Судове рішення #11225210

Справа 22ц-9320                                   Головуючий у 1 інстанції Кривошеєв Д.А.

Категорія   27                                                  Доповідач Біляєва О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

                                                                                                         

09 вересня 2010 року                         Апеляційний суд Донецької області в складі:

            головуючого             Висоцької В.С.,

            суддів                         Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,

            при секретарі            Огурцовій С.О.,

       

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави за апеляційною скаргою відповідача на рішення Слов’янського міськрайонного суду  Донецької області від 30 квітня 2010 року,

В С Т А Н О В И В :

    Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 30 квітня 2010 року позов задоволено.

Відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

    В обґрунтування скарги апелянт зазначала, що вона визнає наявність заборгованості перед позивачем. Проте суд не зважив, що на час розгляду справи кредитний договір є діючим, оскільки публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПриватБанк) не звертався з вимогами про його розірвання або стягнення заборгованості. Крім того, при ухваленні рішення не враховано, що автомобіль, на яке звернуто стягнення, їй не належить.  

 

    Представник позивача ОСОБА_2 просив відхилити апеляційну скаргу, рішення залишити без змін.

    Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

   

Підставами скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, згідно з пп.3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

 

    Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що 26 грудня 2006 року сторони уклали Кредитний договір на суму 40 тисяч гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22% на рік з кінцевим терміном повернення 26.12.2011 року. В забезпечення виконання зобов’язань за договором сторони уклали договір застави автомобіля ЗАЗ-DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1. Оскільки зобов’язання за кредитним договором не виконуються, вимоги про звернення стягнення на предмет застави є обґрунтованими.

    Однак повністю погодитись з таким висновком суду не можна з наступних підстав.

      Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

    В силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 26 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 (на час укладення договору Тисячникова) укладено письмовий Кредитний договір №  861М-06 (далі – Договір) на строк по 26 грудня 2011 року, за яким Банк зобов’язується надати Позичальникові грошові кошти в сумі 40000 гр., а Позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 22% річних; комісію, винагороду, штраф та пеню  в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором. Виконання зобов’язання забезпечено заставою автотранспорту.

    Зобов’язання ПриватБанку за кредитним договором  позивачем виконані, що не оспорюється сторонами.

    Порушенням зобов’язання, згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Судом встановлено і це визнається ОСОБА_1, що позичальником порушено зобов’язання за договором кредиту, в зв’язку з чим станом на 30 квітня 2009 року утворилась заборгованість в загальній сумі 33123 гр. 96 коп.

Відповідно до вимог статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановивши факт невиконання ОСОБА_1 зобов’язання, забезпеченого заставою, суд задовольнив позовні вимоги ПриватБанку та звернув стягнення на автомобіль ЗАЗ-DAEWOO LANOS реєстраційний номер НОМЕР_1

Однак суд не звернув уваги на те, що 20 травня 2008 року сторони уклали додаткову угоду до договору застави від 26 грудня 2006 року, за яким предметом застави (п. 6) був вищевказаний автомобіль, щодо зміни предмету застави.  

За новою редакцією пункту 6 договору застави предметом застави є автомобіль ЗАЗ-DAEWOO LANOS реєстраційний номер НОМЕР_2 (ас. 17).

Таким чином, суд звернув стягнення на автомобіль, який не є предметом застави.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції зробив висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи, та неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення.

Відповідно до вимог статті 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених  позовних вимог.

Як вбачається з уточненої позовної заяви (ас.41-44), ПриватБанк  просив звернути стягнення на автомобіль ЗАЗ-DAEWOO LANOS реєстраційний номер НОМЕР_1, який не є предметом застави.

За таких підстав апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог публічного  акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 не сплатила судовий збір 165 гр. 62 коп. та не оплатила витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 гр., які підлягають стягненню при ухваленні рішення.

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.2, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

    Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.

    Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області  від 30 квітня 2010 року  скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту:

В позові публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави не сплачені при подачі апеляційної скарги судовий збір 165 гр. 62 коп. (розрахунок 31411537700004; отримувач – місцевий бюджет, м. Донецьк, Ворошиловський район, ЄДРПОУ – 34686537; МФО – 834016; банк – ГУ ДКУ в Донецькій області) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 гр. (розрахунок 31213263700004; отримувач – Державний бюджет, м. Донецьк, Ворошиловський район; ЄДРПОУ – 34686537, МФО – 834016; банк – ГУ ДКУ в Донецькій області).

           Рішення  набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

            Головуючий                      

           Судді

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація