Справа № 22 -16287 Головуючий у 1 інстанції:Апалькова.О.М.
категорія: Доповідач: Резникова Л.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Бугрим Л. М.
суддів: Резникової Л.В., Баркова В. М.
при секретарі: Хачатрян А. С.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Жданівського міського суду Донецької області від 30 липня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 – про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП,-
у с т а н о в и в :
До апеляційного суду звернулася відповідачка з апеляційною скаргою на рішення суду, яким було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 , стягнуто на її користь з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 31471,15 грн., моральну шкоду в розмірі 500 грн., судовий збір у сумі 319,71 та витрати на інформаційно технічне забезпечення в сумі 120 грн. .
Суд першої інстанції виходив з того, що 7 грудня 2009 року на пр..Забойщіков,44 в м.Єнакієве Донецької області сталося ДТП за участю автомобілів «HYUNDAI SONATA» державний номер НОМЕР_1 власник та водій якого ОСОБА_1 та «HYUNDAI SONATA» ЗНГ державний номер НОМЕР_2, власник якого є позивачка. В наслідку ДТП яке сталося з вини відповідачки , було пошкоджено автомобіль, належний ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд, оскільки вважає його незаконним.
Зокрема, суд не врахував, що розмір заподіяної шкоди більш ніж встановлено звітом страхового експерта і який страховою установою позивачці відшкодований .
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду змінити, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що 7 грудня 2009 року біля 15 год40 хв. на пр..Забойщіков,44 в м.Єнакієве Донецької області сталося ДТП за участю автомобілів «HYUNDAI SONATA» державний номер НОМЕР_1 власник та водій якого ОСОБА_1 та «HYUNDAI SONATA» ЗНГ державний номер НОМЕР_2, власник якого є позивачка. В наслідку ДТП яке сталося з вини відповідачки , було пошкоджено автомобіль, належний ОСОБА_4 . Вина ОСОБА_1 підтверджена постановою Жданівського міського суду від 22 січня 2010 року, згідно якої у відповідності з ст..124 КпАП України вона притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.29)
Відповідно до ст..61 ч.4 ЦПК України постанова суду по адміністративній справі, що набрала законної сили, обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, відносно якої винесено постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони даною особою.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що дорожньо-транспортна подія сталася за вини ОСОБА_1 є вірним.
Апеляційний суд також вважає обґрунтованим висновок про наявність заподіяної позивачці матеріальної шкоди, яка підтверджена висновком спеціаліста Любченко В.І., який був допитаний в суді першої інстанції в якості експерта.
Згідно з висновком експертного авто-товарознавчого дослідження від 22 березня 2010 року вартість відновлювальних робіт без фізичного зношення автомобіля позивача складає 66409,96 грн., а обсяг матеріальної шкоди власнику транспортного засобу «HYUNDAI SONATA» ЗНГ державний номер НОМЕР_2 складає 51102 грн.87коп. (а.с.5-13)
Ст.1192 ЦК України передбачає способи відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілого, де , враховуючи обставини справи, суд за вибором потерпілого може зобов"язати особу, яка спричинила шкоду, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі.
З роз»яснень, які містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» з подальшими змінами та доповненнями, вбачається, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 13.04.2010 року отримала страхову виплату у сумі 20731,72 грн., суд прийшов до вірного висновку, що решту суми у відповідності з ч.1ст.1188 ЦК України належить стягнути з винної особи.
Суд також з посиланням на вимоги ст..ст.23,1167 ЦК України прийшов до обґрунтованого висновку про заподіяння позивачці моральної шкоди і з врахуванням обставин справи, матеріальне становище сторін, тяжкість наслідків, характер правопорушення, глибину душевних страждань, позбавлення позивача можливості реалізації своїх прав та користування належним їй майном та вимоги розумності і справедливості вірно визначив розмір заподіяної шкоди.
Щодо висновків суду про відшкодування вартості авто технічного дослідження в сумі 850 грн. , то рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає нормам матеріального права, що відповідно до вимог п.4ч.1ст.309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення і ухвалення в цій частині нового рішення.
Статтею79 ЦПК України передбачені види судових витрат, які розширеному тлумаченню не підлягають. Нормами зазначеної статті не передбачені судові витрати за дослідження спеціаліста, тому суд безпідставно стягнув зазначену суму з відповідача. З огляду на вищевказане рішення суду в цій частині належить скасувати і відмовити позивачці у відшкодування витрат, пов*язаними з проведенням дослідження спеціаліста..
В решті – рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314 ЦПК України, апеляційний суд ,-
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Жданівського міського суду Донецької області від 30 липня 2010 року в частині стягнення матеріальної шкоди змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 30 621 грн. 15 коп.
В задоволенні позову в частині відшкодування витрат на проведення дослідження спеціаліста в сумі 850 грн. відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання законної сили цім рішенням.
Судді:
або
Справа № 22- 16270 Головуючий у 1 інстанції: Мінаєв І.М.
категорія: Доповідач: Резникова Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Вступна та резолютивна частина
3 вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Рибалко Л.І.
суддів: Резникової Л.В..
при секретарі:
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6
на рішення Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_6 до ЗАТ «Зевс Кераміка « треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8 – про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП,-
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд ,-
УХ В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково
Рішення Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2010 року скасувати.
Стягнути з закритого акціонерного товариства «Зевс Кіраміка» на користь ОСОБА_6 віти Анатолівни у відшкодування матеріальної шкоди 10476 грн.23коп., у відшкодування моральної шкоди 400 грн., витрати за проведення авто технічної експертизи в розмірі 187 грн.80коп., витрати на юридичну допомогу в розмірі 1000 грн., судовий збір у розмірі 113грн.20коп, іитрати на інформаційно технічне забезпечення в розмірі 60 грн.. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з набрання законної сили цим рішенням.
Судді:
Справа № 22- 16194 Головуючий у 1 інстанції: Батманова В.В.
категорія:44 Доповідач: Резникова Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого:
суддів: Резникової Л.В..
при секретарі:
за участю: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12 , третьої особи Комунальне підприємство «Ремонтник»
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13
на рішення Куйбишевського районного м.Донецька від 29 червня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12 , третя особа Комунальне підприємство «Ремонтник» про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та за позовом ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12 до ОСОБА_9 Комунального підприємства «Ремонтник» про усунення перешкод в користуванні квартирою, про зміну договору найму житлового приміщення,-
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
ВСТАНОВИВ:
У липні 2009 року позивач звернувся до суду з цим позовом, обґрунтувавши свої вимоги тим, що почав своє проживання спірній квартирі,як переселенець з аврійого будинку. На підставі рішення Куйбшевського районної ради народних депутатів м.Донецька від 22.12.2000 року за №1144 позивачу на склад сім*ї із 4 осіб , троє з яких є відповідачами по справі був виданий ордер на право подальшого проживання трьохкімнатною квартирою АДРЕСА_1. При цьому відповідачі до спірної квартири ніколи не вселялися .13 травня 2002 року шлюб між позивачем та відповідачкою ОСОБА_10 було розірвано. Відповідачі весь час проживають у батьків ОСОБА_10. позивач несе витрати по утриманню квартири і має намір одружитися, при цьому відповідачі не бажають виписуватися з квартири. Посилаючись на те , що відповідачі з 2001 року не проживають в спірній квартирі без поважних причин, позивач просив визнати їх такими, що втратили право користування спірним приміщенням.
Відповідачі даний позов не визнали та звернулися до суду з позовом до ОСОБА_9 Комунального підприємства «Ремонтник» про усунення перешкод в користуванні квартирою, про зміну договору найму житлового приміщення, обґрунтувавши свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_10. У 1996 році зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , в 2001 році останньому була надана спірна квартира на родину з чотирьох осіб. У спірній квартирі всі мешкали постійно, проте у зв*язку з тим, що відповідач не працював, зловживав спиртними напоями , у 2002 році шлюб між ними було розірвано. В 2005 році позивачі сплатили заборгованість по комунальним платежам, крім того вжили заходи для обміну квартири. В зв*язку з тим, що проживання разом з відповідачем було неможливим , вони вимушені були переїхати тимчасово проживати до будинку батьків ОСОБА_10. Скориставшись цим, відповідач зміним замки і пустив до квартири квартирантів. Посилаючись на те, що вони не мали змоги проживати в спірній квартирі з поважних причин, вони просили задовольнити їх позов.
Рішенням Куйбишевського районного м.Донецька від 29 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням задоволено , а у задоволені позову ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12 до ОСОБА_9 Комунального підприємства «Ремонтник» про усунення перешкод в користуванні квартирою, про зміну договору найму житлового приміщення- відмовлено
В апеляційній сказі відповідачі ч просять скасувати вказане судове рішення та постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволені позову , оскільки висновок суду є не вірним , а постановлене рішення таким , що не відповідає нормам матеріального права .
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд ,-
УХ В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13 відхилити.
Рішення Куйбишевського районного м.Донецька від 29 червня 2010 року
залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Судді:
Апеляційний суд вважає, що скарга позивача задоволенню не підлягає з таких підстав
Відмовляючи у задоволені позову, суд , вірно встановивши обставини справи , прийшов до обґрунтованого висновку , що відповідачі не проживають у спірному будинку з 1990 року, з цього часу вони живуть за адресою АДРЕСА_2.
Такий висновок суду відповідає обставинам та матеріалам справи, з якої вбачається, що дійсно позивач є власником жилого будинку АДРЕСА_3. Крім нього в його будинку зареєстровані відповідачі - його дочка з чоловіком та сином, які у судовому засіданні визнали позовні вимоги і підтвердили той факт , що з1990 року живуть за адресою АДРЕСА_2. .
Відповідно з ч.1ст.60 , ч.4ст.179ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .У разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи, що відповідачі визнали позовні вимоги, з врахуванням того факту, що вони з 1990 року не проживають у спірному будинку , на підставі вимог ст..163, 71,72 ЖК України суд прийшов до обґрунтованого висновку про визнання їх такими, що втратили право користування жилою площею в будинку АДРЕСА_3 .
Посилання відповідачів на те, що вони весь цей час приходили і доглядали своїх хворих батьків, а також той факт, що вони інколи ночували в спірному будинку, охороняючи його під час відсутності батьків , не є тим фактом, який підтверджує, їх проживання в цьому будинку.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірна квартира АДРЕСА_1 була надана позивачу на підставі ордера на жиле приміщення від 25 квітня 1986 року на сім'ю у складі трьох осіб. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано 20 листопада 1997 року. Позивач із поважних причин не мешкає у квартирі, оскільки ОСОБА_2 у 2007 році замінила замки від вхідних дверей, тому ОСОБА_1 змушений був звернутися до органів внутрішніх справ із заявою про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, а потім до суду з указаним позовом.
Виділення позивачу кімнати площею 11,6 кв. м значно погіршить житлові умови відповідачів, тому суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зміну договору найму.
Проте з висновками судів погодитись не можна з таких підстав.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що в 1998 році ОСОБА_1 вибув із квартири АДРЕСА_1, у жилому приміщенні не мешкав. Лише в 2007 році позивач не зміг потрапити до квартири, оскільки ОСОБА_2 замінила вхідні двері та замки.
Позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що з 1998 року до 2007 року він не проживав у квартирі внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 та звертався до компетентних органів із метою усунення перешкод у користуванні квартирою.
Сплата ОСОБА_1 за житлово-комунальні послуги за два місяці не може свідчити про його право користування квартирою АДРЕСА_1.
Сторонами у справі не заперечується, що після 1998 року ОСОБА_1 безперешкодно час від часу з'являвся у квартирі тільки для того, щоб спілкуватися з дітьми та сплатити аліменти, але в житловому приміщенні не мешкав. Отже, позивач втратив інтерес до спірної квартири як до місця свого проживання.
Крім того, внесення плати за житлово-комунальні послуги на ім'я ОСОБА_1 не є підтвердженням того, що саме позивач перераховував кошти, оскільки особовий рахунок відкрито на його ім'я, а проводити оплату міг будь-хто із членів сім'ї.
Отже, ОСОБА_1 понад шість місяців без поважних причин був відсутнім у квартирі АДРЕСА_1.
Викладене свідчить про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, задоволення зустрічного позову ОСОБА_2
Таким чином доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1ст.308ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
При встановлені вищевказаних фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд ,-
УХ В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 відхилити.
Рішення Гірняцького районного м.Макіївки Донецької області від 26 червня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Судді: