Справа 22ц-7678-2010 Суддя 1 інстанції: Діденко С.О.
Категорія 34 Доповідач: Новосядла В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 вересня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: судді Новосядлої В.М.,
суддів: Троценко Л.І., Принцевської В.П.,
при секретарі Шуляк А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» до відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2010 року був частково задоволений позов ОСОБА_1, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс», до відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, а саме:
з відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» на користь позивача було стягнута страхова сума у розмірі 11 779 гривень, пеня у розмірі 5 981 гривня, витрати за надання правової допомоги у розмірі 1750 гривень, вартість проведеного авто-товарознавчого дослідження у розмірі 480 гривень, вартість розблокування двигуна у розмірі 180 гривень, судовий збір у розмірі 250 гривень 50 копійок та судовий збір у розмірі 454 гривні 70 копійок.
У задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди і стягнення 3% річних було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» принесло апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині стягнення різниці страхового відшкодування, розміру пені та судових витрат змінити, визнавши недоплачене страхове відшкодування у розмірі 5 581 гривня 81 копійка, а пеню у розмірі 2 217 гривень 31 копійка.
Підставами для зміни рішення в цій частині відповідач вважає те, що
- розраховуючи недоплачене страхове відшкодування, суд першої інстанції не врахував, що вартість відновлювального ремонту у розмірі 32 325 гривень 63 копійки включає в себе податок на додану вартість, а згідно із умовами договору страхування виплата страхового відшкодування проводиться без урахування податку на додану вартість. Вказаний податок повертається страхувальнику після надання документів про оплату відновлювального ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування. Вартість відновлювального ремонту автомобіля без ПДВ складає 26 938 гривень 02 копійки,
- виходячи із вартості відновлювального ремонту автомобіля без ПДВ у розмірі 26 938 гривень 02 копійки, недоплачене страхове відшкодування, за мінусом франшизи (810 гривень) і виплаченого позивачу страхового відшкодування (20 546 гривень 21 копійка), складає 5 581 гривню 81 копійку,
- неправильне визначення судом першої інстанції розміру недоплаченого страхового відшкодування (11 779 гривень 42 копійки) і періоду затримки виплати страхового відшкодування (з 7 грудня 2008 року по день ухвалення рішення суду – 24 березня 2010 року) потягнуло за собою неправильний розрахунок пені, яка на думку відповідача повинна розраховуватись, виходячи із недоплаченого страхового відшкодування 5 581 гривень 81 копійка за період з 19 січня 2009 року по 19 червня 2009 року, тобто пеня повинна складати 2 217 гривень 31 копійку,
- судом першої інстанції необґрунтовано стягнуто із страхової компанії на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 1 750 гривень і судові витрати, не враховуючи вимог статті 88 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав.
Із матеріалів цивільної справи вбачається наступне:
13 лютого 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» був наданий кредит позивачу у розмірі 52 650 гривень на придбання автомобілю.
В цей день 13 лютого 2008 року між позивачем та відкритим акціонерним товариством Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» був укладений договір добровільного страхування вказаного автомобіля.
Вигодонабувачем у цьому договорі було визначено товариство з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс».
Ухвалою суду від 28 серпня 2009 року до участі у справі був притягнутий вигодонабувач - товариство з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс», яке надіслало до суду заяву про те, що воно не заперечує проти стягнення суми страхового відшкодування на користь позивача.
25 жовтня 2008 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля позивача CHERY ELARA А 21, державний номерний знак НОМЕР_1.
26 жовтня 2008 року позивач по телефону повідомив страхову компанію про дорожньо-транспортну пригоду.
7 листопада 2008 року автомобіль позивача був оглянутий представником страхової компанії, про що був складений протокол (а.с.15).
27 листопада була складена калькуляція щодо розміру відновлювального ремонту – 21 356 гривень 21 копійка (а.с.106).
За пунктом 6.1.3 договору добровільного страхування страховик зобов*язаний скласти страховий акт протягом семи робочих днів після отримання всіх необхідних документів, у тому числі калькуляції розміру збитку.
Останній документ, який надійшов до страховика (заява про перерахування страхової суми на відповідний рахунок) позивачем був датований 15 грудня 2008 року (а.с.134).
Виходячи із вимог договору, Страховий Акт повинен був бути складений 24 грудня 2008 року.
Відповідно до пункту 7.7. договору добровільного страхування страховик виплачує страхове відшкодування протягом 15 робочих днів після складання страхового Акта (а.с.208).
Виплата страхового відшкодування повинна була бути проведена страховою компанією протягом 15 робочих днів після 24 грудня 2008 року, тобто – 9 січня 2009 року, про що було зазначено відповідачем у письмових запереченнях (а.с.91).
В порушення вимог договору щодо строків складання страхового акту і виплати страхової суми, Акт був складений 17 лютого 2009 року, а страхова сума у розмірі 20 546 гривень 21 копійка була виплачена позивачу лише 19 червня 2009 року (а.с.103).
Оскільки страховою компанією були порушені умови договору щодо строків складання страхового акту і виплати страхової суми, то суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про необхідність застосування пункту 6.1.6 договору, відповідно до якого при порушенні термінів виплати страхового відшкодування страховик зобов*язаний сплачувати страхувальнику пеню у розмірі 0.1% простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нарахована пеня.
Однак, судом першої інстанції був неправильно визначений період, за який має бути нарахована пеня, а саме: судом першої інстанції було стягнуто пеню за два періоди:
- за несвоєчасну виплату 20 546 гривень 21 копійку з 8 грудня 2008 року (виходячи із того, що останній документ був наданий 15 листопада 2008 року) по 19 червня 2009 року,
- і за несвоєчасну виплату 11 779 гривень 42 копійок (страхова сума, стягнута за цим рішенням суду) за період з 8 грудня 2008 року по 24 березня 2010 року (день ухвалення судового рішення).
Виходячи із встановлених обставин, пеня повинна була бути нарахована на несвоєчасно виплачену страхову суму у розмірі 20 546 гривень 21 копійку за період з 9 січня 2009 року по 19 червня 2009 року.
Зі страхової суми у розмірі 11 779 гривень 42 копійки не може бути стягнута пеня, оскільки вона була визначена лише за рішенням суду і страхова компанія не повинна нести відповідальність за несвоєчасну її виплату у відповідності до вимог пункту 6.1.6 договору.
Станом на 9 січня 2009 року облікова ставка Національного банку України складала 12%, а станом на 19 червня 2009 року відповідно – 11,5%.
З 9 січня 2009 року по 15 червня 2009 року затримка виплати страхової суми складає 158 днів, а за період з 16 по 19 червня 2009 року – 4 дні.
Пеня з 9 січня 2009 року по 15 червня 2009 року розраховується за формулою 12х2х158:365х20 546.21 : 10 = 2 134 гривні 55 копійок.
Пеня з 16 по 19 червня 2009 року розраховується за формулою 11х2х4х20 546.21 : 10 = 49 гривень 54 копійки.
Розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача складає 2 184 гривні 09 копійок.
Виходячи із приведеного розрахунку, рішення суду першої інстанції в частині розміру пені підлягає зміні і з відповідача необхідно стягнути пеню у розмірі 2 184 гривні 09 копійок.
Не знайшов свого підтвердження довід апеляційної скарги про те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 32 325 гривень 63 копійки включає в себе податок на додану вартість, а тому повинний бути зменшений до 26 938 гривень 02 копійки, оскільки у висновку авто-товарознавчої експертизи не зазначений окремо податок на додану вартість. Інших доказів на підтвердження цієї обставини страховою компанією надано не було.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції необґрунтовано стягнуто на користь позивача витрати по наданню йому правової допомоги у розмірі 1 750 гривень, то апеляційний суд виходить із наступного:
Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 79 ЦПК до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 56 ЦПК правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Із матеріалів цивільної справи вбачається що під час слухання справи у суді першої інстанції позивачу надавалась допомога двома адвокатами:
- адвокатом ОСОБА_3 на підставі договору від 5 червня 2009 року, згідно із яким адвокат взяла себе зобов*язання по підготовці і виготовленню позовної заяви, за що нею було отримано від позивача 500 гривень (а.с.33-36),
- адвокатом ОСОБА_4 на підставі договору від 4 вересня 2009 року, на підставі якого він представляв інтереси позивача у суді. Згідно із пунктом 2.2.3 позивач зобов*язався заплатити адвокату за домовленістю, а за пунктом 3.1 вартість послуг по надання правової допомоги носить конфіденційний характер (а.с.86-87).
Відповідно до статті 5 Закону України «Про адвокатуру» до надання правової допомоги належить складання заяви, а тому витрати позивача на правову допомогу у розмірі 500 гривень підлягають стягненню з відповідача.
Що стосується витрат на правову допомогу, надану адвокатом ОСОБА_4, то позивачем не було надано жодного документального підтвердження щодо понесених ним витрат.
Оскільки, відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК відшкодовуються документально підтверджені судові витрати, а позивачем не було надано документів з цього приводу, то у суду першої інстанції не було правових підстав для стягнення із страхової компанії витрат за правову допомогу, надану адвокатом ОСОБА_4, у розмірі 1 750 гривень.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає що компенсація за надання правової допомоги позивачу, яка має бути стягнута з відповідача, складає 500 гривень і рішення суду в цій частині підлягає зміні.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.
Керуючись статтями 308, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» задовольнити частково.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2010 року в частині стягнення пені, витрат на правову допомогу змінити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» на користь ОСОБА_1 недоплачену пеню у розмірі 2 184 гривні 09 копійок, витрати на правову допомогу у розмірі 500 гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: