Справа № 22ц -17525    2010 рік                                                     Головуючий у 1 інстанції  Любчик В.М.

Категорія 57                                                                                      Доповідач Пономарьова О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    10 вересня 2010 року                     Апеляційний суд Донецької області у складі:

                 головуючого  судді      Пономарьової О.М.,

                   суддів                               Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.,          

                 при секретарі                Руденко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку

апеляційну скаргу  відповідача   Управління праці та соціального захисту населення  Добропільської міської ради на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2010 року по цивільній   справі за позовом   ОСОБА_2 до    Управління праці та соціального захисту населення (далі УПСЗН) Добропільської міської ради про визнання  дій відповідача  неправомірними та зобов’язання провести перерахування та  виплату   щомісячних сум допомоги  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-

в с т а н о в и в   :

    Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2010 року задоволений позов ОСОБА_2. Визнані неправомірними дії   УПСЗН Добропільської міської ради щодо призначення та виплати ОСОБА_2  щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  з    липня 2007 року  по грудень 2007 року включно. УПСЗН Добропільської міської ради  зобов’язане  зробити перерахунок і виплатити на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,  недоплачену щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, у розмірі, визначеному відповідно до  ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» , який дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на протязі 2007 року, за виключенням вже отриманої за зазначений час щомісячної  допомоги, за рахунок коштів Державного Бюджету України за кодом тимчасової функціональної класифікації видатків 090303 «Допомога по догляду за дитиною до трьох років» КЕКВ 1343 «Інші поточні трансферти населенню» МФО 834016 ЕДРПОУ 25954002 р/с 35416025001528 ГУ ДКУ у Донецькій області.

Зазначене рішення суду оскаржено відповідачем УПСЗН Добропільської міської ради, який просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги  апелянт зазначив, що позивач отримує грошову допомогу по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому постановою Кабінетом Міністрів України від 11 січня 2007 року №13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми». Бюджетом не передбачені кошти в більшому розмірі, тому виплата  призведе до порушення бюджетної дисципліни. Рішенням Конституційного Суду України  від 09 липня 2007 року не скасовані і не визнані неконституційними положення цієї постанови.  При виконанні судового рішення  виникне загроза невиконання поточних зобов’язань з цих виплат перед іншими громадянами, які не звернулися до суду. Управління праці виплачує допомогу лише в межах виділених коштів.

Відповідно до ст. 3041 ЦПК України розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, прийняте за результатами розгляду справ, передбачених пунктом 2 частини першої статті 15 цього Кодексу, здійснюється апеляційним судом за наявними у справі матеріалами та без виклику осіб, які беруть участь у справі.    

Апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2  ІНФОРМАЦІЯ_2  народила дитину  і отримує від відповідача допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, розмір якої менший прожиткового мінімуму, що суперечить  вимогам ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою  втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням  та похованням», ст. 15 Закону України «Про державну допомогу  сім’ям з дітьми».

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що висновки суду ґрунтуються на законі.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (Закон № 2811).

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до вимог ст. 13 цього Закону ( в редакції, яка діяла до 1січня 2008 року)  право на  допомогу  по  догляду  за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим  Законом  має  незастрахована  в  системі загальнообов'язкового  державного  соціального  страхування  особа (один з батьків дитини,  усиновитель,  опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Правові,  організаційні  та  фінансові  основи загальнообов'язкового  державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку  з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного   лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України  «Про загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою  втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням  та похованням» (Закон № 2240).

Статтею 1 Закону № 2240 визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у  зв'язку з  тимчасовою  втратою  працездатності  та витратами,  зумовленими народженням та  похованням,  передбачає  матеріальне  забезпечення громадян  у  зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової  втрати працездатності  (включаючи  догляд  за  хворою дитиною,  дитиною-інвалідом,  хворим членом сім'ї),  вагітності та пологів,  догляду за  малолітньою  дитиною,  часткову  компенсацію витрат,  пов'язаних  із  народженням дитини,  смертю застрахованої особи або членів її сім'ї,  а також надання соціальних  послуг  за рахунок  бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,  що формується  шляхом  сплати  страхових  внесків власником або уповноваженим ним органом,  громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.      

Згідно зі ст. 2 Закону № 2240,  страховий випадок - подія,  з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.

Відповідно до вимог статей 4, 5, 29, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою  втратою  працездатності  та витратами, зумовленими народженням  та похованням,  мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право  виникає  з  настанням  страхового  випадку в період роботи (включаючи і час випробування  та  день  звільнення),  якщо інше не передбачено законодавством.

Одним із принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення  нею трирічного  віку  має  застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба,  дід,  інший родич або опікун),  яка  фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»  визначено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника), а відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007р. № 32 «Питання  виплати застрахованим  особам допомоги  при народженні  дитини  та по догляду за  дитиною до  досягнення нею  трирічного віку» УПСЗН з 2 кварталу 2007 року зобов’язані  виплачувати спірну допомогу  застрахованим особам за рахунок коштів  субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам  на виплату  допомоги  сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям.  

Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідно до ст. 43 Закону України  «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога  по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше  розміру  прожиткового  мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі ст. 41 Закону № 2240, розмір допомоги  при народженні дитини встановлений  у сумі, кратній 22,6 розміру  прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років.  

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-У допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

Згідно з абзацом другим частини 1 цієї статті розмір допомоги при народженні дитини дорівнює 8500 грн. Виплата  допомоги  здійснюється  одноразово  при народженні  дитини  в сумі  3400 грн., решта - протягом  наступних 12 місяців рівними частинами  у порядку, встановленому  Кабінетом Міністрів України.

Абзацом третім частини 1 вказаної статті розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею  трирічного віку встановлений у розмірі різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006, № 489-У зупинена на 2007 рік дія статей 41, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) тільки абзац третій частини 1 статті 56, стаття 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року N 489-У і лише щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, з 9 липня 2007 року відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років та дія ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», за якою розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не повинен бути меншим за розмір  прожиткового  мінімуму, встановленого законом.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» затверджений на 2007 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

Таким чином,  суд першої інстанції дійшов  правильного правового висновку про те, що  позовні вимоги є такими, що ґрунтуються на Законі щодо періоду з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Судом встановлено, що відповідачем позивачу сплачувалася  спірна  допомога в 2007 р. в меншому розмірі ніж зазначено законом , тому суд першої інстанції дійшов  вірного  висновку щодо зобов’язання відповідача  сплатити на користь позивача недоплачену  допомогу       з 9 липня 2007 року  по 31 грудня 2007 року у розмірі 1896,41 грн..

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до уваги не приймаються, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги відповідача на можливість нецільового використання коштів, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

Доводи апеляційної скарги, що  виплата проводилася у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року  № 13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми», не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до статті 2  Закону № 2240 суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є застрахована особа, страхувальник та страховик, яким  є Фонд соціального страхування  з тимчасової втрати працездатності(далі Фонд), який відповідно до  ч.3 ст.9 цього Закону, є некомерційною самоврядною організаціє.

Частиною 1 статті 19 Закону № 2240 передбачено, що основним джерелом формування коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхові внески страхувальників – роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Фонд відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 32 від 16 січня 2007 року у 1 кварталі 2007 року виплачував  спірну допомогу за рахунок субвенцій, що перераховувалися УПСЗН на рахунки Фонду, а, починаючи з 2 кварталу 2007 року, не здійснює виплату допомоги.

З прийняттям змін у законодавстві, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами,  фонд з квітня 2007 року вже не виконує функцій щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до 3 років застрахованим особам і така допомога виплачується за рахунок держави .

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що      норми Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» у часі прийняті пізніше за ст. 43 Закону № 2240  і повністю узгоджуються з  іншими нормативними актами, які визначають порядок сплати допомоги і джерела фінансування цих виплат, а тому дійшов обгрунтованого висновку  про     необхідність застосування в даному випадку положення про розміри  допомоги, які визначені лише ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою  втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням  та похованням»  призначаються та здійснюються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. На момент здійснення виплати допомоги в 2009 році стаття 15 Закону  «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» діяла в редакції, в якій вона діяла у 2008 році.

Згідно з п. 24 Закону № 107  у Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», статті 40-44 виключені.

Таким чином з 1 січня 2008 року існує норма закону, відповідно до якої спірні правовідносини регулюються тільки Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», функції по виплаті допомоги  по догляду за дитиною покладені на УПСЗН і допомога виплачується саме за рахунок державного бюджету.

Питання щодо порядку призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року № 57, відповідно до якої з 1 січня 2008 року допомога застрахованим і незастрахованим особам сплачується УПСЗН.

Відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України від 4 березні 2002 року № 256, виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом.

Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пунктів 24-34 розділу П «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».  При цьому пункт 23       неконституційний визнаний не був.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов  правильного висновку,  про те, що   ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»  є чинною, але також є чинними вказані  норми Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Суд першої інстанції не встановив порушень в боку відповідача при виплаті у 2008 та 2009  роках позивачці щомісячної допомоги по догляду за дитиною, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні її вимог в цій частині.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи, підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду не вбачається.

Оскільки  при поданні апеляційної скарги апелянт не проводив сплату судового збору  з апеляційної скарги та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір в розмірі  4,25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн..

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 303, 3041,307, 308, 313-315 ЦПК України,  апеляційний  суд, -

у х в а л и в:

    Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради відхилити.

    Рішення Добропільського міськрайонного суду  Донецької області від 27 липня 2010 року залишити без змін.

    Стягнути з  Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради Донецької області   на користь держави  судовий збір в розмірі 4,25 грн. (розрахунковий рахунок – 31411537700004; отримувач – місцевий бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ – 34686537; МФО – 834016;  банк  – ГУ ДКУ  у  Донецькій області) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Апеляційному суді Донецької області  в розмірі   37 грн.( розрахунковий рахунок – 31213263700004; отримувач – Державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ – 34686537, МФО -834016, банк – ГУ ДКУ у Донецькій області).

                  Ухвала набирає законної сили з моменту її  проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.      

Головуючий

Судді