Справа № 22ц-16111 Головуючий в 1-й інстанції Ларіонова Н.М.
Категорія 27 Доповідач Біляєва О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,
при секретарі Огурцовій С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Куйбишевського районного суду м. Донецька від 21 червня 2010 року,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на ухвалу Куйбишевського районного суду м. Донецька від 21 червня 2010 року про забезпечення позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення норм процесуального права.
В обґрунтування скарги апелянт зазначила, що судом при постановленні ухвали не враховано співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та що майновий поручитель несе відповідальність за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, тому накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно поручителя є неправомірним. Крім того, позивачем не доведено реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання судового рішення. Судом не наведено мотивів, з яких він дійшов висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про забезпечення позову, виходив з того, що ціна позову є великою, тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення.
Проте погодитись повністю із таким висновком суду не можна, оскільки він зроблений з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Види забезпечення позову передбачені статтею 152 ЦПК України. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором 82634, 66 доларів США, що еквівалентно 654912 гр. 71 коп.
В заяві про забезпечення позову позивач просив накласти арешт на нерухоме майно, що належить відповідачам, а саме: на двокімнатну квартиру №92, яка розташована у будинку АДРЕСА_1, і на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, - та на грошові кошти, що можуть зберігатися в банківських установах.
Проте суд першої інстанції вийшов за межі заяви про забезпечення позову та наклав також арешт на рухоме майно, про що позивач не порушував питання.
Крім того, забезпечуючи позов, суд не врахував положень ч.3 ст. 152 ЦПК України, згідно з якими види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Так, позивачем заявлені вимоги на 654912 гр. 71 коп. Апелянт, посилаючись на договори іпотеки, зазначила, що загальна вартість нерухомого майна складає 691175 гр. (518465 гр. + 172710 гр.). Ці доводи скарги матеріали справи не спростовуються.
Однак суд належним чином не перевірив співмірність забезпечення позову із заявленими вимогами.
Також при накладенні арешту на грошові кошти, що зберігаються у банківських установах та належать відповідачам, судом не з’ясовано питання щодо наявності таких коштів на рахунках відповідачів та їх розмір.
Якщо при розгляді заяви позивача про накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, суд встановить, що на рахунку відповідача відсутні такі кошти, заява позивача не може бути задоволена.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.
З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що питання про забезпечення позову вирішено судом без урахування інтересів відповідачів, з порушенням норм процесуального права.
Згідно з пунктом 2 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Оскільки при постановленні ухвали про забезпечення позову судом допущено порушення норм процесуального права, ухвала підлягає скасуванню в частині накладення арешту на належні відповідачам рухоме майно та на грошові кошти, що зберігаються у банківських установах. З урахуванням викладеного вище апеляційний суд в задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що зберігаються в банківських установах та належать ОСОБА_1 і ОСОБА_2, відмовляє.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 312-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Куйбишевського районного суду м. Донецька від 21 червня 2010 року про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, що зберігаються у банківських установах, та рухоме майно скасувати.
В задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що зберігаються у банківських установах та належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відмовити.
Ухвалу в частині накладення арешту на нерухоме майно залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
С удді: