Справа №22ц-16209  2010 року                                                              Головуючий в 1 інстанції Подколзін В.М.

Категорія 57                                                                                             Доповідач Пономарьова О.М.

   У Х В А Л А

   ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

    31 серпня 2010 року                     Апеляційний суд Донецької області у складі:

                 головуючого  судді      Пономарьової О.М.,

                 суддів                             Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.,          

                 при секретарі                 Коваленко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку

апеляційну скаргу   Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області   на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 30 червня 2010 року по  справі за позовом  ОСОБА_1 до  Управління праці та соціального захисту населення (далі УПСЗН) Єнакіївської міської ради  Донецької області про  стягнення  заборгованості по недотриманій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-

в с т а н о в и в   :

     Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 30 червня 2010 року задоволений позов ОСОБА_1.  Стягнуто з УПСЗН Єнакіївської міської Ради Донецької області на користь ОСОБА_1  суму щорічної допомоги з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 2049,39 грн., судові витрати  в розмірі 171 грн., а всього 2220, 39 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся до Апеляційного суду Донецької області  з апеляційною скаргою,  в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права,  просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

УПСЗН Єнакіївської міської ради в обґрунтування скарги зазначило, що позивач отримує грошову допомогу по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому постановою Кабінетом Міністрів України від 11 січня 2007 року №13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми». Бюджетом не передбачені кошти в більшому розмірі, тому виплата  призведе до порушення бюджетної дисципліни. Рішенням Конституційного Суду України  від 09 липня 2007 року не скасовані і не визнані неконституційними положення цієї постанови.  При виконанні судового рішення  виникне загроза невиконання поточних зобов’язань з цих виплат перед іншими громадянами, які не звернулися до суду. Управління праці виплачує допомогу лише в межах виділених коштів.

Відповідно до ст. 3041 ЦПК України розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, прийняте за результатами розгляду справ, передбачених пунктом 2 частини першої статті 15 цього Кодексу, здійснюється апеляційним судом за наявними у справі матеріалами та без виклику осіб, які беруть участь у справі.    

Апеляційний суд, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що  ОСОБА_1  10 квітня 2007 року  народила дитину  і отримує від відповідача допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, розмір якої менший прожиткового мінімуму, що суперечить  вимогам ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою  втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням  та похованням», ст. 15 Закону України «Про державну допомогу  сім’ям з дітьми».

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що висновки суду ґрунтуються на законі.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (Закон № 2811).

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що громадяни України, в  сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до вимог ст. 13 цього Закону ( в редакції, яка діяла до 1січня 2008 року)  право на  допомогу  по  догляду  за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим  Законом  має  незастрахована  в  системі загальнообов'язкового  державного  соціального  страхування  особа (один з батьків дитини,  усиновитель,  опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Правові,  організаційні  та  фінансові  основи загальнообов'язкового  державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку  з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного   лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України  «Про загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою  втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням  та похованням» (Закон № 2240).

Статтею 1 Закону № 2240 визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у  зв'язку з  тимчасовою  втратою  працездатності  та витратами,  зумовленими народженням та  похованням,  передбачає  матеріальне  забезпечення громадян  у  зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової  втрати працездатності  (включаючи  догляд  за  хворою дитиною,  дитиною-інвалідом,  хворим членом сім'ї),  вагітності та пологів,  догляду за  малолітньою  дитиною,  часткову  компенсацію витрат,  пов'язаних  із  народженням дитини,  смертю застрахованої особи або членів її сім'ї,  а також надання соціальних  послуг  за рахунок  бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,  що формується  шляхом  сплати  страхових  внесків власником або уповноваженим ним органом,  громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.          

Згідно зі ст. 2 Закону № 2240, страховий випадок - подія,  з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.

Відповідно до вимог статей 4, 5, 29, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою  втратою  працездатності  та витратами, зумовленими народженням  та похованням,  мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право  виникає  з  настанням  страхового  випадку в період роботи (включаючи і час випробування  та  день  звільнення),  якщо інше не передбачено законодавством.

Одним із принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення  нею трирічного  віку  має  застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба,  дід,  інший родич або опікун),  яка  фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»  визначено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника), а відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007р. № 32 «Питання  виплати застрахованим  особам допомоги  при народженні  дитини  та по догляду за  дитиною до  досягнення нею  трирічного віку» УПСЗН з 2 кварталу 2007 року зобов’язані  виплачувати спірну допомогу  застрахованим особам за рахунок коштів  субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам  на виплату  допомоги  сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям.  

Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідно до ст. 43 Закону України  «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога  по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше  розміру  прожиткового  мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі ст. 41 Закону № 2240, розмір допомоги  при народженні дитини встановлений  у сумі, кратній 22,6 розміру  прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років.  

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-У допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

Згідно з абзацом другим частини 1 цієї статті розмір допомоги при народженні дитини дорівнює 8500 грн. Виплата  допомоги  здійснюється  одноразово  при народженні  дитини  в сумі  3400 грн., решта - протягом  наступних 12 місяців рівними частинами  у порядку, встановленому  Кабінетом Міністрів України.

Абзацом третім частини 1 вказаної статті розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею  трирічного віку встановлений у розмірі різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006, № 489-У зупинена на 2007 рік дія статей 41, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) тільки абзац третій частини 1 статті 56, стаття 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року N 489-У і лише щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, з 9 липня 2007 року відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років та дія ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», за якою розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не повинен бути меншим за розмір  прожиткового  мінімуму, встановленого законом.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» затверджений на 2007 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

Таким чином,  суд першої інстанції дійшов  правильного правового висновку про те, що  позовні вимоги є такими, що ґрунтуються на Законі щодо періоду з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Судом встановлено, що відповідачем позивачу сплачувалася  спірна  допомога в 2007 р. в меншому розмірі ніж зазначено законом , тому суд першої інстанції дійшов  вірного  висновку щодо зобов’язання відповідача  сплатити на користь позивача недоплачену  допомогу       з 9 липня 2007 року  по 31 грудня 2007 року у розмірі 2049,39 грн..

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до уваги не приймаються, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги відповідача на можливість нецільового використання коштів, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

Доводи апеляційної скарги, що  виплата проводилася у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року  № 13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми», не можуть бути прийняті до уваги.

За конституційними нормами, виходячи з  пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення  суду не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення  без змін.

Оскільки  при прийнятті апеляційної скарги апелянту УПСЗН          Єнакіївської міської ради не сплачувало судовий збір  з апеляційної скарги та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з відповідача  у відповідності до вимог  ст. 88 ЦПК України належить стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 25,50 грн. на витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн..

Керуючись  ст.ст. 303, 3041 , 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний  суд, -

у х в а л и в:

    Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області відхилити.

    Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 30 червня 2010 року залишити без змін.

Стягнути з  Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської  міської ради  Донецької області   на користь держави  судовий збір в розмірі 25,50 грн. (розрахунковий рахунок – 31411537700004; отримувач – місцевий бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ – 34686537; МФО – 834016;  банк  – ГУ ДКУ  у  Донецькій області) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Апеляційному суді Донецької області  в розмірі   120 грн.( розрахунковий рахунок – 31213263700004; отримувач – Державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ – 34686537, МФО -834016, банк – ГУ ДКУ у Донецькій області).                                                                                                                        

    Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.  

Головуючий

Судді