 1000 грн., з державного підприємства «Дзержинськвугілля» 7000 грн..
Не погодившись з рішенням суду, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області звернулося до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки Законом України № 717 від 23 лютого 2007 року «Про внесення змін до Закону України про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 20 березня 2007 року, виключено дію абзацу четвертого статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей, підпункту „е” пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105, а тому потерпілий не має право на призначення і виплату грошової компенсації за моральну шкоду, а суд ухвалив рішення, яке суперечить діючому законодавству. Суд не з’ясував всі обставини справи і не навів доказів в підтвердження заподіяння моральної шкоди позивачу, відсутній висновок МСЕК про заподіяння позивачу моральної шкоди, не враховані строки звернення до суду.
Представник апелянта Вєдь А.А. в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Інші учасники судового процесу в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на підприємствах вугільної промисловості у шкідливих умовах і 17 серпня 2002 року на підприємстві з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого висновком МСЕК від 28 листопада 2002 року йому вперше встановлена втрата професійної працездатності безстроково 5 %.
В подальшому висновком МСЕК від 13 січня 2010 року позивачу встановлено 30% втрати професійної працездатності за сукупністю, з них вперше 25 % у зв’язку з травмою на виробництві 8 серпня 2009 року , та повторно 5 % у зв’язку з травмою на виробництві 18 серпня 2002 року.
Суд, задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у зв’язку з травмою 17 серпня 2002 року в розмірі 1000 грн., послався на те, що згідно зі ст.ст.1,21,28,34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов’язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв’язку з ушкодженням здоров’я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати. І не взяв до уваги посилання відповідача на те, що з 20 березня 2007 року виключено дію цих статей закону, що регламентували порядок відшкодування потерпілим сум моральної шкоди, оскільки відповідно до вимог ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідність особи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача Вєдь А.А., дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що висновки суду ґрунтуються на законі.
Рішення суду в частині стягнення моральної шкоди з державного підприємства «Дзержинськвугілля» не оскаржувалось.
Суд дійшов висновку, що внаслідок нещасного випадку 17 серпня 2002 року і ушкодження здоров’я позивачу заподіяна моральна шкода, яку відповідач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області в добровільному порядку не бажає відшкодовувати, а тому суд стягнув на користь позивача 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Такий висновок суду є правильним і відповідає вимогам закону.
За змістом ст.ст. 1, 21, 28,34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов’язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв’язку з ушкодженням здоров’я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
В судовому засіданні знайшло підтвердження, що 17 серпня 2002 року при виконанні трудових обов’язків з позивачем на виробництві стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму і висновком МСЕК від 28 листопада 2002 року позивачу вперше встановлена втрата професійної працездатності 5 % безстроково.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю, за нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Посилання представника відповідача на те, що Законом України № 717 від 23 лютого 2007 року «Про внесення змін до Закону України про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 20 березня 2007 року, виключено дію абзацу четвертого статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей, підпункту „е” пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105, а тому потерпілий не має право на призначення і виплату грошової компенсації за моральну шкоду, - не можна визнати правильним.
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт законодавства не має зворотної дії, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, а тому зазначені норми не можуть бути підставою для відмови у праві на відшкодування моральної шкоди, заподіяної до їх прийняття.
Встановивши, що висновком МСЕК від 28 листопада 2002 року позивачу вперше встановлена втрата професійної працездатності 5 % безстроково, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідно до вимог статей 1, 21, 28 та 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, наслідки травми, порушення нормального укладу життя й визначив таке відшкодування в розмірі 1000 грн..
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає встановленим обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального закону.
Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не має.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області відхилити.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 21 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді