АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2010 року м. Сімферополь
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді: Білоусової В.В,
суддів: Дралла І.Г, Сінані О.М,
при секретарі: Іванові О.К,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації», КП «Ремонтно – експлуатаційна організація №2», третя особа - Перша Ялтинська державна нотаріальна контора про визнання недійсним змін умов договору найму жилого приміщення, визнання недійсною приватизації та свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання недійсною реєстрації квартир, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 17 травня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації», КП «Ремонтно–експлуатаційна організація №2», третя особа - Перша Ялтинська державна нотаріальна контора про визнання недійсним змін умов договору найму жилого приміщення, визнання недійсної приватизації та свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання недійсної реєстрації квартир.
Вимоги мотивовані тим, що розділ особистих рахунків на квартиру було проведено в її відсутність без її відома та згоди та внаслідок цього розділу були відкриті окремі особисті рахунки на дві квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які потім були приватизовані її батьками без її згоди, чим порушені її житлові права, а після цього квартира НОМЕР_2 була продана матір’ю відповідачу ОСОБА_3 Вважає, що оскільки первинно були порушені її житлові права при розділі особистих рахунків на квартиру, то всі наступні рішення стосовно приватизації квартир та їх відчуження є незаконними.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 17 травня 2010 року та додатковим рішенням від 24 червня 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Скасовано свідоцтво №5468-ІІІ від 13.03.2002 року, яке видане відповідно розпорядженню №2141 від 13.03.2002 року виконкомом Ялтинської міської Ради про право власності на квартиру АДРЕСА_1 літ. «Б» в м. Ялта. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено за їх необґрунтованістю.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 та ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та просять ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду в оскарженої частині постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що вони не обґрунтовані та не засновані на законі, оскільки ОСОБА_3 є добросовісним набувачем нерухомого майна і відповідно до правил статті 145 ЦК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у нього не може бути витребуване спірне майно, яке складає квартиру НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1. Крім того суд виходив з того, що розділяючи лицеві рахунки на спірну квартиру права позивачки не були порушені, оскільки вона залишилася в лицевому рахунку разом з батьком і мала право на приватизацію частки квартири.
Проте, цілком погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.
Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до правил статті 103 ЖК України, договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача, членів його сім’ї і наймодавця.
Судом встановлено, що квартира НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 складалася з чотирьох жилих кімнат загальною площею 69, 5 кв.м. Наймачем зазначеної квартири був ОСОБА_6, а разом з ним в квартири проживали та були прописані його дружина ОСОБА_5, повнолітня донька ОСОБА_2 та неповнолітня донька ОСОБА_7.
У період відсутності ОСОБА_8 на території України без її згоди було змінено договір найму спірної квартири і відкрити окремі лицеві рахунки на квартиру НОМЕР_2 загальною площею 27,6 кв.м. наймачем якої стала ОСОБА_5 та квартиру НОМЕР_1 наймачем якої став ОСОБА_6 та разом з яким в квартирі залишилися прописаними дві його доньки.
Таким чином, судом безперечно встановлено на підставі почеркознавчої експертизи та сукупності інших доказів, що змінення договору найму спірної квартири відбулося в порушення статті 103 ЖК України без згоди ОСОБА_2 та є незаконним, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.
В подальшому квартиру НОМЕР_2 приватизувала ОСОБА_5, а квартиру НОМЕР_1 приватизували ОСОБА_6 та дві його доньки але судом безперечно встановлено на підставі дослідження доказів у справі, що ОСОБА_8 з 19 лютого 2002 року по 14 серпня 2002 року працювала в Японії і не давала згоду на приватизацію квартири від її імені. Доручення на здійснення від її імені будь-яких дій з квартирою в матеріли справи не надано.
Згідно з правилами ч.2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» наймач житлового приміщення та повнолітні члени його сім’ї повинні особисто звертатися до органу приватизації із заявами про приватизацію жилого приміщення.
Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи підпис на заяві про передачу у власність квартири НОМЕР_1 виконана на ОСОБА_8, а іншою особою.
Таким чином приватизація як квартири НОМЕР_1 так і квартири НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 проведені з порушенням вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» і є незаконною, у зв’язку з чим приватизація зазначених квартир та свідоцтва про право власності на ці квартири підлягають визнанню недійсними та скасуванню.
В зазначений частині позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними у встановленому статтями 10, 60 ЦПК України порядку та підлягають задоволенню.
Разом з тим, позовні вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 від 20 червня 2002 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, повернення сторін у первинне становище не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
За змістом статті 48 ЦК України (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) по недійсній угоді кожна з сторін зобов’язана повернути все отримане по угоді, а при неможливості повернути отримане в натурі відшкодувати його вартість грошима.
Згідно статті 145 ЦК України (в редакції 1963 року), якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншім шляхом.
Відповідно до ч.5 статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується.
У даному випадку суду не надано безперечних та переконливих доказів того, що ОСОБА_3 знав або міг знати, що ОСОБА_5 приватизувала спірну квартиру з порушенням вимог чинного законодавства та не мала права відчужувати її, тобто з матеріалів справи вбачається, що він є добросовісним набувачем і спірну квартиру у нього можна витребувати тільки шляхом пред’явлення віндикаційного позову і лише у випадках зазначених в статті 145 ЦК України в редакції 1963 року, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу квартири.
В даній справі позовні вимоги заявлені про визнання договору купівлі-продажу недійсним і витребування майна шляхом повернення сторін в первинне становище.
Оскільки ОСОБА_3 є добросовісним набувачем майна то позовні вимоги ОСОБА_7 до нього з правових підстав, які заявлені в позовній заяві, задоволенню не підлягають.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ухвалено з порушенням норм матеріального права, а в частині задоволення позовних вимог не з тих висновків, які на думку суду апеляційної інстанції є підставою для задоволення позову, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цілому за правилами статті 309 ч.1 п.3,4 ЦПК України з ухваленням нового рішення відповідно до вищевикладеного.
Додаткове рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 24 червня 2010 року є невід’ємною частиною судового рішення у справі та не може існувати в правовій природі окремо від нього, у зв’язку з чим воно теж підлягає скасуванню.
На підставі статті 103, 104 ЖК України, статті 48 Закону України «Про власність», статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», статі 145 ЦК України 1963 року, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів , -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 17 травня 2010 року та додаткове рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 24 червня 2010 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати незаконними зміни умов договору найму між КП «РЕО-2» і ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8 на квартиру НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, а також укладання з ОСОБА_6 і ОСОБА_5 окремих договорів найму на квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1.
Визнати недійсним і скасувати приватизацію і свідоцтво про право власності на житло №5468-ІІІ від 13.03.2002 року видане виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради на підставі розпорядження №21-п від 13.03.2002 року на квартиру НОМЕР_1 літ. «Б» в будинку АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9.
Визнати недійсним і скасувати приватизацію і свідоцтво про право власності №5476-ІІІ від 26.03.2002 року видане виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради на підставі розпорядження №74-п від 26.03.2002 року на квартиру НОМЕР_2 літ. «Б» в будинку АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_5.
В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді : Дралло І.Г. Білоусова В.В. Сінані О.М.