2-1556/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

    8 вересня 2010 року

    Хмельницький міськрайонний суд у складі:

судді – Сарбей В.Л.,

при секретарі – Лоб І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Хмельницький цивільну справу за позовом

ОСОБА_1, 1940 року народження, ОСОБА_2, ОСОБА_1, 1968 року народження, ОСОБА_3, ОСОБА_4

до

ОСОБА_5, Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»

про визнання договору купівлі-продажу частки квартири, кредитного договору, договору іпотеки недійсними, -

в с т а н о в и в :

    Позивачі звернулися до суду з позовом про визнання визнання договору купівлі-продажу частки квартири, кредитного договору, договору іпотеки недійсними, просять визнати договір купівлі-продажу 5/6 частки квартири АДРЕСА_1 від 29.05.2007 року, укладений між позивачами та ОСОБА_5, - недійсним та визнати право спільної сумісної власності позивачів разом з ОСОБА_5 на зазначену квартиру; визнати договір про надання споживчого кредиту № 11162154000 від 30.05.2009 року, укладений між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк», недійсним; визнати договір іпотеки зазначеної квартири від 30.05.2007 року, укладений між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк», недійсним.

    В судовому засіданні позивачі пояснили, що укладений договір купівлі продажу, що оспорюється, був фіктивним і вчинений лише для того, аби ОСОБА_5 зміг отримати кредит. Насправді майно за договором не передавалось і сам договір сторонами не виконувався. Просять позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснивши, що оспорюваному позивачами договору притаманні всі ознаки фіктивного правочину, визначені ст. ст. 234, 216 ЦК України, а оскільки такий право чин не породжує інших юридичних наслідків, крім пов’язаних з його недійсністю, тому кожна із сторін за ним повинна повернути іншій все, що отримала на його виконання. З огляду на наведене просить визнати недійсним відповідний договір купівлі-продажу. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, тоді як він укладений всупереч вимогам законодавства в іноземній валюті – доларах США. Тому просить визнати недійсним договір споживчого кредиту. Надалі, відповідно до ст. 548 ЦК України, недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Тому просить визнати недійсним відповідний договір іпотеки, що оскаржується позивачами.

    Відповідач ОСОБА_5, будучи належно повідомленим про час та місце судового розгляду справи, в останні судові засідання повторно не з’явився. За таких обставин суд вважає за можливе справу по суті розглянути за відсутності відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні.

    Представник відповідача АКІБ «УкрСиббанк» в судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив. За таких обставин суд вважає за можливе справу по суті розглянути за відсутності представника відповідача АКІБ «УкрСиббанк» в судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів, постановивши заочне рішення.

    До участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог – приватного нотаріуса Гусєву Л.В., яка в судовому засіданні пояснила, що проти задоволення позову не заперечує.

    Заслухавши позивачів, їх представника, третю особу,   дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження, позов необхідно задовольнити частково з наступних мотивів.

Судом встановлено, що позивачі та відповідач ОСОБА_5 є однією родиною і 20.01.1998 року приватизували на шістьох осіб квартиру АДРЕСА_1, внаслідок чого набули право власності на неї без визначення часток кожного з них у набутому майні.

Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

29.05.2007 року між позивачами та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу 5/6 частин квартири, зазначений договір посвідчено нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Гусєвою Л.В. Внаслідок укладення вказаного договору ОСОБА_5 набув у власність всю квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Проте фактично кошти позивачам набувачем не сплачувались, а відчужувачами їх частки в квартирі не виділялись в натурі і насправді відповідачу не відчужувались. Позивачі продовжують проживати в АДРЕСА_1, володіти нею та користуватись.  

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою.  

Таким чином, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів суд дійшов висновку, що між позивачами та відповідачем ОСОБА_5 було укладено фіктивний договір купівлі-продажу 5/6 квартири, оскільки його було укладено ними без наміру фактичної передачі правомочностей власника – володіння, користування та розпорядження зазначеною квартирою – від позивачів до відповідача.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним і визнається судом недійсним.

Тому зазначений договір належить визнати недійсним.

Крім того, 30.05.2007 року між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк» в особі відділення № 303 АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11162154000, згідно якого АКІБ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_5 кредит терміном на 20 років в сумі 30000 доларів США за курсом НБУ на день укладення договору з обов’язком щомісячно сплачувати відсотки в доларах США за користування ним.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оспорюваний договір про надання споживчого кредиту підписаний обома сторонами, що свідчить про їх обізнаність з умовами договору і згоду з його умовами, сторонами була погоджена валюта, в якій видано кредит - у доларах США. З часу підписання договору про надання споживчого кредиту банком виконані свої зобов’язання і ОСОБА_5 передана обумовлена у договорі сума кредиту. На виконання своїх зобов’язань відповідачем ОСОБА_5 також певний час виконувався графік погашення кредиту, залишок неповернутого кредиту складає станом на 13.10.2009 року 26547,55 доларів США.

Право банку здійснювати видачу кредитів в іноземній валюті визначено на законодавчому рівні і регулюється Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про Національний банк України», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якими дозволяється зазначена діяльність за наявності виданої Національним банком України ліцензії.

Таку ліцензію, видану Національним банком України, від 14.12.2001 р. № 75 та письмовий дозвіл від 19.11.2002 р. № 75-2 на право здійснювати операції з валютними цінностями відповідач АКІБ «УкрСиббанк» має.

Доводи позивачів про необхідність мати індивідуальну ліцензію не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суперечать положенням ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», оскільки індивідуальні ліцензії видаються на здійснення разової валютної операції і лише на період, необхідний для здійснення такої операції; індивідуальні ліцензії видаються на операції з наданням і одержанням резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Але на даний час не встановлено обмежень щодо суми і строків кредитів у іноземній валюті. Відповідно до п. 5.3 Положення про порядок видачі банками банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001 р. № 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій. Згідно з п. 2.3 цього Положення, за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.

Тому в цій частині позову, а саме в задоволенні позовних вимог про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним – позивачам слід відмовити.

Надалі, в якості засобу забезпечення вище вказаного договору про надання споживчого кредиту між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк» в особі відділення № 303 АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір іпотеки від 30.05.2007 року, предметом якого є іпотека квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.2. Договору іпотеки від 30.05.2007 року, іпотекою забезпечується виконання грошових зобов’язань Іпотекодавця за Договором про надання споживчого кредиту № 111621540000 від 30.05.2007 року.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 1 Закону України „Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть  бути  один  або  декілька  об'єктів нерухомого майна за таких умов:

?   нерухоме майно  належить  іпотекодавцю на праві власності (або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація);

?   нерухоме майно  може  бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

?   нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частина об'єкта  нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права  власності  на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку», майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право  передати  в  іпотеку  свою частку  в  спільному  майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї  як  на окремий об'єкт нерухомості.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Оскільки ОСОБА_7, що є іпотекодавцем за вказаним договором, не є власником майна, переданого в іпотеку, внаслідок того, що за фіктивним договором купівлі-продажу 5/6 квартири НОМЕР_1 не набув, а1/6  частка, насправді належна йому, від квартири НОМЕР_1, не могла бути передана в іпотеку без згоди всіх співвласників або виділення її в натурі, а таких виділення частки в натурі і згоди всіх співвласників отримано не було, - тому зміст вказаного договору іпотеки, що оспорюється позивачами, суперечить актам цивільного законодавства і з цієї підстави його також необхідно визнати недійсним.  

На підставі наведеного та керуючись ст. 10, 15, 60, 88, 255 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 216, 234, 365, 368, 370, 546, 548 ЦК України, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку», -

ВИРІШИВ:

    Позов задовольнити частково.

    Визнати договір купівлі-продажу 5/6 частки квартири НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 від 29.05.2007 року, укладений між ОСОБА_1, 1940 року народження, ОСОБА_2, ОСОБА_1, 1968 року народження, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, недійсним, залишивши право спільної сумісної власності на квартиру НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, 1940 року народження, ОСОБА_2, ОСОБА_1, 1968 року народження, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

    Визнати договір іпотеки, укладений між ОСОБА_5 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» 30.05.2007 року, - недійсним.

    В задоволенні решти позовних вимог - відмовити

    Мотивувальна частина рішення виготовлена 14.09.2010 року.

    Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

    Суддя: