БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                    Справа № 2 – 430/2010 року                                                                                                    

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    10 серпня 2010 року                                                                 м. Бершадь

    Бершадський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді  Глушка І.В., за участю секретаря Янчука О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бершадь цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Вінницької філії до ОСОБА_1 про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Вінницької філії про визнання недійсним пункту 4.4. кредитного договору №1326 від 23.11.2006 року, суд –

                                                        встановив:

           ВАТ ВТБ Банк в особі Вінницької філії звернулося в суд із  позовом  до ОСОБА_1 про стягнення боргу  стверджуючи, що 23.10.2006   року ВАТ ВТБ Банк в особі Вінницької філії та  ОСОБА_1 уклали кредитний договір №1326, за умовами якого Банк надав відповідачу в  строк до 23.10.2009 року споживчий кредит у національній валюті України на загальну суму 360000 грн. 00 коп. із розрахунку 18,5 % річних за час фактичного користування кредитом, а відповідач зобов'язалася повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування ним і виконати свої зобов'язання згідно даного договору у повному обсязі.  Однак,  ОСОБА_1  свої зобов’язання не виконала в повному обсязі  і на даний час за нею утворилась заборгованість в сумі 177860 грн. 68 коп.  з яких: непогашений кредит—160161 грн. 22 коп.  сума заборгованості за кредитом з урахуванням індексів інфляції, 16160 грн. 71 коп.--сума заборгованості по сплаті процентів з урахуванням індексу інфляції, 1358,75—сума пені за несвоєчасну сплату за користування кредитом, і оскільки боржник   в  добровільному порядку не бажає сплатити вищевказані кошти, ВАТ ВТБ Банк в особі Вінницької філії вимушене звернутись в суд з даним позовом і просить постановити рішення суду, яким стягнути  з ОСОБА_1 заборгованість по кредиту в сумі 177680 грн. 68 коп. та судові витрати в сумі 1820 грн. 00 коп.

        В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав заявлений позов і просить його задовольнити.

       ОСОБА_1 звернулась в суд позовом до Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Вінницької філії про визнання недійсним пункту 4.4. кредитного договору №1326 від 23.11.2006 року стверджуючи, що 23.10.2006   року вона та ВАТ ВТБ Банк в особі Вінницької філії уклали кредитний договір №1326, за умовами якого Банк надав їй в  строк до 23.10.2009 року споживчий кредит у національній валюті України на загальну суму 360000 грн. 00 коп. із розрахунку 18,5 % річних за час фактичного користування кредитом.

    Відповідно до п.4.4 вказаного договору за управління кредитом, Позичальник зобов’язаний сплатити Банку грошові кошти в розмірі 0,75% від суми кредиту в гривнях на рахунок 61113901008 в день підписання Кредитного договору. Вважає даний пункт Договору незаконним, таким, що перечить чинному законодавству і просить його скасувати, оскільки згідно п.3.6 «Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» затверджених постановою правління Національного Банку України  10.05.2007 року № 168, банки не мають  права встановлювати платежі, які сплачуються на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь.

    В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав позов і просить його задовольнити.

          Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши докази наявні в матеріалах справи суд прийшов до висновку:

        Позов Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Вінницької філії до ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити із наступних підстав:

         Із кредитного договору №1326 вбачається, що 23.10.2006   року ВАТ ВТБ Банк в особі Вінницької філії та  ОСОБА_1 уклали кредитний договір №1326, за умовами якого Банк надав відповідачу в  строк до 23.10.2009 року споживчий кредит у національній валюті України на загальну суму 360000 грн. 00 коп. із розрахунку 18,5 % річних за час фактичного користування кредитом, а відповідач зобов'язалася повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування ним і виконати свої зобов'язання згідно даного договору у повному обсязі.  Однак,  ОСОБА_1  свої зобов’язання не виконала в повному обсязі  і на даний час за нею утворилась заборгованість в сумі 177860 грн. 68 коп.  з яких: непогашений кредит—160161 грн. 22 коп.  сума заборгованості за кредитом з урахуванням індексів інфляції, 16160 грн. 71 коп.--сума заборгованості по сплаті процентів з урахуванням індексу інфляції, 1358,75—сума пені за несвоєчасну сплату за користування кредитом, яку вона не бажає погасити в  добровільному порядку.

           Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

       А тому з ОСОБА_1 слід стягнути солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Вінницької філії  заборгованість по кредиту в сумі 177680 грн. 68 коп. та судові витрати в сумі 1820 грн. 00 коп.

    В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Вінницької філії про визнання недійсним пункту 4.4. кредитного договору №1326 від 23.11.2006 року слід відмовити із наступних підстав:

    Відповідно до п.4.4   договору №1326 від   23.10.2006    укладеного між ОСОБА_1 та   Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк в особі Вінницької філії  за управління кредитом, Позичальник зобов’язаний сплатити Банку грошові кошти в розмірі 0,75% від суми кредиту в гривнях на рахунок 61113901008 в день підписання Кредитного договору.

      ОСОБА_1 вважає вказаний пункт  договору неправомірним, посилаючись на п.3.6 «Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» затверджених постановою правління Національного Банку України  10.05.2007 року № 168, відповідно до якого банки не мають права встановлювати платежі, які сплачуються на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь.

    Однак як видно із копії кредитного договору №1326, наданої Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк в особі Вінницької філії він був укладений 23.10.2006 року, а «Правила надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»  були затверджені постановою правління Національного Банку України після укладення між Банком та ОСОБА_1 договору-- 10.05.2007 року. А тому п.4.4 кредитного договору №1326 від 23.10.2006 року не суперечить чинному законодавству.

        На підставі ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, керуючись ст. 526, 553, 554, 610, 611, 612, 629 ЦК України

вирішив:

    Позов Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Вінницької філії до ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Вінницької філії 177680 грн. 68 коп.   заборгованості по кредитному договору та 1820 грн. судових витрат.

    В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Вінницької філії про визнання недійсним пункту 4.4. кредитного договору №1326 від 23.11.2006 року відмовити.

    Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Вінницької області через Бершадський районний суд.

Суддя: