Справа № 2 – 2761/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2010 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Дурасової Ю.В.,

при секретарі – Крутій Ю.В.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про повернення боргу, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2   про повернення боргу та штрафних санкцій і в обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що 01.08.2008 року вона надала відповідачу в борг 2300 грн., в підтвердження даної суми боржником була складена розписка, в якій відповідач зобов’язався повернути борг до 01.01.2009 року. Однак в зазначений термін борг не повернув, став уникати зустрічі з нею, добровільно повертати борг не бажає на її звернення про повернення боргу не реагує. Вважає, що відповідач повинен повернути борг 2300 грн. з урахуванням 3% річних, що відповідають 97 грн.54 коп. та витрати у справі 51 грн. – судовий збір та 120 грн. – ІТЗ. При складанні позову вона сплатила 220 грн. адвокату, які також просить стягнути з відповідача на її користь.

У судовому засіданні позивач – ОСОБА_1, позов підтримала, підтвердивши доводи, викладені в позовній заяві, не заперечував проти ухвалення рішення в заочному порядку. Суду пояснила, що відповідач надав розписку, згідно якої взяв в борг 2300 грн., зобов’язався повернути до січня 2009 року, однак до цього часу свій обов’язок не виконав. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача борг з урахуванням 3% річних, а також витрати у справі.

Відповідач – ОСОБА_2   у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки. Позивач не заперечував проти ухвалення рішення в заочному порядку, тому суд, на підставі ст. 224 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з’ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства,  оцінивши докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України,  суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

У судовому засіданні встановлені наступні факти, обставини та відповідні правовідносини, які регулюються ЦК України.

У судовому засіданні встановлено, що  01.08.2008 року позивач надала відповідачу в борг 2300 грн., в підтвердження даної суми боржником була складена розписка, в якій він зобов’язався повернути борг до 01.01.2009 року. Однак в зазначений термін відповідач борг не повернув.

Вказані обставини підтверджуються розпискою.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі того, що Судом встановлено, що діями відповідача були порушені права позивача, суд дійшов висновку, що порушене право позивача, підлягає захисту шляхом повернення грошових коштів  в розмірі 2300грн. та 3% річних від простроченої суми, що становить 97 грн. 54 коп., на загальну суму 2397 грн. 54 коп.

У відповідності до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

У відповідності зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 1 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до п. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з у рахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший процент договором або законом не встановлений.

Таким чином суд дійшов висновку задовольнити вимогу позивача про стягнення суми боргу з урахуванням 3% річних.

Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача витрат, пов’язаних з правовою допомогою в розмірі 220 грн., суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню на таких підставах.

Частина 2 ст. 59 Конституції України визначає, що для надання правової допомоги при вирішенні справ в судах та інших державних органах діє адвокатура. Однак правову допомогу учасникам  судового процесу можуть надавати також інші спеціалісти в галузі права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 79 ЦПК України, видами судових витрат є судовий збір та витрати, пов’язані з розглядом справи. В силу ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат пов’язаних з розглядом справи, належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду; витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи. Відповідно до ст. 56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до матеріалів справи між позивачем та особою, що складала позовну заяву не укладено договір про надання правової допомоги. Також позивач заяву про залучення у справу особу, що надає правову допомогу не надавала.

Відповідно до затверджених Постановою КМУ від 27.04.2006 року № 590 «Граничних розмірів компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», витрати на оплату правової допомоги компенсуються з урахуванням часу роботи особи, яка надає правову допомогу. При цьому суд враховує, що процесуальний статус особи яка надає правову допомогу, передбачений ст. 56 ЦПК України, та не збігається з правовим статусом представника сторони, а також особи, що складала позовну заяву, тому складання позовної заяви за своєю суттю не є наданням правової допомоги, що відбувається в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Тому суд не вбачає можливості задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 220 грн.  

Таким чином суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, щодо повернення боргу, таким чином, суд, вважає що позов підлягає частковому задоволенню в межах вимог стягнення боргу та 3% річних.

Також, з відповідача, на підставі ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 51грн.00коп., а на підставі ст. 81 ЦПК України, витрати по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 610-612, 623, 625, 1046, 1047-1050 ЦК України, ст. 8, 10, 11, 81, 88, 208, 212, 214, 215, 224 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про повернення боргу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, грошові кошти у розмірі 2300грн. 00 коп. згідно розписки від 01.08.2008 року та 3% річних від простроченої суми  97,54 грн., а також  витрати по сплаті судового збору у розмірі 51грн.00коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120грн.

В інших вимогах відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.    

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                         Ю.В. Дурасова