Справа № 22ц-6860 2010 рік Головуючий у 1 інстанції Румілова Н.М.
Категорія 41 Доповідач Пономарьова О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Бондаренко Л.В., Соломахи Л.І.,
при секретарі Валуйському В.А.,
за участі позивачки ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку
апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування жилим приміщенням, -
в с т а н о в и в :
У вересні 2009 року позивачі звернулись до суду з позовом до відповідача і зазначали, що 24 вересня 1986 року між ОСОБА_1 та відповідачем був укладений шлюб і за спільною домовленністю вони продали належну позивачці ОСОБА_1 квартиру та стали мешкати в належній на праві власності відповідачу квартирі АДРЕСА_1., де зареєстровані. В 2004 році подружні стосунки припинені і з цього часу вони не проживають в квартирі відповідача, оскільки він чинить їм перешкоди в користуванні квартирою. За рішенням суду від 21 березня 2005 року вони були вселені в квартиру, однак відповідач різним чином перешкоджає проживати у квартирі. Просили суд постановити рішення, яким визначити їм місце проживання у квартирі АДРЕСА_1, а саме кімнати жилою площею 14,1 кв.м. та кімнати жилою площею 11,7 кв.м., а відповідачу визначити кімнату жилою площею 7,7 кв.м., у загальне користування визначити коридор, ванну кімнату, туалет, кухню.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 квітня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування жилим приміщенням відмовлено.
Зазначене рішення оскаржене позивачами. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог. Апелянт посилається на допущені судом порушення норм матеріального права, не застосування ст. 405 ЦК України.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, просила задовольнити апеляційну скаргу з підстав, зазначених в скарзі, скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Інші учасники процессу в судове засідання не з’явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивачки ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України р ішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визначення порядку користування жилим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що правове положення членів сім’ї власника квартири визначене ст. 156 ЖК України і на них не поширюється дія ст. 64 ЖК України, члени сім’ї власника квартири не можуть користуватися тими самими правами, які надаються членам сім’ї наймача, а тому визначення певного порядку користування житлом власника є порушенням права власності відповідача.
Проте з таким висновком суду погодитись неможна.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 з 1986 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4., який на праві власності має квартиру АДРЕСА_1, в якій позивачі зареєстровані і мешкали: ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Після припинення подружніх стосунків з відповідачем в 2004 році, ОСОБА_4. став чинити перешкоди в користуванні належної йому квартири колишньою дружиною та дітьми.
Згідно зі ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з вимог закону, позивачі не позбавлені права користування житлим приміщенням в квартирі, яка належить відповідачу.
В позовній заяві позивачі, з посиланням на ст. 405 ЦК України просять визначити місто їх проживання в квартирі відповідача, виділивши їм кімнати площею 14,1 кв.м. та 11, 7 кв.м., по суті мова йде про встановлення житлового сервітуту, тобто , встановлення права користування чужим майном, в даному випадку квартирою, яка належить ОСОБА_4.
Відповідно до ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
Згідно зі ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Статтею 402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
В судовому засіданні встановлено, що сторонни не досягли домовленності про визначення порядку користування квартирою, у зв’язку з чим позивачі звернулись до суду.
Таким чином суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і зробив висновок про відмову в задоволенні позовних вимог, пославшись на те, що норми ст. 64 ЖК України на позивачів не пошируються, хоча позивачі обгрунтовували свої вимоги нормами ст. 405 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України п ідставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких підстав рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволенні позовних вимог. Суд вважає можливим визначити порядок користування
квартирою АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4, виділивши в користування колишнім членам сім’ї власника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 кімнату площею 7,7 кв.м., у загальне користування визначити коридор, ванну кімнату, туалет, кухню.
У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки належить стягнути понесені нею судові витрати по оплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 квітня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4, виділивши в користування колишнім членам сім’ї власника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 кімнату площею 7,7 кв.м..
Коридор, ванну кімнату, туалет, кухню залишити в загальному користуванні сторін.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по оплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічний розгляд справи в сумі 82,75 грн. (вісімдесят дві гривні 75 коп.) .
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М.Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
Л.І. Бондаренко