Справа 22ц-17833 Головуючий у 1 інстанції Кодолов В.О.
Категорія 57 Доповідач Пономарьова О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Пономарьової О.М.,
суддів Бондаренко Л.І., Соломахи Л.І.,
при секретарі Руденко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про зобов’язання провести перерахунок державної пенсії та стягнення недоплаченої суми державної пенсії, за апеляційною скаргою у ОСОБА_1 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 11 серпня 2010 року,
в с т а н о в и в :
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 11 серпня 2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про зобов’язання провести перерахунок державної пенсії та стягнення недоплаченої суми державної пенсії.
Зазначене рішення оскаржено позивачем ОСОБА_1, який в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог. В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на допущену неповному судового розгляду судом першої інстанції, неправильну оцінку наданих доказів.
Відповідно до ст. 3041 ЦПК України розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, прийняте за результатами розгляду справ, передбачених пунктом 2 частини першої статті 15 цього Кодексу, здійснюється апеляційним судом за наявними у справі матеріалами та без виклику осіб, які беруть участь у справі.
Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу з наступних підстав.
Згідно зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення недоплаченої суми пенсії за період з 1 листопада 2006 року по 31 липня 2010 року в сумі 269195,20 грн., суд першої інстанції виходив з того, що пенсія позивачу в зазначений період нараховувалась та виплачувалась відповідно до вимог діючого законодавства, з 1 січня 2006 року позивачу було здійснено перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1293 від 27 грудня 2005 року, вказана постанова підлягає одноразовому застосуванню, тому вимоги позивача про зобов’язання відповідача провести збільшення розміру його пенсії у 2,5 разів з 1 листопада 2006 року, при цьому застосовуючи таке збільшення кожного разу при збільшенні розміру пенсії у зв’язку із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним і відповідає встановленим у справі обставинам і вимогам закону.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначив закон, яким регулюються спірні правовідносини.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, отриманого під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і має право на пільги, встановлені законодавством для вказаної категорії громадян.
Позивач перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію по інвалідності у зв’язку з захворюванням, яке пов’язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення по реалізації конституційних прав громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема в частині пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 49 вказаного закону пенсії особам, віднесеним до 1 категорії встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку з утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо котрих установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Приписи вказаної статті співпадають з положеннями п.4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 523 від 30 травня 1997 року.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії за віком встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму на кожний рік встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
Відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року, залишеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2008 року, пенсія позивачу нараховувалась не відповідно до вищевикладених вимог законодавства, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року, виходячи з розміру 19,91 грн., з 1 вересня 2004 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 13 липня 2004 року - 22,30 грн., у зв’язку з цим дії УПФУ в м. Харцизьку визнані неправомірними і зобов’язано його провести перерахунок пенсії позивачу з 1 листопада 2006 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 1293 від 27 грудня 2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у 2,5 рази збільшується розмір пенсії по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 р.р., яку призначено відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пункт 2 зазначеної постанови встановлює мінімальний розмір пенсії, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка становить, зокрема для інвалідів 2 групи – 500 грн.. Вказана постанова набирає законної сили з 1 січня 2006 року.
Судом встановлено, що станом на 1 січня 2006 року розмір пенсії позивача, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,становить 707,31 грн.
У зв’язку з перерахунком пенсії з 1 січня 2006 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1293 від 27 грудня 2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсії позивача збільшено у 2,5 рази і склав 1702,71 грн..
Суд взяв до уваги, що дії відповідача щодо невірного застосування законодавства при визначенні первинного розміру пенсії позивача (на 1 січня 2006 року 707,31 грн.), виходячи з положень ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року незаконними не визнавались, спору з приводу неправильності визначення розміру пенсії станом на 1 січня 2006 року між сторонами не існувало і на даний час такі вимоги позивачем не заявляються, судові рішення по ним не приймались.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач з 1 січня 2006 року провів збільшення призначеної позивачу пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1293 від 27 грудня 2005 року, виходячи при цьому із розміру пенсії, який був визначений діючим на той час законодавством. Визначений після перерахунку розмір пенсії не є нижчим від встановленого п. 2 вказаної постанови мінімального розміру.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, в ідмовляючи в задоволенні позову про стягнення недоплаченої суми пенсії за період з 1 листопада 2006 року по 31 липня 2010 року в сумі 269195,20 грн., правильно виходив з того, що пенсія позивачу в зазначений період нараховувалась та виплачувалась відповідно до вимог діючого законодавства, з 1 січня 2006 року позивачу було здійснено перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1293 від 27 грудня 2005 року, вказана постанова підлягає одноразовому застосуванню, тому вимоги позивача про зобов’язання відповідача провести збільшення розміру його пенсії у 2,5 разів з 1 листопада 2006 року, при цьому застосовуючи таке збільшення кожного разу при збільшенні розміру пенсії у зв’язку із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги позивача є необгрунтованими і висновків суду не спростовують..
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 3041, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 11 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді