Справа № 22ц – 17170 Головуючий в 1 інстанції Стародубцев О.К.
Категорія: 57 Доповідач Біляєва О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Висоцької В.С..
суддів Осипчук О.В., Біляєвої О.М.,
при секретарі Огурцовій С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 28 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 28 травня 2010 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування постанови суду та про направлення справи на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування доводів скарги позивач зазначив, що судом при ухваленні рішення не враховано, що відповідачем протягом порушено його право на соціальну допомогу - санаторно-курортне лікування та отримання щорічної разової допомоги як інваліду війни до 5 травня в розмірі, встановленому законом. Суд при ухваленні рішення не врахував положення статей 1166, 1167 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є інвалідом війни 2 групи. Позивач відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Виплати в 2005-2008 роках проведені у відповідності з діючим на час виплати законодавством. Вимоги про стягнення грошової компенсації замість путівки на санаторно-курортне лікування не обґрунтовані, оскільки така компенсація здійснюється особам органами соціального захисту за зареєстрованим місцем проживання особи. Але позивач в Ленінському районі м. Донецька не зареєстрований. З цих же підстав не підлягають задоволенню вимоги про включення позивача до реєстру інформації осіб, які мають право на пільги. Вимоги про відшкодування моральної шкоди безпідставні.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що висновок суду є законним та обґрунтованим.
Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 9 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірах, зокрема інвалідам 2 групи – вісім мінімальних пенсій за віком.
Суд першої інстанції встановив і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є інвалідом війни 2 групи та відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання одноразової грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня).
Виплати такої допомоги здійснено відповідачем у квітні 2005 року в сумі 300 гр., у квітні 2006 року – 330 гр. відповідно до положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та «Про Державний бюджет України на 2006 рік», які неконституційними не визнавались.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Їх дії по виплаті щорічної грошової допомоги до 9 травня у 2005-2006 роках у вищевказаному розмірі є законними.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за № 6-рп ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом, визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Законом України від 28.12.2007 року № 107-У1 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» визначено, що розмір грошової допомоги, яка виплачується особам, на яких поширюється дія цих законів, щорічно до 5 травня, визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, установлених законом про Державний бюджет України.
Розміри виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2008 році встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Матеріалами справи підтверджується, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня здійснена ОСОБА_1 у квітні 2007 року та квітні 2008 року.
Відмовляючи в позові щодо отримання разової допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки в розмірі меншому, ніж передбачено Законом, суд обґрунтовано виходив з того, що такі виплати були здійснені відповідачем до ухвалення Конституційним Судом України рішень від 09 липня 2007 року № 6-рп та від 22 травня 2008 року № 10-рп.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно в період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року та з 01 січня 2008 року до 21 травня 2008 року Закони України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були чинними та підлягали виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Із дати прийняття рішення Конституційним Судом України особи мають право на виплату допомоги до 5 травня у розмірах, визначених законами «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».
Таким чином, в 2007 та 2008 роках виплата здійснена відповідачем у відповідності з чинним на час виплати законодавством.
Щодо відмови в задоволенні вимог про стягнення компенсації вартості санаторно-курортного лікування, суд обґрунтовано виходив з положень пункту 3 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким передбачено право інвалідів війни на безоплатне позачергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання замість путівки грошової компенсації.
Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсацій визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2 Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785, який був чинним у 2005 році, грошова компенсація виплачується інвалідам війни за місцем їх обліку один раз на два роки з дня звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації за бажанням, якщо ці особи протягом двох років не одержували безоплатних санаторно-курортних путівок.
Грошова компенсація виплачується інвалідам 2 групи – 100 відсотків середньої вартості путівки.
Середню вартість санаторно-курортної путівки визначає Мінпраці за поданням Фонду соціального захисту інвалідів та погодженням з Мінфіном щороку до 15 березня в межах обсягу бюджетних коштів, виділених відповідно до Закону України про Державний бюджет на поточний рік.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач компенсацію за невикористану путівку за період 2004-2005 роки отримав у 2006 році в сумі 200 гр. на підставі Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 15 березня 2006 року № 72.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 187 затверджено новий Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органами праці та соціального захисту населення.
Пунктом 3 Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органами праці та соціального захисту населення регламентовано, що особи, зазначені у пункті 2 цього Порядку, повинні за зареєстрованим місцем проживання перебувати на обліку в органах праці та соціального захисту населення для санаторно-курортного лікування.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що на час розгляду справи позивач у Ленінському районі м. Донецька не зареєстрований.
За таких підстав суд дійшов правильного висновку, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення з управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради грошової компенсації за невикористані санаторно-курортні путівки в 2006-2008 роках не є обґрунтованими.
Вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки спірні правовідносини не передбачають відшкодування такої шкоди. Положення статей 1166, 1167 ЦК України на спірні правовідносини не розповсюджуються.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог в повному обсязі.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 304-1, 307 ч.1 п. 1, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 28 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді