Копія:
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц- 2228 - 2010 р. Головуючий у суді першої
інстанції: Логвинова О. В.
Доповідач: Чернов С.І .
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року травня місяця 06 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого : судді Чернова С.І.
Суддів: Прядкіної О.В., Пилипчук Л.І.
при секретарі - Ткаченко Т.І.
з участю адвокатів -
позивача –
представника позивача -
відповідача -
представника відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві на рішення Київського районного суду м. Полтави Полтавської області від 30 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про нарахування недоплаченої допомоги дитині війни,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Київського районного суду м. Полтави Полтавської області від 30 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволені частково.
2
Постановлено визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві протиправною в частині не нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_2 передбаченого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”, та провести відповідні виплати з 07 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві просить рішення скасувати з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з 01 січня 2008 року і по теперішній час ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” діє у редакції ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Окрім того, з 22 травня 2008 року є чинною постанова Кабінету Міністрів України №530, якою встановлені конкретні розміри підвищення до пенсії для осіб, які мають статус дитини війни.
Судом не взято до уваги, що органи Пенсійного Фонду України вправі здійснювати виплати лише у межах коштів, отриманих з Державного бюджету України на такі цілі, а у 2007 році бюджетні кошти не виділялися і що висновок суду про застосування величини мінімальної пенсії за віком згідно Закону України „Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування” для обрахування підвищення пенсії дітям війни є помилковим та таким, що суперечить закону.
3
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах приходить до висновку, що скарги слід відхилити.
Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції із додержанням норм процесуального права встановлено, що позивач ОСОБА_2 є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та відповідно до ст.6 вказаного Закону має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов суд першої інстанції обгрунтовано виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов’язку по здійсненню позивачу ОСОБА_2 доплати до пенсії, на підставі ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з 09.07.2007р.по 31.12.2007р. та з 22.05.2008року по 30.09.2009 року.
При цьому, висновки суду обгрунтовуються рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, якими визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” та п.п.41 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Такий висновок суду є правильним, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком.
4
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки вище зазначеними рішеннями Конституційного Суду України визнавалися неконституційними положення Законів, якими зупинялась дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і відповідно, з дня ухвалення рішення, вони втрачали чинність і не підлягали застосуванню.
За таких обставин, вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що відповідач як орган, уповноважений призначати та виплачувати пенсії та доплати до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і здійснити позивачу належні нарахування (за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не провів, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Враховуючи, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав або встановлював інший розмір, немає, тому, колегія суддів вважає законним і обгрунтованим застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень даної статті.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008року визнано неконституційними положення п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а саме редакція ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, передбачена вище наведеним Законом про держбюджет на 2008рік, отже з цього дня вона втратила чинність і не підлягала застосуванню.
За таких обставин, безпідставними вважає колегія суддів, посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що розмір підвищення до пенсії позивачу в 2008році повинен виплачуватись, не відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008року № 530.
Обгрунтовано не взято до уваги судом першої інстанції посилання відповідача на правомірність своїх дій по нездійсненню належних доплат позивачу, як дитині війни, через відсутність бюджетних коштів для цієї мети, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається .
5
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання його коштів, оскільки судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
За таких обставин суд першої інстанції, правильно застосувавши норми матеріального права( ст. ст. 64, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”), дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Постановлене у справі судове рішення є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.
З огляду на викладене апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві слід відхилити, а рішення суду першої інстанції від 30 грудня 2009 року - залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави Полтавської області від 30 грудня 2009 року - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
ГОЛОВУЮЧИЙ - суддя - підпис
СУДДІ - підписи
Згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області: С.І.Чернов