Справа № 22ц- 15472                                     Головуючий  у 1 інстанції  Павленко Л.М.

Категорія 57                                                                         Доповідач   Резникова Л.В.

РІШЕННЯ

Іменем України

 13 вересня  2010 року     Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого:  Бугрим Л.М.

                                               Суддів : Резникової Л.В., Баркова В.М.

                                              при секретарі  Хачатрян А.С.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька на постанову Київського районного суду м.Донецька від  9 березня 2010 року за позовом ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в  Київському районі м.Донецька про зобов’язання нарахувати та виплатити  щомісячну державну соціальну допомогу,

                                                                  в с т а н о в и в :

            Постановою Київського районного суду м.Донецька від 9 березня 2010 року визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька, зобов’язано відповідача здійснити нарахування та виплату  ОСОБА_1  підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  починаючи  з січня 2006 року.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

            Заслухавши доповідача,   дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п.4  ч. 1 ст. 309 ЦПК України  підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Суд дійшов до висновку, що відповідно до ст. 6 Закону відповідач повинен провести перерахунок та сплатити позивачу недоотримані суми щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з  січня 2006 року, оскільки відповідач вказаний перерахунок не зробив, суд дійшов до висновку, що такі дії відповідача є неправомірними, та зобов’язав відповідача зробити зазначений перерахунок.

Проте з  висновком суду  щодо погодитись не можна  з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що  ОСОБА_1   17 листопада 2009 року  звернулась в суд з позовом про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов'язання нарахувати та виплатити  щомісячну державну соціальну допомогу   починаючі з 1 січня 2006 року.

Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років.  З паспорту позивачки вбачається, що вона є громадянкоюІНФОРМАЦІЯ_1 народження, тому має право на отримання соціальних пільг, встановлених зазначеним Законом.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою  ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

В судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що ст.77 Закону «Про Державний бюджет т України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни»

Положення зазначеної норми закону не скасовано та неконституційними не визнано, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині виплати підвищення пенсії за 2006 рік.

Статтею 71 Закону "Про державний  бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 р. зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року ця норма визнана неконституційною.

Оскільки у відповідності зі ст. 152 ч.2 Конституції України, закони, інші  правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни відновлено з 9 липня 2007 року що є підставою для задоволення позовних вимог в частині виплати підвищеної пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, при цьому зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.  

 На підставі викладеного, оскільки право позивачки на отримання підвищенної пенсії   22 травня 2008 року було відновлено , саме з цього часу її позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись в суд з позовом про захист порушеного права,  ОСОБА_1 просила  стягнути недоплачену їй соціальну допомогу  , починаючі з січня 2006 року

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та задовольнив позов, починаючи з 2006 року без обмеження строку.

Такий висновок суду  не відповідає нормам закону, а тому постанова місцевого  суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року  по 13 вересня 2010 року .

              Керуючись ст. ст. 307,  309, 314, 316  ЦПК України, апеляційний суд,

                                                              вирішив:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м.Донецька від 9 березня 2010 року в частині   стягнення  доплати до пенсії як дитині війни за 2006 рік  - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька на користь ОСОБА_1   щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з  9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 13 вересня 2010 року.

В решті частині позову – відмовити.

 Рішення суду апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: